Ziferblat: "Хочеться, щоб тема України не пропадала з радарів"

Ziferblat: "Хочеться, щоб тема України не пропадала з радарів"

Брати Даніїл і Валентин Лещинські заснували гурт Ziferblat 2015 року. Крок за кроком вони тарували свій творчий шлях, експериментуючи зі стилями, беручи участь в конкурсах й підкорюючи слухачів своєю неповторністю. 

В ефірі шоу "Вікенд Нової Музики" на Радіо Промінь Ziferblat презентували пісню Place I Call Home, яку вже незабаром виконає у фіналі Нацвідбору на "Євробачення 2024".

 

Фото: Сергій Галушка, Радіо Промінь 

Place I Call Home присвячена тим, хто не може, не має можливості повернутися додому. 

Отже, хлопці, ви у фіналі Нацвідбору. Що відчуваєте?

Даніїл: Це цікавий досвід. Ми йшли на Нацвідбір, щоб отримати враження. Мені подобається все, що відбувається. З дитинства дивимося "Євробачення". Для нас це і гештальт, і мрія. Тому мені не соромно брати участь у Нацвідборі, абсолютно. 

А чому має бути соромно?

Даніїл: Ми вийшли трохи з інших місць, ніж більшість артистів, які беруть участь у Нацвідборі. Ми з подвір'я зайшли в палац. При тому всьому почуваємося комфортно. І все набагато краще, ніж може здаватись. 

Ви потрапили до фіналу Нацвідбору з піснею Place I Call Home. Назва пісні перекладається як "Місце, яке я називаю домом". Це про Оболонь у Києві?

Валентин: І про неї теж. Ця пісня не конкретно про нас. Вона адресована всім тим, хто тримає в серці дім, хто про нього постійно думає. Place I Call Home присвячена тим, хто не має можливості повернутися додому. В тексті пісні більше йдеться про людину, яка тужить за домом. Ми на Оболонь маємо доступ щодня, а купа людей не можуть повернутися не те що додому, в країну свою. Ця пісня з власного досліду написана, бо я не бачився з родичами вже два роки. Першочергово була їм присвячена. Але, думаю, що кожен другий, або взагалі кожен в Україні перебуває в схожій ситуації. Так чи інакше, у всіх є родичі за кордоном. Мені хотілося донести до них цей меседж, щоб вони не забували про дім, щоб вони обов'язково сюди повернулися, щоб ментально були тут. Думаю, що Place I Call Home може бути близькою і для європейського слухача, бо там теж є багато людей, які є переселенцями, вимушено або невимушено. Тому хочеться, щоб тема України не пропадала з радарів, але на цей раз прагнемо її подати не агресивно, а більше через зрозумілі всім сентенції. 

Пам'ятаю, як ти на жеребкуванні сказав, що ця пісня присвячується тим, хто виїхав з України і не збирається повертатися. 

Валентин: Ні, так я не говорив. Я сказав, що пісня присвячується тим, хто виїхав з України та, можливо, ніколи не повернеться.

Ти уявляв себе на місці такої людини, коли створював пісню?

Валентин: Place I Call Home була конкретно написана для моїх конкретних родичів, частини моєї сім'ї: батьків, сестри. Тобто, для людей, які вже тривалий час сюди не приїжджають. Я дуже за ними сумую. На "Євробаченні", можливо, була б можливість з ними хоч на день побачитись. 

Даніїле, за що ти відповідав у цій пісні? Валентин написав текст. Що саме зробив ти? 

Даніїл: Я написав пісню. Між нами завжди йде суперечка, хто врешті-решт створив трек. Маю на увазі, що для мене написання пісні починається з головного —  з мелодії та вокальної лінії. Тобто, мелодії та гармонії. Мелодію, гармонію написав я, але далі взявся за роботу Валя і написав текст. Тому можемо вважати, що ми на цей час такі Леннон і Маккартні. Тобто пісню створили двох. Але, думаю, що років через двадцять третейський суд буде вирішувати, хто ж більше заслуговує на пошану.

"Євробачення" — це намагання кожної країни показати себе.

Дехто пише, що у вас чути вплив саме The Beatles. Хтось каже, що Muse. Хтось каже, Фредді Мерк’юрі. “Беки, як у ABBA”. Чули таке? Що взагалі з цього відгукується?

Валентин: Щодо Muse, то я знаю їхні три-чотири пісні. Вони ніколи не були прикладом для нас. Далі Queen — аналогічна ситуація. Знаю пісень десять, але не слухав жодного альбому. З приводу The Beatles, я є їх великим фанатом. Думаю, що всі музиканти, мелодисти не можуть бути не фанатами The Beatles. Питання в іншому. У нас немає від The Beatles нічого взагалі. Можливо, це якась стандартна штука для тих, хто зі старих закордонних груп знає тільки The Beatles як стандартний образ. У нас взагалі несхожа пісня, абсолютно не той образ. І немає їхніх вокальних гармоній. Ближче той, хто порівнював з Елтоном Джоном. 

Що б ви відповіли тим людям, які пишуть, що їм нудно слухати вашу пісню? 

Валентин: Нудно? Не знаю. Є люди, яким ненудно. Це справа смаку.

Серед негативних відгуків також були й позитивні. Хто вас підбадьорив найбільше? Можливо, хтось із зірок підтримав?

Валентин: Багато хто писав, навіть у нас в коментарях. Мені дуже сподобалось, що нас підтримала Катя Павленко з GO_A. Потім Женя Галич сказав, що дуже крутий трек. Він нас не вперше підтримує. І дуже дякую йому за це. Боюсь когось забути. Були люди, які писали, що це дуже крута пісня, але, на жаль, вони не можуть нею поділитися з різних причин, про які я говорити не буду. 

Для запису басової партії ви запрошували сесійного музиканта, так? 

Валентин: Я не пам'ятаю, по-моєму, бас записав Андрій Литвиненко. Він допоміг нам з аранжуванням. Скажу, що у нас після Нацвідбору точно вийде ще одна пісня, яку ми робили теж з Андрієм. Тому він, як мінімум, до двох робіт вже точно був дотичний.

Скількох людей ви плануєте залучити у вашому номері на сцені фіналу Нацвідбору?

Даніїл: Чотирьох. 

Кого ви ще запросите? 

Валентин: Це секрет. Це star guest. 

Ви маєте чималу підтримку в Україні, а от чи помітили ви на собі увагу єврофанів із-за кордону? 

Валентин: Я не стежу за єврофанами з-за кордону, якщо чесно.

Даніїл: І ми ще не почали створювати акаунти для цього. Поки думаємо над тим, як залучити європейську аудиторію. 

Ви гурт, який грає інтелігентний рок і, як відомо, "Євробачення" — це про попмузику. Для чого взагалі вам потрібен цей конкурс?

Даніїл: "Євробачення" — не про попмузику. "Євробачення" — це намагання кожної країни показати себе. Там дуже часто лунає й перемагає музика, яка не є трендом нині. Вони намагаються ввести самостійно на щось тренд. Тим самим займаємось і ми зараз — йдемо зі своїм баченням. Якщо ми потрапимо у мить, коли людям буде це потрібно насправді, то вийде хороша історія. Конкурс не зовсім про попмузику, а, скоріше, про вибір. Артисти приходять і показують, а люди обирають, що буде наступним трендом не в американській чи британській попмузиці, але хоча б на європейській сцені. Бо США чи Британія давно попереду, наздогнати їх за допомогою "Євробачення" неможливо.

Валентин: До речі, я б змінив правила. Щоб оцінювання номера на Нацвідборі відбувалося відразу після виступу в вигляді якихось смсок тощо. Бо зараз пісні просто розносяться за пів місяця до конкурсу, стають трендами. Це вже не про емоції. Мені здається, голос за пісню під час Нацвідбору — емоційне рішення. Воно відбувається в моменті. От як я голосував колись за Alyosha, коли вона перемогла в Національному відборі. Це було емоційне рішення для багатьох, хто тоді за неї проголосував, бо її ніхто не знав. Зараз, мені здається, це все нівелюється, бо український Нацвідбір в принципі перетворився на щось важливіше, ніж саме фінальне шоу "Євробачення". Подія ледь не політичного масштабу. Наганяння переглядів, масової цікавості до якоїсь конкретної пісні ще за місяць до проведення конкурсу мені не дуже подобається. Не кажу, що це погано з точки зору просування. Це і для нас непогано насправді. Але, якщо говорити про самого переможця, то хотілося б, щоб це було спонтанне, емоційне рішення.

Якщо ви переможете і поїдете представляти Україну в Мальме, яким буде ваш меседж там?

Валентин: Меседж Place I Call Home. Він простий. Ми хочемо донести українцям і європейцям, які з тої чи іншої причини розуміють, що таке туга за домом, що дім їх чекає, яким би він не був. Мій особистий меседж, я його не приховую, полягає в тому, що я дуже хочу побачити своїх рідних. Насправді для мене це можливість, бо ми не виїжджали з України весь цей час, не порушували жодних правил. Тому дуже хотілося б, щоб цей шанс випав. 


Фото: Сергій Галушка, Радіо Промінь 

Ми все одно орієнтовані на українську музику, участь у Нацвідборі тут мало що змінює.

Ви розповідали, що пісня "Диско-Фанко Терапія" найбільше сподобалася вашому таткові, коли він приходив до вас на живий виступ. Він слухав вашу конкурсну пісню?

Валентин: Моєму татові взагалі не подобається наша музика, все окрім "Диско-Фанко Терапії". Це перший трек, про який він сказав: "Хлопчики, це вже серйозна робота". 

А він слухав Place I Call Home? 

Даніїл: Напевно, йому могло вибити десь в новинах. Не знаю.

Даніїле, які в тебе зараз хвилювання, можливо, якісь навантаження емоційні переживаєш? І що в цих конкурсах телевізійних тебе найбільше напружує, а що навпаки заряджає? 

Даніїл: Дуже заряджає боротьба композиторства. І з Яною Шемаєвою хочеться поконкурувати трошки в гармонії. Розумію, що багатьом здається, що це не моє середовище. Але я ж теж росту. Мені подобається. Не знаю, що сказати. Я проживаю непогані дні свого життя, отримую задоволення. 

Яким буде ваш номер? Як триває підготовка?

Даніїл: Немає про що розповідати, мені здається, що більшості артистів так само. Все робиться нашвидку, якомога скорше, але при тому всьому іде гарячий такий процес на кухні. У нас ситуація така, що Ілля Дуцик, наш режисер, допомагає з постановкою номера. Що там буде — поки що секрет. Хочемо, щоб це було масштабно, щоб це підкреслило пісню. Більш конкретно сказати наразі не можу. 

Валентин: Ми точно вирішили, що в номері не буде зайвого реквізиту. Бо, знаєте, якщо Place I Call Home, то одразу хочеться збудувати маленьку домівку. Все це зайве, не про "Євробачення". Має бути масштабно, але лаконічно.

Я помітила, що єврофани інших країн вимовляють вашу назву як Zifferblatt. Чи доводилось вам коли-небудь пояснювати іноземцям свою назву? 

Валентин: Ні. Якось не доводилось.

Як би ви її пояснили, перекладали? 

Валентин: Це німецьке слово. Просто тут треба зайти в Google, у Вікіпедію, задати німецькою мовою, як пишеться "циферблат".

Даніїл: Думаю, не варто приховувати, але все, що робиться на "Євробаченні", і все, що робиться для європейського слухача, в нашому випадку, це маркетинговий хід. Ми залишаємося українським гуртом, який називається "Циферблат" українською мовою. 

Валентин: Так, звісно. Пам'ятаю, що коли оприлюднили довгий список, а там всі назви були латиницею, то це був просто шквал у Твіттері — чому всі вони так пишуться. Хлопці й дівчата, це просто на експорт. 

Даніїл: Звісно, ми все одно орієнтовані на українську музику, участь у Нацвідборі тут мало що змінює. А як європейці читають, думаю, чи вони розберуться, чи запам'ятають, головне — для чого це було зроблено.  

Редакторка текстової версії — Анастасія Герасимова.

Відеоверсії ексклюзивних інтерв'ю з усіма учасниками фіналу нацвідбору на Євробачення 2024 дивіться на офіційному YouTube-каналі Радіо Промінь.

Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.