Фото: Elena Zheronkina з фейсбук-сторінки dimitri.vasylev
"Якщо говорити про музику, то поки що для мене це не професія. Музика — це моя місія, в усякому разі під час війни, це меседж, це спілкування з нашими громадянами"
Дмитре, звідки в вашому житті взялась музика?
По-перше, ми всі чуємо звуки. Навіть люди, які мають проблеми зі слухом, ці звуки чують, вібрації і т.д. Нас оточує музика, і якщо ми уважні до неї, то можемо її відтворювати. А в мене це відтворення з’явилось тоді, коли почалась війна і в мене був і продовжує бути ще один літературний проєкт, він називається "Воєнні Чотиривіршя". І от коли я дуже багато слухав Bon Jovi й, зокрема, коли часто переслуховував пісню "Unbreakable" ("Незламні") про ветеранів, то зрозумів, що в мене є дуже подібне чотиривіршя:
"Незламні воїни на фронті
Виборюють наш мирний світ.
І хоч життя їх у дисконті,
Незламний духу в них політ".
Я вирішив, що хочу написати пісню на основі цього чотиривіршя. Це була перша пісня, я її записав у студії Plan Records. Коли почув, що вийшло, мене це дуже вразило. Я вже більше не міг зупинитись, почав далі над цим працювати й вийшов цілий альбом "Війна і Ми".
Дмитре, а якщо трохи копнути в глибину, перша любов з музикою коли сталась?
Мені було років 9-10, я вчився грати на баяні, але це було недовго і не дуже успішно. В 12 років я вирішив, що хочу грати на гітарі. Приблизно 3-4 роки я вчився в музичній студії, потім у музичній школі. Але це було дуже насичене навчання без вивчення музичної теорії та сольфеджио, і зараз я дуже жалкую, що тоді таки навчився грати на гітарі, але небагато приділяв уваги сольфеджио й саме нотній грамоті.
Ця нова стежка, якою ви пішли після початку повномасштабного вторгнення, маю на увазі музику, чи означає це, що тепер вона буде у вас пріоритетною в житті і що ви плануєте "зав’язати" з політикою?
Я тільки що написав блог про американські вибори, і це якраз про політику, і переслав його на "Українську правду". Сподіваюсь, скоро цей блог там з’явиться. З політикою неможливо закінчити, тому що вона формує наше соціальне й міжнародне життя. І якщо говорити про музику, то поки що для мене це не професія. Я поки що для себе визначаю, що музика — це моя місія, в усякому разі під час війни, це меседж, це спілкування з нашими громадянами, з нашими людьми, зрештою, з народом, хоч це й пафосно звучить. Але це підбадьорювання під час війни для того, щоб ми один одного чули і йшли далі. В мене є друзі на фронті й один із них написав, що цією зимою він дуже сильно обморозив ноги в окопах, але слухав мої пісні й вони його зігрівали. Коли я таке чую, розумію, що роблю щось дуже правильно. Тому поки я не визначаю музику як роботу. Це місія, я за це поки не отримую гроші, я в це вкладаю дуже великі свої гроші.
"Зазвичай в українській традиції люди з музики йдуть в політику, а я навпаки з політики пішов у музику. В цьому моя нетрадиційність"
Наступне запитання не стільки про вашу творчість, але, гадаю, нашим слухачам буде цікаво дізнатись, яку музику слухають політики і чи існує якась тенденція?
Думаю, що політики дуже різні. Є ті, які є поціновувачами музики, й ті, які на це не зважають, і є політики, які навіть грають. Давайте пригадаємо нещодавній візит Ентоні Блінкена, державного секретаря, людини № 3 в американському політикумі. Коли він був у Києві, він заходив в один із барів і грав там музику разом з нашими музикантами. До речі, одного з тих музикантів я також знаю, він дуже якісний гітарист, який вчить наших дітей грати музику. У Ентоні Блінкена — це рок. Думаю, що рок — це ключовий напрям, який поціновують політики, при чому з різних країн, в тому числі українські політики. Тому що рок говорить прямою директною мовою про речі, про які вартує говорити. Тобто рок — це дуже політична справа, а політика — це дуже рокова справа, я би так сказав.
Можливо, ви знаєте, хто з наших політиків великий фанат року?
Думаю, що більшість із них слухають рок, і український, і міжнародний. Я би насправді навіть не хотів виділяти. Але хочу трошки інтерпретувати ваше запитання й подивитись на людей, які були в українській політиці. Давайте пригадаємо, що колись Кучма брав до рук гітару, що Янукович щось там намагався співати й брати гітару, а нещодавно Віктор Андрійович Ющенко, з яким я мав честь працювати, показав, що він може дуже вправно сидіти за піаніно й дуже непогано проговорювати фактично тексти музики, які нагадують його політичну кампанію. Давайте пригадаємо депутатів, які з музикантів, співаків стали депутатами.
Михайла Поплавського будемо згадувати?
Це взагалі легенда, я вважаю! Але знаєте, коли я говорю про себе, то я людина нетрадиційної орієнтації. Чому? Тому що зазвичай в українській традиції люди з музики йдуть в політику, а я навпаки з політики пішов у музику. В цьому моя нетрадиційність.
"Це пісня про нашу ситуацію, в якій опинились мільйони українців, які розкидані або по всій Україні, або по всьому світу. Що ми не разом, але ми віримо, що зможемо поєднатись в тому чи іншому вимірі"
Давайте перейдемо до вашої пісні "Там", яка в неї історія, коли вона з’явилась?
Ця пісня з’явилась приблизно півроку тому. Я тоді почав працювати над своїм новим матеріалом і достатньо швидко його зробив. В мене вже є матеріал на другий альбом. І фактично пісня "Там" — це перша записана пісня, яка також буде покладена в альбом, який я буду називати "Country Ukraine". Якщо подивитись на мій перший альбом, то там модель 10-ти пісень, з яких дев’ять українських, одна — англійською. Точно так же буде і в другому альбомі. Буде 10-ть пісень: дев’ять українською і серед них пісня "Там", і буде англомовна пісня "Country Ukraine". І альбом називатиметься "Country Ukraine". Він буде більше в стилі кантрі. Ви казали, що я почесний громадянин міста Даллас. Це Техас, це така площадка для кантрі-музики, для культури кантрі. Я її дуже сильно пошановую і хочу показати, що й українською можна писати цікаве кантрі.
Якщо повернутись до пісні "Там", в ній є кантрі, але там є й український поп, там різні стилі, міксовані в роковому стилі, при чому більшою мірою українського року. Це пісня про нашу ситуацію, в якій опинились мільйони українців, величезна кількість наших співгромадян, наших братів і сестер, які розкидані або по всій Україні, або по всьому світу. Хтось із сімей на фронті, а хтось в тилу, і пари розділені. Хтось поїхав за кордон, а хтось залишився в Україні, й пари розділені. Хтось, на жаль, загинув із вояків або під час обстрілів наших міст, і пари розділені навічно. Це якраз пісня про це. Що ми не разом, але ми віримо, що зможемо поєднатись в тому чи іншому вимірі.
Слухати пісню Dмитра Васильєва "Там", як і багато інших прем’єр, можна в плей-листі "Промінь Рекомендує 2024" на Spotify.
