Фото: Пресслужба Артистки Чуприненко
Немає невразливих людей. Є люди, які дуже добре себе захищають
Ти видала пісню "Степ". Чим вона для тебе особлива?
Я взагалі пишу в жанрі документальної пісні. І пісня "Степ" теж не виключення. Вона про моє дорослішання на Херсонщині і про те, як це відчувалося, як було там легко, спекотно, ніжно, безпечно. І про те, як сумно це втратити, як я сумую за цим. Про це ця пісня.
З ким ти створювала саунд-дизайн, хто тобі допомагав?
Саунд-продюсером була Каріна Режевська. Це моя подруга і співпланетниця. Мені здається, що ми дивимось на світ якось схоже. Мені було дуже важливо, щоб вона з цієї пісні створила окрему музичну планету. Я думаю, нам це вдалося. Тому що її бачення, її шуми і все, що вона додала, дуже влучно. І вона дуже розширила цей інтимний простір, який я створила, написавши цей текст. Мені дуже подобається, як ми поспівпрацювали з нею в цьому плані.
Обкладинкою до цієї пісні стало фото з авто.
Так, так. Це наш Daewoo Lanos, в якому я провела меншу половину свого дитинства, тому що більшу половину ми їздили в червоній "Копійці". А потім вже батьки купили цей срібний Daewoo Lanos. І там був цей дельфінчик, який теж є на фотографії. І ця фотографія теж про мене, про якийсь затишок, про розуміння, що попереду є батьки, які тебе ведуть кудись. Ну, а в даній ситуації – везуть кудись, і ви їдете дуже рано, ще до світанку, коли ще туман на дорозі. Але це відчуття того, що чекаєш щось попереду, щось приємне – і що все буде добре. І мені дуже хотілося повернути якось внутрішнє це відчуття. Зараз складно з тим, щоб відчувати, що попереду на нас чекає щось хороше. Мені принаймні складно. Я так себе повертаю.
Марусю, про тебе пишуть як про феномен щирості. Як бути щирою і при цьому не боятися бути вразливою?
Я думаю, нормально боятися бути вразливим. Нам всім хочеться захистити себе і не дати образити, не дати зробити нам боляче. Це суперприродний процес – боятися бути вразливим. Але в цьому я бачу цінність. І поки що, принаймні, в мене дуже хороші слухачі. І коли я їм відкриваюсь, то вони завжди відкриваються мені на зустріч. І це створюється якийсь спільний простір.
Тобто, я коли на сцені співаю, то це не є монологом. В нас якийсь діаложний простір – я бачу, що люди мені відповідають. Просто, може, вони не співають чи підспівують мені, але це щось спільне. І ця вразливість теж спільна в нас. І ми в цьому з'єднуємось, і ми можемо відчути, що ми в цьому не самі. І що в наших якихось болях ми не самі, і в наших радостях ми не самі. І ми можемо радість збільшити, а біль трішки розділити один з одним.
Я думаю, вразливість – це вже так як є, воно не добре і не погано, воно в кожного є. Ми всі насправді супервразливі, просто в нас різні механізми захисту. Це просто притаманно кожній людині. Немає, мені здається, невразливих людей. Є люди, які просто дуже добре себе захищають.
Про що ти будеш розмовляти зі слухачами у своїй наступній пісні?
Я ще не знаю, що ми далі будемо записувати. Мені складно випускати пісні, це не найприємніший для мене процес. Я люблю співати пісні, говорити про них. А записувати пісні – це тонка і клопітка робота, і в мене не завжди є на неї сили. Але хочеться зробити більший об'єм, якийсь альбом, бо в мене до того були тільки сингли. Тобто, я б хотіла попрацювати над альбомом. А як там буде, покаже час.
Редакторка текстової версії — Міла Кравчук.
Відеоверсії інтерв'ю дивіться на офіційному YouTube-каналі Радіо Промінь.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу українських премʼєр "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
