Українського радіо

Робота з дітьми — це улюблена справа Ірини Тищенко. До війни вона жила у Новій Каховці і мала свою невеличку "Студію творчості". Коли у місто зайшли росіяни Ірина продовжувала свою справу. Тепер це вже була не просто робота, а місія. Студія була одночасно — і укриттям від обстрілів, і місцем психологічної терапії. З кожним днем у місті з'являлося все більше ворожої армії. Почастішали випадки викрадення і депортації дітей, тож Ірина вирішила виїжджати, спочатку у Запоріжжя, а звідти на Тернопільщину. Жінка сподівалася, що швидко знайде роботу, але така, щоб до душі, не знаходилася. Тож Ірина вирішила почати усе спочатку і відновити улюблену справу. Написала бізнес-план і виграла конкурс, завдяки якому знову почала роботу з дітьми.

Родина Анастасії Муранової до війни жила у Сєвєродонецьку. Вони з чоловіком були підприємцями: Анастасія мала власну школу англійської мови, а чоловік — популярний ресторан. У бізнес вкладалася душа і багато коштів. У 21-му, прямо перед війною, у ресторані обновили все обладнання, а у школі зробили ремонт. Пара була щаслива і вірила, що місто стрімко розвиватиметься. Лютий 22-го змінив усе. Перші 20-ть днів великої війни подружжя провело у бомбосховищі, а потім змушені були виїхати з міста до Києва. І там почали усе спочатку.

У 22-му після місяця окупації, постійних обстрілів і допитів ФСБ Денисові Катюті вдалося виїхати разом з родиною за лінію фронту. До цього центр їхнього життя був у Мелітополі Запорізької області. Там вони мали кілька власних справ. Після евакуації чоловік почав активно займатися волонтерством. Оскільки вся допомога їхала з-за кордону, йому доводилося багато часу проводити біля пунктів пропуску. Тому ближче до кордону вирішив перевезти родину. Разом з дружиною вони обрали Луцьк. Сюди ж релакував свій бізнес — забезпечення запчастинами автотранспорт. Нині він успішно розвиває свою справу.

Людмила Сірко з Енергодару упродовж 15 років мала приватну адвокатську практику, а її родина займалася готельним бізнесом. У 2022-му росіяни звільнили Людмилу від усього, що було здобуто за довгі роки важкої праці. Але жінка не здалася і створила бізнес на новому місці, в Запоріжжі, відкривши соціальну їдальню.

Світлана Солотвінська народилася і жила на Херсонщині. Завжди шукала можливості розвитку та заробітку, тому працювала одразу на двох роботах — в аптеці і в салоні краси. Лютий 2022-го змусив зробити важкий вибір: рідні Світлани залишились в окупації на лівобережній Херсонщині, а сама жінка разом з чоловіком і друзями виїхала шукати безпечніше місце. Новим домом стала Житомирщина, там вона відкрила салон краси.

Валерій Воротінцев у Сєвєвродонецьку мав бізнес у кількох сферах: від рекламних послуг до мережі кав'ярень та квест-кімнат. У лютому 2022-го, як і багатьом українцям, йому довелося все кидати і переїжджати. Спершу вирушили до Дніпра. Але там затрималися ненадовго. Разом із кількома іншими родинами із Сєвєродонецька Валерій переїхав у Хмельницький. Зараз він освоює нову справу — будинки з термоблоків.

Ігор Рик з Рівненщини — ветеран війни. Адаптуватися до цивільного життя було не легко, але чоловік впорався і навіть втілив свою мрію — відкрив експрес-перукарню. Він фактично розпочав життя спочатку, з нової сторінки.

Кирило Лаврієнко з Кам'янського, що на Дніпропетровщині, за рік повномасштабної війни вступив до Київського медуніверситету і переїхав жити в столицю. Нині він студент 3-го курсу і вже підприємець. Власну справу Кирило започаткував торік, коли йому було 19. Починав працювати як масажист, але згодом вирішив розширювати бізнес. Пройшов навчання на косметолога і вже працює за цією спеціальністю.

Микола Островський з Чернігівщини доєднався до одного з добровольчих батальйонів ЗСУ ще на початку російсько-української війни 2014 року. У лютому 2022-го він з побратимами став на захист Київщини та рідної Чернігівщини, допомагав з евакуацією місцевих, які потерпали від нестачі ліків та їжі. Нині ж Микола ветеран і нарешті втілив свою давню мрію — став підприємцем, має ферму у Чернігівській області.

Рідна Горлівка для Ганни Горбачової окупована з 2014-го. Ще тоді родина змушена була переїхати до Торецька. Там Ганна, мати 3-х дітей, облаштувала не тільки дім, а й власний бізнес — магазин з пекарнею і кав'ярню. На 2022-й були ще більші плани — відкрити ресторан у Северодонецьку. Усе поламав російський наступ. Довелося знову виїжджати. Наступним пунктом призначення обрали Дніпро. Туди ж вдалося релакувати більшу частину обладнання і відкрити сімейний бізнес.