Фото з інстаграм-сторінки goshullya
"Я там навчався в прикольних звукоінженерів китайських, з перекладачем. Але вони надали мені базу, яку я б не здобув ніде."
Одразу хочемо розпитати про "китайський період" у твоєму житті: в чому полягала твоя робота й чому повернувся додому?
Це були роки, коли я вступав до університету. Я там побув два місяці й зрозумів, що то не моє, бо я вступив до металургійного університету. Й мені від подружки надійшло запрошення в шоу-балет, вони не могли знайти вокаліста. Я їм записав свою демку, вони: "вау, круто, давай з нами!" І я відправився з ними в подорож. Насправді я поїхав туди без якоїсь цілі, але все, що я там здобув, я не жалію, бо дуже великий обсяг знань отримав.
Тобто це в подальшому прямо повпливало на те, чим ти займаєшся зараз?
Так, звісно. Я там навчався в прикольних звукоінженерів китайських, з перекладачем. Але вони надали мені базу, яку я б не здобув ніде.
Тобі захотілось використати цю базу вже в Україні, що сприяло поверненню додому?
Це якась така внутрішня жага. Завжди хотілось повернутись додому, незважаючи на рівень життя в Китаї. І так як я музикант і мені завжди хотілось робити щось для нашого народу, щось зрозуміле, якось все це наклалось одне на одне, тож я повернувся й став робити тут музику.
Слухаючи тебе, розумію, що ці знання повпливали на реалізацію мрії, не знаю, це мрія була чи спонтанне рішення, — організувати студію звукозапису?
Так, це була мрія. Тому що біля мене є багато класних музикантів, хтось — вуличний музика, хтось ще якоюсь справою займається, і я своєю студією об’єдную цих музик біля себе й ми рухаємось разом далі. Як гурт Karyotype, з котрим я познайомився ще дуже-дуже давно й ми так і дружимо. Зараз є новий гурт "Приборканий пес" з Дніпра. Це хлопець, з яким я познайомився, коли він грав на гітарі на вулиці, зараз в нього вже бенд, вони роблять релізи й випускаються. Це через те, що в мене була студія і я йому допомагав.
Можна сказати, що ти ще й займаєшся продюсуванням?
Так, мені це теж до вподоби.
Я собі уявив маяк, який притягує до себе людей, об’єднує, надихає й допомагає їм.
Так, я заряджаюсь від них, вони заряджаються від мене. І так як в мене є якісь можливості, я роблю це для них просто так, бо я це полюбляю.
"Я бажаю тій людині гарного життя, хай вона робить висновки й усе буде добре. Собі теж цього бажаю. Тому ви й не відчули нічого негативного в цій пісні. Вона сумна трошки, лірична, але без негативу."
Твоя пісня "Де ми є" — про нещасливе кохання. Коли ти пишеш любовну лірику, мені завжди цікаво, це людина має обов’язково пережити власний досвід, чи це можуть бути якісь фантації?
Думаю, може бути і так, і так, але якщо брати мене, то я пишу всі пісні, тільки коли переживаю, я не можу щось вигадати. Всі мої пісні поєднані з життєвою ситуацією. Я написав цю пісню після того, як півроку тому розійшовся зі своєю дівчиною, переживав ці емоції, я музикант, тому я виражаю це через музику. Тому й з’явилась пісня "Де ми є".
Ми послухали твій трек попередньо й, за відчуттями, нічого тяжкого, драматичного немає, навпаки, було відчуття хоча й суму, але світлого. Чи ми не помилились із настроєм?
Так, все правильно ви відчули, бо я бажаю тій людині гарного життя, хай вона робить висновки й усе буде добре. Собі теж цього бажаю. Тому ви й не відчули нічого негативного в цій пісні. Вона сумна трошки, лірична, але без негативу.
Слухати трек Гошулі "Де ми є", як і багато інших прем’єр, можна в плей-листі "Промінь Рекомендує 2024" на Spotify.
