Фото надане артистами
Зрозуміло, що від війни нікуди не дітися. Але вона ж не вічна і колись скінчиться. Тому потрібно вже старатися у творчості, в культурі жити так, наче війни немає. Наближати це майбутнє
Привіт, Оля! Привіт, Алекс! Дякуємо, що знайшли можливість поспілкуватись з нами. Олю, з чого у твоєму житті почалося захоплення музикою? Чи є музиканти у тебе в родині?
Оля: Мій батько грав на гітарі. Він дав мені свою гітару, коли мені було 10 років. Я записалась на уроки і стала ходити займатись. Ось так це було.
Скажи, а ти зараз перебуваєш в Харкові?
Оля: Так, зараз я в Харкові.
Сподіваємось, що ти перебуваєш у безпеці і дай Боже тобі й далі бути в безпеці. Скажи – от ти в дитинстві наче хотіла стати рок-стар. Як ти розумієш це поняття? По яким критеріям визначається рок-стар? Можливо, є зараз в Україні чи світі виконавець, щодо якого можна сказати: оце – рок-зірка?
Оля: В Україні не знаю. Але думаю, що рок-стар – це стан такий. Можливість проживати своє життя як ти хочеш. Робити те, що ти хочеш.
Алекс, а для тебе топ-артист – це хто? За якими критеріями в тебе визначається топовість? Чи можеш ти назвати такого зразкового топ-артиста в Україні?
Алекс: Насправді – якщо говорити чесно – я ніколи не мріяв стати артистом. Музику я обожнював. Але був скоріше автором пісень, ніж артистом. Hitmakers.ua (продюсерська агенція, клієнтом якої є і Little Bubblegum, – прим. ред.) змушують мене випускати пісні (сміється). Мені подобається бути артистом, але – як вже було сказано – дуже легко заплутатися в різних жанрах і стилях. Мені більше подобається продюсування. Ось зараз над Оліними треками працюємо – мені дуже подобається те, що вона робить. Тобто, мені більше до вподоби спостерігати зі сторони, ніж бути учасником цього.
Зрозуміло. Скажіть, на кого з артистів в Україні чи світі ви орієнтуєтесь? Хто прямо зараз у вашому плейлисті, хто вражає новими стилістичними рішеннями?
Алекс: Я насправді не дуже слухаю щось популярне. Для мене те, що зараз є в поп-чартах – то дуже зрозуміла музика. Я не говорю, що вона погана – просто вона для мене нецікава. Мені подобається, коли є складнощі, через які потрібно пробратись. Тому що у такому процесі, такому форматі дійсно можна створити щось унікальне – те, що може здивувати людей.
Мені от подобається артист Kid Cudi і його пісня "Day ‘N’ Night" зокрема. Ну, в нього взагалі багато крутих пісень. Можна сказати, що це мій музичний орієнтир.
А скажи, на честь кого ти Гілмор? Чи, може, це твоє справжнє прізвище?
Алекс: Ні, ні. Насправді, я міг би розказати якусь цікаву історію про цей псевдонім… Але її немає. Є такий фільм – "Щасливчик Гілмор". Це комедія з Адамом Сендлером в головній ролі. Я іноді брешу, що це пов’язане з ним. Бо я Олексій – Алекс, і я шукав ще якесь слово, яке би пасувало поряд. І "Гілмор" здалось підходящим.
Олю, може тоді ти розкажеш цікаву історію – наприклад, про те, як ви з Алексом познайомились?
Оля: Ой, це було ще до війни. Я познайомилась з однією людиною – якраз тоді я почала викладати в ТікТок свою творчість, і мені почали писати і якісь колаби пропонувати. І от ця людина дала мені контакт одного хлопця, який також мешкає у Харкові. Мовляв, прийдеш до нього в студію, спробуєш щось записати. Я так і зробила, познайомилась з ним. А вже ця людина познайомила мене з Алексом. Отакий ланцюжок.
Алексе, а ти також в Харкові чи ви працюєте дистанційно з Олею?
Алекс: Так, я також в Харкові. Я все життя живу у Харкові, і останні три роки не виключення.
Що ми маємо знати про пісню "Сині вогні", перед тим як ми її презентуватимемо в ефірі?
Оля: Я написала історію людей, які просто вирішили жити справжнім життям. Щось легке і вайбове. Я не можу сказати, чому вогні саме сині – просто сподобався образ.
Алекс: Це Оліна пісня. Я просто заскочив туди, коли Оля запропонувала написати куплет. Для мене це проста зрозуміла музика, але в ній я почув якийсь вайб… Я просто відчув якусь легкість, якої дуже не вистачає зараз на українській сцені. Бо навіть у веселих танцювальних піснях є підтекст війни, і це іноді підгружає – хочеться просто щось слухати і отримувати задоволення. Ми намагаємось на цьому робити акцент. Тому що – ну, зрозуміло, що треба казати про війну, треба передавати ці почуття і емоції. Але є велике але. Війна ж не вічна, колись вона скінчиться. Тому, мені здається, треба вже старатися у творчості, в культурі жити так, наче війни немає. Наближати це майбутнє.
Щоб подолати війну і перемогти, безумовно, потрібно знаходити ресурс у інших темах, у інших справах і людях. Наостанок просимо вам звернутись до наших слухачів із тим, що у вас зараз на серці, на душі.
Оля: Я дуже хочу побажати слухачам Радіо Промінь гарного дня і настрою. Слухайте більше класної музики, будьте тими, хто ви є, робіть те, що вам подобається, мрійте та перетворюйте свої мрії на реальність. Цінуйте свій час і своє життя. І особливо зараз бережіть себе та рідних!
Слухати трек Little Bubblegum "Сині вогні" (за участі Alex Gilmore), як і багато інших прем’єр, можна в плейлисті "Промінь Рекомендує 2024" на Spotify.