Фото: Статуя Григорія Сковороди у музеї-меморіалі на Харківщині після влучання у будівлю російського снаряду. Сергій Козлов, травень 2022 року. Суспільне
Навмисне винищення української культури
Ми бачимо прояви культурного геноциду навіть не щоденно, не з початком великої війни, не з 2014 року, а протягом всього існування нашої держави. Це філософія загарбницької війни держави-терористки проти України, яка триває понад тисячу років. І тільки нині, у ХХІ сторіччі, коли ми ведемо визвольну війну, говоримо про це в офіційних документах, за які будуть голосувати наші колеги разом із нами в кінці червня. Це означає, що справедливість — уже у визначеннях, поняттях, фактажі, і фіксує ці факти Офіс Генерального прокурора. До речі, Генпрокурор у режимі онлайн виступив на профільному комітеті з питань культури ПАРЄ і доповів щодо викрадення культурних об'єктів, знищення культурної спадщини, зареєстрованих воєнних злочинів — загалом їх понад 130 тисяч.
Нещодавно була зруйнована друкарня "Фактор-Друк" — наші співчуття колективу, що втратив людей. Хочу зазначити (про це мало говорилося у ЗМІ): влучання російських КАБів зруйнувало унікальне обладнання, яке використовується для переплетення книжок. Тобто надрукувати книжку підприємство може, хоч і не в колишньому обсязі, — але переплести її, на жаль, неможливо. Ми з командою та всіма небайдужими зараз шукаємо партнерів, які можуть допомогти щодо обладнання й фінансування. Адже в найближчій перспективі, з вересня, приблизно 40% українських дітей, можливо, недоотримають книжки, підручники для навчання. Це забезпечення критичної потреби нашої держави, що вчергове доводить, що Росія не просто помилилася. Ці локації в Харкові не мають жодного військового об'єкта, тож укотре бачимо саме насильницький факт і намір нищення нашої культурної спадщини.
Як притягнути агресора до відповідальності
Дуже важливо, що текст резолюції наголошує на відомих фактах для українців, але досі не настільки відомих для світової спільноти. Це ідеологія "русского міра". Її однозначно треба забороняти. Бачимо, як у різних країнах тим, хто її підтримує агресивною пропагандою, анулюють візи — що правильно, але цього, звісно, недостатньо. Ми на рівні українських судових органів, прокуратури, Нацполіції, разом із міжнародними партнерами використовуватимемо всі можливі інструменти, щоб зафіксовані воєнні злочини проти нашої культурної спадщини отримали судові вироки. Ясна річ, потрібна й допомога журналістів у поширенні інформації про виставку, яку ініціює моя колега Євгенія Кравчук, її підтримає вся делегація ПАРЄ. Там ми покажемо й обгорілі книжки видавництва "Vivat", й іншу понівечену культурну спадщину — наприклад, музей Григорія Сковороди, розташований на Харківщині фактично посеред поля, що також доводить факт наміру прицільного нищення.
Фото: Марія Мезенцева. ВРУ
Також варто зазначити, що як інструмент війни це вже переходить у ранг культурних чисток: Росія намагається заперечити існування української ідентичності, народу, культури. Це справді є масовим воєнним злочином і злочином проти людяності. Фактаж і докази маємо. Необхідна підтримка міжнародної спільноти — приміром, судових ланок, які провадять цей профільний напрямок. Маю певність у максимальній підтримці колег під час голосування. Дуже прикро, що доводиться голосувати за такі документи, але не хочеться, щоб справедливість забрала так багато часу, як трапилось із визнанням Голодомору геноцидом. Тож сьогодні в рамках саміту миру, який відбуватиметься у Швейцарії, ми дуже сподіваємося на прогрес і щодо створення спецтрибуналу за найбільші злочини, що партнери не зволікатимуть із цим, адже Рада Європи запропонувала свій майданчик для створення спецтрибуналу. Так, це забирає багато часу, але ми рухаємося в рамках міжнародного права, якого Росія не визнає. Світ не просто залишається свідком їхніх воєнних злочинів, злочинів проти людяності і злочинів із геноцидальною природою, а підтримує нас. Це стане ще однією цеглинкою для доведення нашої правоти в судах і буде оцінене всією українською діаспорою.
Подальші методи й перспективи
Від першого кроку, тобто збору мінімум 20 підписів представників щонайменше 5 країн держав ПАРЄ, ініціативу підтримали чимало колег. А це і є, по суті, міжнародним визнанням геноциду. Уже велика перемога — те, що текст врахував абсолютно всі пропозиції, впевнена, там не буде ніяких поправок і ми зможемо легко проголосувати за це під час літньої сесії. Важливо, щоб зібрані докази могли потрапити далі — наприклад, до Міжнародного кримінального суду. Відомо, що за фактами геноцидальних злочинів на зразок масових незаконних депортацій, перевезення дітей з території України до території РФ і Білорусі, вже отримали ордери на арешт і Путін, і Львова-Бєлова, і військові посадовці. Наша мета — щоб такі ордери отримували й інші фізичні та юридичні особи, які це підтримують, паралельно закликаючи до знищення культурної спадщини України. Це можуть бути й знані пропагандисти, так звані журналісти, і публічні особи, і працівники культури, медіа, освіти в РФ.
Найпростіше — це накладання санкцій на вільне переміщення. Далі ми працюватимемо з новим складом європейських інституцій, зокрема Європарламенту і Єврокомісії. На останньому бюро ПАРЄ, тобто погоджувальній раді у Вільнюсі, ми познайомилися з фінською колегою (вона зараз євродепутатка, але переобиратися не буде), яка через пару місяців очолить фінську делегацію в ПАРЄ. Ця колега якраз виступала на спеціальній доповіді щодо санкцій, їхньої ефективності / неефективності, і пропозицій стосовно подальших списків для санкційного режиму. І, знаєте, я справді бачу світло в кінці тунелю. Це важка тема: розглядається вже чотирнадцятий пакет санкцій, але, на жаль, відключення абсолютно всіх банків із міжнародної платіжної системи SWIFT іще не відбулося. Досі бачимо, як сірі кораблі використовуються Росією для перевезення нафти Середземним морем і не тільки. Із цим теж будемо працювати у санкційний спосіб.
