Події в Казахстані не були інспіровані ззовні, це дійсно народний протест — думка історика

Події в Казахстані не були інспіровані ззовні, це дійсно народний протест — думка історика

Події в Казахстані: який стосунок вони мають до ситуації з корінними народами РФ? Яка зараз ситуація з корінними народами в Росії? Яке значення Казахстану для російських мусульман? Чому це важливо для України? Про все це в ефірі радіо "Культура" розповів історик Павло Подобєд.

0:00 0:00
10
1x
Програма:

Про позицію корінних народів РФ до протестів в Казахстані

"Якщо говорити про протести у Казахстані, то я виокремив би ті рефлексії, які звучали в соціальних мережах, Telegram-каналах і активно обговорювались представниками неросійських народів Російської Федерації або корінними народами. Корінні народи Російської Федерації надзвичайно різні, там складно знайти спільні риси. Водночас можна виокремити мусульманські народи Російської Федерації, тюркські народи. Казахстанські події опинились в фокусі  таких народів, як чеченці, інгуші, ногайці, кумики, черкеси. Також це татари та башкири. Якщо говорити про тюркські народи, то це якути й чуваші — народи, які не сповідують іслам, але в яких етнічний спосіб надзвичайно споріднений з казахами також уважно стежили за нещодавніми подіями", — розповів Павло Подобєд.

Він додав, що приблизно 6-7 січня, в період розпалу протестів досить оперативно з'явилась заява представників корінних народів Російської Федерації з закликом у будь-який спосіб ухилятись від участі в контингенті, який буде відправлений в Казахстан: "Був заклик ухилятись під приводом відпустки, лікарняного, будь-якого іншого саботажу. У крайньому разі — на території Казахстану переходити зі зброєю та технікою на бік повсталого народу. Ця заява пролунала в перші години після запрошення так званих миротворців ОДКБ.  Це привернуло увагу світових ЗМІ, про неї написала Радіо Свобода, західні медіа. Можна безумовно казати про те, що позиція національних рухів діаметрально протилежна офіційному Кремлю". 

"Також буквально за 5 днів до протестів в Казахстані перед вибухом акцій з'явилась заява башкирського національного руху з тим, аби не брати участь у можливій новій ескалації на українсько-російському кордоні. Вони закликали башкирів максимально ухилятись від участі у бойових діях, саботувати виконання обов'язків", — зазначив Подобєд. 

Про значення Казахстану для російських мусульман

Історик розповів, що Казахстан досить давно перебуває в фокусі уваги російських мусульман: "Чимало мусульманських народів розглядають казахів як певною мірою історію успіху. Казахстан є своєрідним магнітом, який притягує до себе погляди російських мусульман. На їхню думку, Казахстану вдалось створити стабільні державні інституції, зберегти національну ідентичність, певною мірою створити ренесанс казахської національної ідентичності".

"Керівництво Казахстану вдалось змінити без громадянської війни, внутрішньоетнічних конфліктів. Ситуація в північному Казахстані за останні 30 років змінилась докорінно. Ще 60 років казахи були етнічною меншістю в північних областях, які межували з Оренбурзькою областю. Станом на сьогодні практично в кожній з областей північного Казахстану частка етнічних казахів становить понад 50- 60 %. Це державна політика — заохочення до експансії. Також можна спостерігати ренесанс казахської мови", — пояснив Павло Подобєд. 

Про передумови протестів 

Історик наголосив, що події в Казахстані не були інспіровані ззовні, це дійсно народний протест, який виник знизу і має свою давню передісторію: "Західні райони Казахстану відомі своїми високими протестними настроями, зокрема серед робітників, які працюють у сфері видобутку корисних копалин. Соціальний чинник був провідним у цих протестах, водночас був чинник і національний. Він, можливо, не так помітний більшості оглядачів, водночас був тією чи іншою мірою присутній. Лакмусовим папірцем протестів для мене була реакція лідерів башкирського національного руху. Вона надзвичайно цікава і показова". 

"Якщо говорити про різні національні республіки Російської Федерації, то в 90-х роках були надзвичайно потужні як національні рухи, так і державні інституції. Були президентські вибори, власні Конституційні суди, Верховні суди, повноцінні парламенти. До 2002 року  існували національні політичні партії.  Ціла низка республік провела референдуми, на яких висловились досить чітко щодо майбутнього державного устрою. У Татарстані фактично дійшло до визнання незалежності Татарстану на державному референдумі, коли більшість мешканців проголосували за те, що їх республіка є незалежним суб'єктом міжнародного права", — розповів Подобєд. 

Фото: Український тиждень