Так, люди, які мають певну недовіру до щеплень чи взагалі їх ніколи не робили, були завжди, але до середини нульових це були скоріше поодинокі страхи окремих людей. А ось тоді почали з'являтися системні заклики не робити щеплення, які лунали по всій Україні. 

Пригадаймо події 2006-2008 років. Адже саме вони заклали базис антивакцинаторських переконань у частини українців. 

Як все починалося

У 2006 році Європою ширився кір і головний  осередок був саме в Україні — 80% всіх зафіксованих випадків зараження. Це 45 тисяч українців, 90% з яких були дорослими. 

Причини такої загрозливої статистики вказували різні: від відсутності вакцин у 90-ті до їх низької якості. Не обійшлося і без дезінформації населення щодо необхідності робити щеплення. 

Що саме Уляна Супрун навесні 2019 року називала однією з причин спалаху захворюваності на кір в інтерв'ю "Радіо Свобода"?

"10 років була  антивакцинаторська кампанія, яка багато разів йшла від нашого не дуже "братського" народу — Росії, який хотів, щоб українці не вакцинувалися. У нас є проблема через те, що люди не вакцинувалися".

Також Уляна Супрун говорила, що проблемою є не тільки небажання батьків робити щеплення дітям, але й відсутність імунітету в дорослих. Чому? Супрун вважає, що одна з причин — придбані у перші роки незалежності України вакцини були російського виробництва  і… не спрацювали. Частина проблем із дієвістю вакцин могла бути пов’язана з недотриманням "холодного ланцюга" — неправильним зберіганням вакцин.

Обов'язкова імунізація

2008-го року з кором вирішили активно боротися. Мала розпочатися масова, обов'язкова імунізація молоді 16-29 років. 

Про те, що вакцинація єдиний дієвий метод протидії захворюванню твердила  й Уляна Супрун:

"Лікування кору не існує. Помирає один із дев’ятсот тих, які хворіють на кір і єдиний дієвий захист — це є вакцинація. Як ви бачите на слайді, це є слайд від Сполучених Штатів, коли в 1963 році введено вакцинацію проти кору, захворювання майже зникло. Ми б хотіли таке бачити й в Україні".

Вакцина без реєстрації

У межах програми Всесвітньої організації охорони здоров'я Україна отримала індійську вакцину, як гуманітарну допомогу. Через те, що темпи поширення кору були значними, вакцинація розпочалася без реєстрації препарату в Україні. Вже за кілька місяців радник президента України Микола Поліщук заявив, що це було помилковим рішенням. 

Навесні 2008 року розпочалася вакцинація молоді від кору. Щеплення робили переважно в школах і закладах вищої освіти. Голоси проти вакцинації лунали, але тоді вони були поодинокими та не мали великого  значення.

Все пішло не так

Точка біфуркації — травень 2008-го року. Старшокласник із Краматорська Антон Тищенко помер наступного дня після щеплення від кору і краснухи. Протягом наступних днів у Краматорську зі скаргами на погіршення самопочуття у лікарню звернулися ще 18 дітей, які раніше отримали щеплення. 

Історія про смерть підлітка заполонила ЗМІ. Публікації супроводжувалися щемливими коментарями батьків, бабусі, однокласників. Всі переконували — у смерті винна вакцина.

Міністерство охорони здоров'я та представники інших профільних органів влади не давали остаточної інформації щодо можливого зв’язку між вакциною та смертю підлітка. 

Відбувся допит тодішнього міністра охорони здоров'я Василя Князевича. Також СБУ відкрила справу проти тодішнього першого заступника Міністра охорони здоров’я Миколи Проданчука. А ще скликали засідання Ради національної безпеки та оборони. Ще й в Міністерстві здоров'я надавали суперечливу інформацію то про призупинення, то про поновлення кампанії вакцинації. Підігрівала ситуацію спеціальна комісія Верховної ради та генпрокурор, які заявили, що між смертю Антона Тищенка та вакциною нібито справді є прямий зв'язок.

Рухів з боку влади було багато, але  вони не давали відповіді на запитання, які тоді ставило суспільство.

Розповідає Іванна Коберник, консультантка зі стратегічних і антикризових комунікацій:

"Комунікація була провалена в тому сенсі, що була дуже швидко порушена довіра, яку не намагалися відновити. Органи влади комунікували лише, що все гаразд, і "чого це ви тут невідомо що питаєте". Друга дуже важлива відмінність, яка жодним чином не може бути екстрапольована на нинішню ситуацію – те, що тоді була відверта політична боротьба. Була "помаранчева" влада і була "синя" "Партія регіонів". Ситуація сталася в Краматорську. Відповідно, "Партія регіонів" використала цю історію з політичною метою. Крім того, в "Партії регіонів" були політики, які мали відношення до фармацевтичного бізнесу, і в тому числі до виробництва вакцин. Відповідно, вони теж певною мірою були зацікавлені в дискредитації іноземних виробників вакцин. Третій момент, який важливо зазначити, і який зараз вже, у 2020 році, фактично забутий, полягає в тому, що тоді ніхто не знав, як проводити розслідування після таких ситуацій".

Лише у вересні Комісія Міністерства охорони здоров'я опублікувала остаточні результати розслідування. Згідно з ними, "прямого причинно-наслідкового зв'язку" між вакцинацією і смертю підлітка "не встановлено". Аналогічні висновки були зроблені після розслідування Всесвітньої організації охорони здоров'я. 

Проте ці заяви побачили далеко не всі, з тих хто раніше почув про неякісні індійські вакцини. І 2021 року саме пам'ять про ці події стала основою для дискредитації вакцини від коронавірусу AstraZeneca, яка вироблялася в Індії. 

Заява Міністерства охорони здоров'я уже не могла зупинити лавину дезінформації та паніки. Підливали масла у вогонь і медіа, що публікували нові й нові повідомлення про нібито негативні наслідки щеплень. У гонитві за аудиторією ЗМІ часто подавали інформацію занадто емоційно та однобоко. Роз'яснення лікарів, Міністерства охорони здоров'я та інших фахівців просто ніхто не почув. 

У результаті почалися відмови від щеплення — так зробили деякі батьки щодо своїх неповнолітніх дітей і деякі студенти. Проте до закладів освіти без довідки про щеплення не пускають. Так виник ринок підроблених документів про щеплення. 

У той самий час на сприятливому ґрунті активувалися громадські організації,  що агітують проти щеплення. Наприклад, створена у 2006 році організація "Ліга захисту громадянських прав". Її засновник В’ячеслав Костилєв заявляв, що кампанія з вакцинації нібито взагалі була не потрібною, цікаво, що організація  функціонує й зараз. 

Хвиля дезінформації стимулювала суспільні страхи. Тож цілком благородна мета вакцинувати людей в умовах спалаху кору постійно супроводжувалася страхами та чутками. Медіа рясніли заголовками про щеплення, які вбивають. А чиновники та правоохоронці не могли ні провести швидке та комплексне розслідування істинних причин смертельних випадків, ні прокомунікувати їх причини. 

Вакуум інформації заповнили й переповнили чутки, які й формували думку українців щодо щеплень. 

***

Саме в середині першої декади 2000-х інформаційне поле України наповнилося  чутками про нібито страшні побічні реакції від вакцинації. Загострилась недовіра до влади, яка не змогла налагодити притомну комунікацію, а також недовіра до міжнародних організацій як ініціаторів та каталізаторів кампанії з імунізації. 

Влада звинуватила у нагнітанні паніки та зриві програми вакцинації медіа. Своєю чергою ЗМІ звинуватили владу. Паніка та інформаційні хвилі відновлювалися щоразу, як з'явилася інформація про смерть чи госпіталізацію дітей після вакцинації. В усьому звинувачували щеплення. 

Тоді на 20% збільшилися випадки відмови батьків від вакцинації дітей, сформувалася недовіра до індійської вакцини, а також розрісся ринок підроблених довідок. Проте це був лише початок.

Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду "Відродження" в межах грантового компоненту проєкту EU4USociety. Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду "Відродження" та Європейського Союзу".