90 миттєвостей натхнення. Диригентка Юлія Ткач про ювілей хорової капели Українського радіо

90 миттєвостей натхнення. Диригентка Юлія Ткач про ювілей хорової капели Українського радіо

Хоровій капелі Українського радіо — 90 років. Один із найстаріших професійних хорових колективів України майже століття творить нашу музичну історію. В ефірі радіо "Культура" про історію та сьогодення славетного хору розповіла його очільниця, заслужена артистка України Юлія Ткач.

0:00 0:00
10
1x

Як колектив переживає другу у своїй історії війну?

"На жаль, це друга для хору війна. Але як під час війни 1941-45 років, так і зараз хор працює і тримає свій культурний фронт у боротьбі проти ворога. Під час Другої світової війни хор перебував в евакуації та щільно працював. Це була евакуація до радіостанції імені Тараса Шевченка в Саратові, там перебували й інші колективи, а також багато митців. Якраз композитор Борис Лятошинський створив для хору Українського радіо свої знамениті 15 обробок українських народних пісень. У мене була ідея відтворити їх і записати до фонду радіо як пам’ятку і присвяту хору саме в наш ювілейний рік".

Про видатних хормейстерів колективу

"Хором Українського радіо керували видатні особистості. Гліб Таранов, який вважається засновником хору 1932 року, це було в Харкові, тодішній столиці України. Потім довгий час хором керував Павло Муравський, я вважаю себе його прямою ученицею. Мені дуже близька його природа нетемперованого строю, яку я продовжую використовувати. Оскільки наш хор працює на мікрофон, то саме нетемперовані тяжіння є надзвичайно важливими для якості співу та якості струнних. Це зоновий стрій, що є ознакою високого професіоналізму. Віктор Скоромний працював із хором 25 років, а зараз він є нашим учасником і дуже приємно, що людина не може залишити колектив. Це дуже гріє. Я починала працювати хормейстером саме при Вікторові Петровичу і надзвичайно вдячна йому за творчі крила.

Згадаю імена інших очільників хору Українського радіо. Це Олександр Міньківський, Георгій Дмитревський, Василь Мінько, Юрій Таранченко, який керував колективом понад 20 років. Це Григорій Куляба, з яким я особисто спілкувалася, хормейстер дуже тонкої організації. Валентин Мальцев, я його теж знала особисто. Усі вони ― видатні постаті у царині хорового мистецтва".

Читати також: 98 років в ефірі: 15 фактів з історії Українського Радіо

Ви очолюєте хор з 2010 року. Який Ваш стиль і почерк?

"Взагалі, я працюю у хорі з 2003 року, наступного року буде 20-річчя. Щодо керівництва. Звісна річ, добір репертуару вимагає ретельної роботи, адже це мають бути високохудожні зразки. Переважно української музики, а також світової. Найперше, з чого я почала роботу як очільниця, це були твори Миколи Леонтовича. Я й досі перебуваю у повному тремтінні, торкаючись саме його спадщини. Якось дуже глибоко відчуваю його природу, його геніальність саме в музиці, у цій простоті, яка насправді дуже складна. У перші місяці мого керування ми записали кілька обробок народних пісень, які й сьогодні залишаються виконавськими вершинами, адже записали їх дуже вдало та якісно. А кілька років тому ми стали лауреатами Премії імені Миколи Леонтовича. Це ім’я дуже пов’язано з моїм особистим світовідчуттям".

У комуністичну добу виконувати духовні твори було заборонено. Але хор Українського радіо боровся. Як це було?

"У нашому хорі є літописець, людина, яка написала дисертацію і книжку про хорову капелу. Це Тетяна Коробка. Вона досліджувала архіви, і ось цікавий факт. У 1962 році хор Українського радіо у фільмі "Два роки над прірвою" виконав саме духовний твір українського композитора Кирила Стеценка. Твір прозвучав з канонічним церковним текстом. І в 1990-ті роки Віктор Скоромний почав першим виконувати ще тоді заборонену духовну музику православної церковної традиції. Взагалі, для хору є два стовпи ― народна творчість і духовна музика. Друга складова була штучно вилучена за 70 років радянського режиму.

Цьогоріч у липні ми взяли участь у програмі "Message from Ukraine". Ця програма була приурочена до Дня хрещення Русі-України і відбувалась під гаслом "Молитва за перемогу". Було завдання виконати саме українську духовну спадщину і помолитися засобами мистецтва за нашу перемогу. Тому там лунала виключно духовна музика. Зокрема, ми виконували епохальний хоровий твір "Господи, Владико наш" Євгена Станковича. Роботу над цим твором ми розпочали ще до війни, а потім продовжили і записали його до фонду Українського радіо".

Про діяльність хору під час цієї війни, творчу і волонтерську

"Зараз триває дуже активна робота, пов’язана з усіма нашими напрямками. Ми активно записуємо твори українських композиторів, брали участь у міжнародному фестивалі "Київ Музик Фест" у вересні, а також мали нагоду представити Україну у Швейцарії. 23 жовтня у нас відбувся концерт-відкриття музичного фестивалю у Базелі. Головний меседж фестивалю був про те, що це війна не однієї України, а всього цивілізованого світу проти темряви й дикунства. Це був яскравий досвід, ми мали виступ не тільки на концерті, а й на центральній площі Базеля. Були зустрічі з митцями, і всюди йшлося про Україну і нашу ситуацію. Нам вдалося зібрати кошти для тепловізора та спеціальної пічки для ППО.

У цьому півріччі ми також брали участь у зйомках фільму до 100-річчя подорожі хорової капели Олександра Кошиця. Ми вдячні за таку можливість, адже це знову Микола Леонтович та його обробки. Крім того, ми зробили зйомку різдвяно-новорічного концерту, там прозвучать наші найкращі роботи, а також колядки. Наприкінці грудня вийде телерадіоверсія концерту.

А ще 5 грудня відбувся концерт у Національній музичній академії, присвячений видатній постаті ― Олегові Семеновичу Тимошенку, багаторічному ректору академії. Ми там представили свою програму, наприкінці якої прозвучав духовний гімн України "Боже, великий, єдиний" Миколи Лисенка у версії сучасного композитора Максима Кучмета. До речі, 20 липня ми виконували цю молитву разом із талановитим хлопчиком-саксофоністом Сінезієм Горбовським. Він є біженцем, жив в окупованому Херсоні, але родині вдалося втекти з окупації. Зараз Сінезій багато грає у різних точках і заробляє гроші для ЗСУ".

Фото: Суспільне та фейсбук-сторінка Юлії Ткач