Конституція України, ухвалена 28 червня 1996 року після 23-годинного обговорення у Верховній Раді. Дарчі написи народних депутатів, які голосували за ухвалення Основного документа держави. З фондів ЦДАЗУ
До 1996 року Конституція – спадок від УРСР
"Коли Україна проголосила Незалежність 24 серпня 1991 року, ми у спадок як колишня союзна республіка отримали Конституцію УРСР від 20 квітня 1978 року із наступними змінами. Цікавий момент: до 17 вересня 1991 року в цьому документі зберігалися такі атавізми, як Українська РСР, СРСР, повноваження союзних органів УРСР і тому подібне. Згодом цей документ зазнавав чимало змін – останні зміни були в 1995 році. Але сам по собі документ був дуже суперечливий. В одному місці, наприклад, було про загальнонародну суть робітників, селян, інтелігенції України як держави, а з іншого боку – як правова держава. З одного боку поділ державної влади на гілки, а з іншого – верховенство парламенту", – розповів Андрій Магера. Якщо говорити про Конституцію 1996 року, то, на думку правника, не варто забувати і про так звану "малу Конституцію" для України, яка передувала Конституції 1996 року: "Я маю на увазі Конституційний договір від 8 червня 1995 року, роль якого полягала в тому, щоб усунути всі негативні моменти з Конституції 1978 року, які неможливо було усунути через прийняття нової конституції в 1995 році. По-друге, Конституційний договір виконав роль тарана для радянської побудови влади. Він знищив радянську владу в Україні".
"Водночас, на жаль, наша Конституція містила багато норм-компромісів", – додає Андрій Магера. "Наприклад, без частини комуністів було неможливе ухвалення Конституції, бо без них не було 300 голосів. Можна згадати про Крим: Автономна Республіка Крим йшла у зв’язці з єдиною державною мовою. Тобто було таке ставлення комуністів і депутатів з Криму, що "ми голосуватимемо за єдину державну мову – українську – за умови, що автономія в Криму не буде ліквідована". Ці нюанси дуже важливі", – зазначив Магера.
Президентська, парламентська….?
"Україна хиталася з різних форм правління. Хоча вона безпосередньо в нашій Конституції ніколи не зазначалася, але ми розуміємо, про яку форму правління йдеться. Україна мала зародки парламентської форми правління на початку новітньої Незалежності. Конституцію 1978 року з великою натяжкою, але можна було характеризувати як парламентську модель в Україні. Конституційний договір 1995 року фактично запровадив в Україні президентську форму правління і тоді вона дала Кучмі можливість зібрати виконавчу владу в одні руки", – розповів конституціоналіст. Андрій Магера зазначив, що в 1994 році за президентства Кравчука Україна "розповзалася" по різних областях та була наповнена сепаратистськими настроями: "У 1994 році в нас голови обласних рад, голови районних рад обиралися на прямих виборах населенням. Тобто в нас вже починали з’являтися місцеві барони. Без інтеграції країни була дуже велика загроза сепаратизму і, прийшовши до влади, другий президент Кучма фактично повидавав кілька указів по місцевих державних адміністраціях. Згодом з’явився Конституційний договір, який легальний чином закріпив вертикаль влади. За допомогою цієї вертикалі тоді в тому числі вдалося й повернути назад Крим. Адже тоді АРК була вже у напів вільному плаванні.
2004 року український парламент ухвалив перші зміни до чинної Конституції. Йдеться про так звану "політреформу" від 8 грудня 2004 року, яка була необхідною умовою, яка йшла в пакеті з третім туром президентських виборів, на яких переміг Віктор Ющенко. Тоді в 2004 році Україна вперше спробувала парламентсько-президентську модель і на моє глибоке переконання, це є найбільш оптимальна модель для України".
Яких змін не вистачає українській Конституції зараз?
"Важливо, щоб зміни до розділу 5-го, який стосується президента, 6-го, який стосується Кабінету міністрів, були сформовані таким чином, аби розділити повноваження президента і уряду, щоб вони не перетиналися з одного боку, а з іншого – щоб в окремих випадках президент міг діяти тільки за згодою прем’єр-міністра, видаючи певні акти. В інших же випадках – щоб уряд був зв’язаний позицією президента, щоб вони діяли в унісон. Тоді ми зможемо використати двоголовість виконавчої влади на користь країні, адже вона містить як певні недоліки, так і певні переваги. Саме така форма правління, як на мене, має більше переваг, тому що вона врівноважує президента і уряд: президент стримує уряд від хибних кроків, а уряд – стримує президента. Безумовно, президент має зосередитися на здійсненні питань зовнішньої політики, державного суверенітету, територіальної цілісності та національної безпеки. Це безпосередньо сфера компетенції президента. Уряд – економічні питання, питання внутрішньої, соціальної політики. Щодо уряду, слід чіткіше виписувати норми, які стосуються відповідальності перед парламентом. Він повинен отримувати вотум довіри перед парламентом", – пояснив Магера. Також, додав експерт, має запрацювати інститут інтерпеляції у Верховній Раді, а сам парламентський контроль має бути посиленим: "Зокрема, на моє глибоке переконання, в умовах дії воєнного стану, коли із зрозумілих, природних причин обмежуються окремі конституційні права і свободи українських громадян, зокрема, політичні, парламентський контроль має ставати сильнішим. Коли українські громадяни не можуть виходити на площі, протестувати проти якихось дій влади, коли політичні партії не можуть розгорнути якусь політичну активну діяльність, то парламент повинен говорити більш вагоме слово. Як відносно уряду, якщо він робить щось не так, так і відносно президента. Депутати парламенту повинні розуміти свою величезну відповідальність на час воєнного стану".
Андрій Магера. Фото: Укрінформ
Коли і як мають відбуватися вибори після перемоги України у війні?
"Конституція України, зокрема в частині виборів, з одного боку встановила час проведення чергових парламентських, президентських, місцевих виборів. Це має бути остання неділя п’ятого року повноважень. Але з іншого боку Конституція України не дає відповіді на запитання, що робити, коли після перемоги треба проводити вибори, а час для проведення цих виборів минув із точки зору Конституції", – зазначив Андрій Магера. Він вважає, що розв’язувати цю проблему доведеться шляхом прийняття окремого закону і запровадження окремого виняткового виду виборів – післячергових чи післястрокових: "Ці питання теж розв’язуються, але після перемоги обов’язково мають відбуватися вибори – це безсумнівно. Питання лише в технічній складовій: Державний реєстр виборців України на сьогодні, на жаль, дуже далекий від достовірності. Це не провина ані ЦВК, ані української влади, це провина війни і агресора. Й для того, щоб провести вибори, ми повинні підготуватися – перезапустити Державний реєстр, створити комфортні умови для українських виборців стосовно голосування, щоб вони вирішили, яку владу вони хочуть бачити після нашої перемоги".
