Єлизавета Цареградська і Золтан Алмаші у студії Радіо Культура
Маніпулятивна теза, що Чайковський, мовляв, українець
— Київська консерваторія носить ім'я Чайковського. Дискусії, баталії, суперечки тривають протягом двох років щодо того, щоб позбутися цього прізвища в назві музичного закладу. Поки що вони не успішні.
Мені здається, що це ініціатива саме ректора Національної музичної академії, для нього важливо, щоб ця назва була на фасаді академії. Є маніпулятивна теза, що Чайковський, мовляв, українець. Тому що один з його предків, а саме прадід – це козак Федір Чайка. Серед предків Чайковського також були і росіяни, і французи. Але справа не в цьому. Справа в тому, як митець сам себе позиціонує. Чайковський ні на секунду не сумнівався в тому, що він росіянин, він цим пишався і працював саме для російської культури. Для нього була дуже важлива увага царя, він писав кон'юнктурну музику, і він сам себе вважав росіянином. І в цьому головна і єдина причина, чому й ми його повинні вважати саме російським композитором. Якщо ми будемо вважати інакше, будемо виглядати дещо сміхотворно.
Візьмемо для прикладу Фридерика Шопена, який носить французьке ім'я. Його батько був французом, більшу частину життя прожив в Парижі. Але він польський композитор, тому що сам себе вважав польським композитором. Він писав музику з відчутним польським колоритом, і у французів навіть питання таке не постає, щоб його повернути в культурну спадщину Франції. Ще один приклад. Є видатний угорський поет Шандор Петефі, такий собі угорський Шевченко чи угорський Міцкевич. Символ становлення модерної угорської нації. Поет-романтик. Він чистокровний серб, його справжнє прізвище Петрович. Але він вважав себе угорцем, і цього достатньо. Він поклав своє життя на благо угорської нації і угорської культури. І таких прикладів багато.
Чайковський належить російській культурі й крапка
— Тобто етнічна приналежність не є визначальною. І коли ми говоримо про консерваторію, настільки потужний навчальний заклад, особливо в часи війни, коли вкрай важлива культурна дипломатія, ми розуміємо важливість слів, важливість назв. Вашу позицію поділяють композитори міста Києва, які надрукували звернення щодо неможливості повернення імені Чайковського до української культури. Адже неможливо повернути щось, чого там не було. Можливо, нам потрібен просвітницький семінар про те, чому Чайковський ніколи не був українським композитором? Водночас доводиться чути запитання від колег з-за кордону: невже ми, мовляв, будемо заперечувати те, що Чайковський геній? Пояснімо, що йдеться не про заперечення таланту Чайковського.
Абсурдно заперечувати, що Чайковський – один із музичних геніїв, один із найбільш виконуваних композиторів. Ці тези однозначні. Але Чайковський належить російській культурі й крапка. Немає про що дискутувати. Тим більше, цьому композитору дуже не пощастило, адже нині він є одним із центральних символів пропаганди фашистської, людоненависницької російської держави. Я далекий від думки, що саме музика Чайковського призвела до того, що Росія є такою, яка вона є. Але Росія використовує його ім'я, як один із центральних символів своєї пропаганди.
Національна музична академія України розташована в центрі Києва, в сакральному місці, на якому вбивали наших патріотів під час Революції гідності. Це для українців святе місце. Я взагалі вважаю, що зруйнований Будинок профспілок треба було так і лишити зруйнованим, варто було його просто законсервувати. Як наприклад собор у Берліні, в якому я нещодавно виступав і який був зруйнований під час Другої світової війни. Ці руйнування так і лишили. На його місці побудували модерну культову споруду, а собор так і залишився з часів війни. І це дуже круто! Це хвилююче, і це високодуховно.
Як на мене, мав би залишитися зруйнований Будинок профспілок. І в 2014 році вже мало бути прибране прізвище Чайковського з фасаду академії. Це ті речі, які необхідно було зробити ще тоді. Якби ми тоді зробили ці символічні жести, до великої майбутньої війни ми були б більш підготовлені. Ці речі пов'язані, і це дуже важливо. Культурна дипломатія справді має величезне значення, я в цьому не сумніваюся. І Україна повинна в цьому напрямку дуже наполегливо працювати. І почати треба з того, щоб прибрати прізвище Чайковського з фасаду академії, попри те, що він світовий геній. Але для нас це нічого не змінює. Нехай собі буде світовим генієм. А нам робити своє.
Безумовно, є чиїм ім'ям назвати академію
— "Повертаючи" ім'я Чайковського в українську культурну спадщину, ми перекреслюємо імена українських композиторів, які, на відміну від Чайковського, дійсно складають українську спадщину. Абсолютно логічно постає запитання, невже немає українського композитора, чиїм ім'ям можна назвати музичну академію в Україні? Чи робили ваші колеги-композитори свої пропозиції у згаданому листі?
У тому то і справа, що, безумовно, є чиїм ім'ям назвати академію. Ці імена просто волають до нас. Є Микола Лисенко, який є фундатором української музики, українського музичного життя. Це найбільш очевидна постать. Є Микола Леонтович. Є Борис Лятошинський. Потрібно, по-перше, пропагувати цю музику, частіше її виконувати, а, по-друге, на честь котрогось із цих композиторів, українських музичних велетнів, має бути названо Національну музичну академію. Це очевидно.
— Можливо, і в світі ці імена не настільки відомі, як ім'я Чайковського, через те що ми самі їх не артикулювали. Ми самі не даємо їм голосу. Ви згадували, що нещодавно мали концерт в Берліні. Ви везете до закордонного слухача українську музику. Як її нині сприймають в світі? Чи є до неї інтерес?
Це були гастролі Національного ансамблю солістів "Київська камерата" в колаборації з оркестром "Мрія", який складається з українських музикантів, котрі тимчасово перебувають за кордоном. Ми грали музику Ганни Гаврилець, Олександра Родіна, Золтана Алмаші в поєднанні з класикою: музикою композиторів Генріха Бібера і Фелікса Мендельсона. Українську музику приймали з величезним ентузіазмом. Українська музика цікава слухачам, і цієї музики дуже багато. Нам потрібно працювати над її промоцією. Зараз такий час, що треба вміти подати цю музику. І це хороша ідея – показувати її в діалозі з класикою. Щоб в концерті були відомі імена і маловідомі. Це розповсюджена практика. Вона дуже плідна і дієва.
Люди бояться втратити свою роботу
— Чи була реакція на те звернення, яке опублікували ваші колеги-композитори?
Ця тема у Фейсбуці має гарний розголос. На рахунок якоїсь іншої реакції, я не маю такої інформації. Продовжуємо відслідковувати. Підписів вже понад 500, це досить жива тема, і я впевнений, що реакція буде. Проблема ще в тому, що, на жаль, студентська та викладацька аудиторія досить інертна. Люди бояться втратити свою роботу. Є атмосфера страху. І це нонсенс, коли людина в академії має відмінну думку і боїться за своє місце роботи. І це свідчить, м'яко кажучи, не на користь керівництва цієї академії.
