.png)
Слухати програму: ТУТ
Звідки взялося панібратське Савич, якщо батька Григорія звали Варсава?
"Деякі речі химерним чином приклеїлися до Сковороди. Наприклад, 500-гривнева купюра, де він зображений із фонтаном. Так і Савич –– це ніби його друге імʼя, неначе він для всіх є товаришем. І винен у цьому скульптор Іван Кавалерідзе. Він першим поставив памʼятник Сковороді 1922 року в Лохвиці, а потім у 1976-му в Києві навпроти корпусу Могилянської академії, де на той час була філія наукової бібліотеки. І поставили памʼятник так, ніби Сковорода знову заходить у Могилянку. Саме Кавалерідзе упродовж свого життя творив образ Сковороди. І тепер у дуже багатьох місцях, навіть у зруйнованій Сковородинівці той обгорілий монумент –– це те, що створив Іван Кавалерідзе. До того ж він зробив і фільм "Григорій Сковорода", це була режисерська робота, він добирав актора, і саме у фільмі фігурував Савич. Тобто це продукт радянської епохи. Кавалерідзе посприяв, що образ Сковороди став рухомим, мандрівним –– він прийшов до неіснуючої Могилянки з наплічником і босоніж, а потім його взули в личаки. Радянська епоха зробила його бідним мандрівним студентом-бурсаком. Тож Варсавича спростили до бідного Савича, який вештається по землі, аби сходити Україну ногами".
_%D0%B0%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81.jpg)
На відміну від "батька нації" Шевченка, який сприймається старшим чоловіком у свої 47 років, Сковорода залишається у нашій свідомості стриженим під горщик молодим студентом у свої 71. Це теж робота Кавалерідзе?
"Ні. Це повʼязано з першим етапом міфологізації Сковороди. У радянські часи була інформація, фактично міф, що десь у Москві існував прижиттєвий портрет Сковороди. І перші харківські видання початку ХІХ століття посилалися на існування гравюри з нібито прижиттєвого портрета. Сковорода з книжечкою, з білим комірцем, бо він вічний студент. Міфічного оригіналу ніхто ніколи не бачив, але всі скрізь посилались, що він кимось колись був завезений у Москву. Чому саме в Москву, а не в Петербург, який тоді був столицею? Отже, Сковорода міг виглядати абсолютно інакше, ніж ця копія з міфічного оригіналу. Але з цих зображень початку ХІХ століття робили абсолютно всі графічні портрети Сковороди. Кавалерідзе спробував йому наростити тіло, надати орлиного профілю. Це унікальний випадок, коли з міфологічної гравюри буквально витворили фізичний стрій Сковороди. Це не Шевченко, який сам себе малював, і ми маємо його обміри, зроблені медиками. Щодо Сковороди –– немає нічого, але українці змогли його сфантазувати аж до того, що Іван Миколайчук використовує образ Сковороди для зображення мандрівного філософа Фабіяна у фільмі "Вавилон ХХ".
Про міф Сковороди як народного вчителя
"Сковорода не ходив по хатах і не вчив селянських дітей. Це черговий міф. Він відмовився від стезі учителя. У нього навіть був конфлікт, коли він навчав сина одного поміщика й обізвав цього учня нехорошими словами, тож його вигнали. І Сковорода відмовився від викладання взагалі. Він був тим, кого запрошували для бесід люди, які були здатні з ним комунікувати і розуміли, що таке мати у себе вдома запрошену людину для бесіди. Бесіда –– це особливий стан. У ХVIII столітті інтернету, телебачення, радіо не було, А ця людина, запрошена для бесіди, бачила Європу, майже 12 років навчалась у Могилянці, відмовилась від Петербурга, хоча його запрошувала сама імператриця лишитися при дворі співаком".
Як Шевченко долучився до творення міфу Сковороди
"Шевченко хотів бути послідовником Сковороди. І сам писав: "Беру книжечку і читаю Сковороду". Але де він дитиною міг читати Сковороду? Йдеться вочевидь про згадані харківські видання 1820-х років, які могли опинитися в Моринцях у маєтку Енгельгарда. Тобто Сковорода поширювався через високу культуру, а не по сільських хатах. Знову ж таки, якщо Шевченко не фантазував і не став тут міфологом, який собі придумує минуле. Тому Сковороду і Шевченка треба розщепити. І побачити Сковороду в контексті всієї культури бароко, рококо, класицизму, адже ми так до кінця й не розуміємо, в якому ж стилі він писав. Що це була за форма писання? Це форма листів до якогось друга. Листування –– дуже модна форма у ХVIII столітті, багато енциклопедистів нею послуговувалися. Але якщо згадати ще листи Сенеки, тоді у Сковороди –– це класицизм. Але нам дуже хочеться, щоб Сковорода був бароковим, хоча нам складно уявити, що ж було в його часі справді модним. Тобто Сковорода був значно модернішим, а ми його намагаємося вписати у такий любий для нас міф бароко".
Про фонтан як образ Сковороди
"Це дивовижно, як філософ міг думати про ідею фонтану. Сьогодні в нашому житті безліч фонтанів, але у ХVIII столітті один із перших фонтанів Російської імперії був витворений тут, у Києві, на Контрактовій площі. Його зробив могилянець Григорович-Барський на тому місці, де зараз стоїть фонтан "Самсон". Той фонтан називався "Феліціант", вода бігла з гори Уздихальниці вниз. А в ідеї фонтану у Сковороди не зрозуміло, де береться вода, звідки вона струменить, яка її природа. І тут постає нова грань особистості –– Сковорода-містик. Якщо уважно роздивитися 500-гривневу банкноту, то побачимо, що у фонтані вʼються кручені паничі. Цей фонтан повʼязаний з ідеєю краси: вода береться нізвідки, піднімається вгору, наповнює чаші і дає силу квітнути квітам. Кручені паничі тоді росли біля кожної хати. Квіти –– барокова ідея".
Чи був Сковорода християнином
"Сковорода –– повноцінна людина. Він отримав освіту, мандрував, повернувся додому, залишив по собі духовний спадок. А потім абсолютно містично взяв і помер. І при цьому ми не знаємо достеменно, чи вірив він у Бога. Звісно, у його творах Бог присутній, але чи був Сковорода християнином, чи сповідував це вчення, невідомо. І в цьому є певна інтрига, особливо коли йдеться про дуже складних особистостей ХVIII століття з їхніми приватними стратегіями, від Казанови до графа Каліостро. Отже, постать Сковороди багато в чому залишається для нас загадковою".
Читати також: Skovoroda Conversazione: як святкуватимуть 300-річчя Григорія Сковороди
Про Сковороду в окулярах і навушниках
"Сучасні молоді люди ще більше омолоджують Сковороду, роблять 20-річним студентом, своїм ровесником. Дуже активно його переодягають у різні пальта й куртки, прагнуть візуально помістити поміж себе, забравши риси бідаки і зробивши людиною ХХІ століття. Хома Брут у радянському фільмі також був зроблений зі Сковороди, але зараз цей образ хочуть зробити веселішим, не таким задумливим. Зробити його людиною, переодягнувши: то додати синього, то перевʼязати слуцьким поясом. Але переодягань уже достатньо, треба почати думати, як він міг виглядати у 70. Завантажте у спеціальну програму зображення Сковороди –– яким він міг бути у старості? Його психологічне життя у портреті не відображено абсолютно.
Насамкінець пані Діана Клочко зауважила: "Якщо мислити божественною тріадою, то у нас є Сковорода, Котляревський і Шевченко. Як вони співпрацюють –– треба думати. Але ця трійця надзвичайно важлива. Щодо Сковороди ми справді не можемо нічого спіймати, а можемо вловити лише певні моменти, і навряд чи з цієї мозаїки вдасться відтворити справжній прототип. Сковорода приречений залишатися дуже міфологізованим образом. Це пустка, яку можна наповнювати чим завгодно. Це той фонтан, який все одно буде наповнений".
Фото: artefact.org.ua
