Про те, чому люди зі сфери культури йдуть у політику, говорили в ефірі Радіо Культура в програмі Імператив із політологом, доктором історичних наук, професором Національного університету "Києво-Могилянська академія" Олексієм Гаранем.
Ведучі:
Василь Шандро, Ірина Славінська
Чи багато митців йдуть цьогоріч у цих парламентських списках?
Ви знаєете, я не рахував. Але, принаймні, багато з них дуже видимі, зримі і вони уже багато обговорюються в медіа. Я вже не кажу про Вакарчука, я не кажу про нашого президента. Ну з цим уже змирилися, що комік став президентом. На початку президентських перегонів це були бурхливі дебати. Зараз ми з цим живемо. Ну а далі виникають якісь такі казусні речі, як от розмови про Білоножків. Пари Білоножків, яка буде йти, здається по списку партії Смєшка. Ну це із серії таких трошки гротескних речей. Так що я думаю, що ця тема є присутня.
Чому в сучасній політиці є митці?
Йде зміна поколінь. І я думаю, що показали президентські вибори і ці парламентські, що відходить поступово те покоління, яке увійшло в політику в 90-х роках. Просто в силу віку. Криза старих облич, старих партій вона є і на Заході. У нас це набуло може особливих рис, тому що наші партії все-таки, здебільшого, вони не стали програмово ідеологічними. Вони значною мірою орієнтуються на свого лідера. Тобто спочатку — лідер, а потім навколо нього створюється коло людей, потім ця група людей стає партією.
Який був вплив митців на політику 20-го століття?
Якщо ви згадали про письменників, то це, мабуть, окрема історія. Тому що взагалі в перебудовчих процесах письменники відіграли, представники інтелігенції, культури, вони відіграли дуже важливу роль. Причому не тільки в Україні, а це було в усіх комуністичних країнах. Тому що ці люди така своєрідна духовна еліта суспільства. Вони значною мірою йшли попереду цих процесів. Вони дуже багато писали, вони першими почали писати про Чорнобиль. Так що я думаю, ця тема була неминуча — їхня участь. Згадуючи, як створювався Народний рух України. Тоді він назвивався “За перебудову”. Ця ініціатива, формально, вона була першою озвучена, крім Львова, Гельсінської спілки, в Києві формально вона була вперше озвучена в Спілці письменників України і в Інституті літератури. І саме там ця ідея набула сили.
У нас все-таки більшість письменників, більшість митців після періоду Руху, після здобуття незалежності, коли треба було уже розбудовувати державу, брати участь в професійній політиці, я думаю, що далеко не всім це вдавалося. Тобто на етапі руйнування імперії вони були добрими.
Чи змінять митці в політиці парламентську риторику на більш культурну?
В 90-х роках, коли прийшли політики-письменники, вони дійсно багато про це (культуру - ред.) говорили. Насправді багато було зроблено. Маю на увазі відновлення української мови, культури. Ми розуміємо, що клуьтура однаково фінансується за залишковим принципом, особливо тепер. Особливо в умовах війни. Та попри це, парламент зробив і мовний закон, і квоти на українське, на українську музичну продукцію, радіо, фільми.
Слухати ефір можна тут
Олексій Гарань. Фото Facebook
