"Українська книга отримала вакцину. Вона вижила": видавничі підсумки року, що минає, підбивають літературознавиці

"Українська книга отримала вакцину. Вона вижила": видавничі підсумки року, що минає, підбивають літературознавиці

Незважаючи на величезні втрати у галузі видавничої справи, знищені книгарні та видавництва, спалені окупантами підручники і книжки, зростання цін на логістику, книжковий папір, зниження тиражів у 2-3 рази — паперова книга живе. Українці масово читають книжки при ліхтариках, гірляндах та свічках. Наша книга є затребуваною у світі. Про нові книги, виставки та фестивалі, про розмови у Європі, про війну через мову культури розповіли слухачам радіо "Культура" літературні критикині Богдана Романцова та Ірина Ніколайчук.

0:00 0:00
10
1x
Програма:

Чи вистояла галузь

Ірина: "Було відчуття ще навесні, що книжки не буде кому читати, видавати. І що вони стануть непотрібні. На початок квітня багато видавництв вже відновили свою роботу. Бо люди в роботі бачили сенс. Ми побачили, що тексти українською потрібні і важливі. Наші голоси мають звучати у світі. Ми маємо свідчити".

Читати також: Підсумки 22-го Радіодиктанту національної єдності. Імена переможців

Чи заробляє зараз галузь

Богдана: "До осені книжки не друкувалися взагалі. Наклалися дві кризи: війна і здорожчання виробництва книг та дефіцит паперу. Остання проблема почалася ще минулого року. Ми тоді почали замовляти ще за рік папір під книжки. Були також великі проблеми з логістикою. Нині при виготовлення книжки ми почали все більш ретельно прораховувати. Змінився тип книжок. Ретельно продумувалися всі нюанси. 

Багато західних видавництв друкувалися на заході України. Бо це було для них дешевше. Ми мали стати європейським хабом із виробництва книжок. Поки це відклалося.

Книжка здорожчала у 2-3 рази. Тиражі впали. Ми перейшли з 1000 примірників на 500. Але вони купуються все одно. Бо люди хочуть читати".

Скільки видавництв закрилися

Ірина: "30% втратили виробничі потужності. 50% змушені були переформатуватися. До літа 95% видавництв спостерігали сильний спад продажів. Зараз картина змінюється. Після появи блекаутів ми зрозуміли, що залежні від світла. А паперова книжка не розрядиться ніколи". 

Книжкові виставки

Богдана: "Вони змінили свої функції, стали більше правозахисними, політичними, на рівні міжнародної культурної дипломатії. 

Для нас зараз стають важливими на книжкових виставках розмови про війну і позиції відомих людей щодо війни в Україні. Культура є також важливим інструментом боротьби."

Чи нас зараз чують

Ірина: "Ми в очах Європи були таким собі Вольтерівським Простаком. Нам дали вперше майданчик, щоб ми говорили самостійно. І в один момент Європа зрозуміла, що ми нічим не дурніші за них. Наша позиція дуже сильна. Головне, щоби це не був новинний, тимчасовий досвід. Потім нас Європа почала зводити з росіянами, аби спільно вирішити наші проблеми". 

Богдана: "Європі було дуже зручно, що пострадянський простір представляє саме Росія. Ліцензії на переклад до 2022 року продавалися через Росію. Коли ми прийшли на книжковий ринок Європи, то все було вже зайняте Росією. Вона окупувала все, що можна було окупувати в культурному плані. Європейцям це було зручно і вигідно. Тепер ці схеми нам доводиться ламати. Вони є дуже хаотичними. Всі у світі почали розуміти, що співпраця з Росією стає токсичною". 

Міжнародні новини

Богдана: "Оксана Забужко виходить п'ятьма мовами. Андрій Курков має перевидання. Щоденник Жадана був опублікований на основі фейсбучних постів. 

Пройшов фестиваль у Чернівцях "Meridian Czernowitz". Тут стало зрозумілим, що є шалена потреба на книжки. Люди стояли і сиділи в проходах, слухаючи українських письменників". 

Ірина: "У нас вже є літературні селебрітіз такого рівня. Люди плакали під час терапевтичних читань. Підлітки вимагали стихійних читань. На фестиваль "Meridian Czernowitz" також приїхали представники міжнародної спільноти. Вони стали свідками того, що наша культура живе і під час війни". 

Що було написано і видано

Ірина і Богдана: "Катя Калитко, її поезія "Люди з дієсловами".

Світлана Ославська "Сєверодонецьк. Репортажі з минулого".

Андрій Любка "Що зі мною не так".

Марина Гримич "Лара".

Ukraïner. "Ukrainian Insider". Про Україну ще до руйнації.

Серія "Віхоли" з ключем до прочитання від Віри Агеєвої. Її ж "Марсіани на Хрещатику. Літературний Київ XX століття", вийдуть згодом.

Ірена Карпа "Тільки нікому про це не кажи".

"Танці з кістками" Андрія Сем'янківа. 

"Моє тихе Різдво", збірка від ВСЛ.

"Жити не можна померти", збірка оповідань і новел Олександра Осадка, який загинув на початку літа.

Багато антологій. З них збірка "Про що він мовчить".
Олександр Михед "Котик, півник, шафка".

Маркіян Прохасько "Мрія про Антарктиду".

Велика лінійка "Віхоли", одна з найулюбленіших — Юлія Юрчук "Швеція. Модель для збірки..."

Багато книжок виходить в Польщі, Чехії, Америці, Франції тамтешніх письменників і видавців про війну в Україні. Багато українських письменників зараз на фронті: Артем Чех, Артем Чапай, Богдан Коломійчук, Ярина Чорногуз, Валерій Пузік, Дмитро Кропивенко, Павло Вишебаба. Однак надзвичайно тішить, що частина книжок цьогоріч — це завершення роботи попередніх років та різних тем, не пов'язаних з темою війни, яка може бути тригерною для багатьох.

Нам катастрофічно треба гроші на перекладацькі проєкти. Бо зараз ми ще в новинах. Ми зараз можемо ще продати книжку зі своїм іменем. Є поки точкові запити в книгарнях Європи на українську книжку. Про жодну системність наразі говорити не можна. Але можливості вже пропрацьовуються. З'явилася аудиторія у цих книжок. Треба підключити адекватний інституційний механізм". 

Взаємини з Росією

Ірина: "Росія мала і має потужне культурне лобі у світі. А ми ніколи туди не вкладали грошей. Ми не намагалися платити за свою культуру там. Нам треба знати, на які кнопки Європі тиснути. У неї добре працює провина імперії. Треба тиснути на відчуття власної провини. Навіть дещо маніпулятивно

Фото: Богдана Романцова