"Росія поповнює резервний список "обмінного ресурсу". Якщо в Україні затримають якусь російську "жирну пташку", Кремль матиме, на кого її поміняти" – Євген Лавренчук про своє затримання

"Росія поповнює резервний список "обмінного ресурсу". Якщо в Україні затримають якусь російську "жирну пташку", Кремль матиме, на кого її поміняти" – Євген Лавренчук про своє затримання

Про підстави затримання й перспективу повернення в Україну в ефірі радіо "Культура" розповів український театральний режисер Євген Лавренчук.

0:00 0:00
10
1x

Умови перебування під домашнім арештом в Італії

Євген Лавренчук: Я в прекрасних умовах перебуваю, українська громада тут, в Італії, тримається разом, вони дуже дружні, і українське консульство мене підтримує, виділили квартиру, усім забезпечують. Я щасливий, що нарешті можу працювати, маю доступ до книжок та інтернету.

Звинувачення Росії

Євген Лавренчук: У чому мене звинувачує Росія, мені здається, вона сама до кінця не розуміє. Вона розраховувала на якийсь інший розвиток сценарію, тому що в так званому брифі, за яким мене затримано в Неаполі на летовищі, було сказано, що я Таганським районним судом Москви звинувачений у шахрайстві, різних фінансових махінаціях, і засуджений на 10 років ув’язнення. Більш того, там вказана навіть сума, 4 млн рублів, на сьогодні це десь 45 тис. євро, які я нібито вкрав. Але коли італійська сторона запитала про доказову базу й документи, Росія, не маючи вищевказаних, просто сказала, що доказів немає, адже Євгена ще не звинувачуємо, ми тільки попередньо ведемо слідство й просимо нам сюди його видати, а ми протягом двох місяців, не бійтеся, точно щось знайдемо, тобто це означає, виб’ємо свідчення. Якщо вони за 8 років не знайшли жодного доказу, то екстрадиція не може бути запобіжним заходом. Щоб людину, громадянина України, третя сторона Італія видала другій стороні Росії – це має бути залізна доказова база. Італія не є в даному випадку туроператором, який забезпечує просто транспортування моєї особи до країни-агресора.

Я декілька разів перечитував текст брифу, навіть якщо по суті погодитися зі всіма абсурдними звинуваченнями, то навіть між пунктами документу є алогізми й протиріччя. В одному пункті вказано одну адресу, за якою щось там відбулося, в іншому пункті – іншу, хоча мова йде про один факт. Мій підпис було сфальсифіковано. Скажу чесно, коли я очікував документи від Росії, то дуже хвилювався. Керуючи організацією протягом багатьох років, маючи право фінансового підпису, я припускав, що міг наробити помилок без злого умислу. Навіть не розумів, з якого боку вони "підкопали під мене" за 8 років, що я там такого накоїв. Але коли я наочно побачив сфабриковані документи, то заспокоївся. Занурюватися по суті в логіку брехунів, людей, які мають на меті лише одне – наклепати на тебе, – це невдячна справа

Інтерпол – досить серйозна міжнародна організація, вони так просто не можуть затримати іноземного громадянина, мають бути в брифі вказані вагомі на це причини. І Росія їх вказала, не маючи на це жодних підстав. Потім, коли Інтерпол зрозумів, з ким має справу, то визнав, що це є політичне переслідування і зняв "червону картку". Але мене вже затримали, і тепер справа – в прокуратурі. Росія трішки наплутала зі мною, і зганьбилася, тому що вчинила зі мною так, як, наприклад, з Кирилом Серебреніковим, забувши, що я не є і ніколи не був громадянином Російської Федерації, і зі мною не можна так, що "ми його ув’язнемо, а далі будемо розбиратися, і через 3–4 роки скажемо, що людина не винна, й відпустимо".  

Вони забули, що театр, який я заснував і яким керував, є приватною інституцією. І "красти" гроші з власної кишені й перекладати до іншої – фізично неможливо. Люди, які поруч зі мною працювали, зараз у шокову стані, не розуміють, звідки й у кого я міг вкрасти.

Підтримка театрального середовища Росії

Євген Лавренчук: З театральним російським осередком я не дуже спілкуюсь, хоча люблю тих людей, вони мені рідні, за понад 10 років роботи ми стали однією родиною. Проте вони самі є залежними людьми, і я чудово розумію, що не всі прагнуть спілкуватися. Ми переписуємось, але вони "живуть, під собою не відчуваючи країни", як казав Осип Мандельштам. Це навіть не боягузтво, це певний ментально-психофізичний стан. Я підтримую зв'язок, але спілкуюсь з дистанцією.

Ми стежимо за всіма матеріалами ЗМІ, про факт мого арешту й звинувачення в Росії дуже багато сказано, більш того медіа додали ще якісь "підсилювачі", що не мають нічого спільного з реальністю. Нібито в Україні мене переслідували за статтями про поширення порнографії, це навіть не смішно. Але про факт зняття Інтерполом "червоної картки" й визнання політичного переслідування – досить важливий, до речі, у справі, якщо розглядаємо її об’єктивно, то жодного слова в російських медіа не було сказано. Це свідчить про те, що ЗМІ дуже фільтрують інформацію, лобіюють певну лінію, а не виступають за правду і всебічне висвітлення події.

Перспективи та ймовірність повернення в Україну

Євген Лавренчук: Ймовірність, що все завершиться добре, – дуже висока. Італійці кажуть, "ми на хорошій дорозі". Зараз справа – в італійській прокуратурі, ми сподіваємося, що там її розглядають компетентні люди, і вона не дійде до суду з декількох причин. По-перше, багато порушень було зі сторони Росії суто процедурного характеру. Навіть якби я скоїв важкий злочин, і вони б мали залізну доказову базу з фотографіями, свідченнями та моїм визнанням вини, то навіть тоді, зважаючи на процедурні порушення, яких Росія припустилася, екстрадиція була б неможливою. По-друге, якщо зануритися в цю документацію, то стає зрозуміло, справа "в кишені". Але в юриспруденції немає ніколи стовідсоткової гарантії, тому що всі позиції можуть інтерпретуватися так, як вигідно зацікавленій стороні. Тож гарантованої "пташки в кишені" ми не маємо.

Чому довелося опинитися в такій ситуації?

Євген Лавренчук: Мені стала відома певна інсайдерська інформація, що в Росії існує неофіційний список публічних людей, громадян України, які колись мали необеженість працювати в Російській Федерації чи співпрацювати з нею, не важливо, до чи після війни. І Росія має поповнювати свій резервний список так званого "обмінного ресурсу". Якщо в Україні затримають якогось хакера, "жирну пташку", з Росії, остання матиме людський ресурс, на кого її поміняти. Обирають людей не з шоу-бізнесу, бо Україна скаже, що вони – зрадники, і нема було чого співпрацювати з агресором, а саме митців.

Євген Лавренчук – український театральний режисер, лауреат державної театральної премії України імені Леся Курбаса. Був засновником і художнім керівником "Польського театру" в Москві. У 2014 р. повернувся в Україну, виступав проти російської агресії. У 2018–2021 рр. був головним режисером Одеського національного академічного театру опери та балету. У грудні 2021 р. Євгена Лавренчука затримали в Неаполі за запитом Росії про його екстрадицію. У Російській Федерації його звинувачують у фінансових зловживаннях. Спочатку Євген перебував у в’язниці, а з січня йому було змінено запобіжний захід на домашній арешт. Режисер досі перебуває в Італії.

Фото: facebook.com/eugenelavrenchuk.official

Останні новини
Понад 200 тисяч українців вже перереєстрували свої авто онлайн – Павло Сорока про сервіси МВС
Понад 200 тисяч українців вже перереєстрували свої авто онлайн – Павло Сорока про сервіси МВС
Переорієнтація на дешевші харчі та покупка як ліки. Експерти про "Чорну п’ятницю"
Переорієнтація на дешевші харчі та покупка як ліки. Експерти про "Чорну п’ятницю"
Ніжність та іронія: Fiїnka видала сингл "Колискова"
Ніжність та іронія: Fiїnka видала сингл "Колискова"
Храпчинський: "Основний пріоритет ворога – енергетика і виробничі потужності"
Храпчинський: "Основний пріоритет ворога – енергетика і виробничі потужності"
Підтримати та обійняти кожного: Karooka випустила надихаючий трек "Сіяти світло"
Підтримати та обійняти кожного: Karooka випустила надихаючий трек "Сіяти світло"
Новини по темі
Фільм "20 днів у Маріуполі" — це можливість залишити в історії військові злочини, які вчинила Росія в Україні
"Душа моя над снігом стала, неначе яблуня в плодах". Памʼяті Дмитра Павличка
Чи зможе ЮНЕСКО захистити Одесу від російських ракет? Пояснює заступниця міністра
Як український повстанець Мирослав Симчич помстився за кримськотатарський народ
"Не довіряти владі, коли існує загроза нашому існуванню, — страшно", — Вахтанг Кебуладзе