Обирай пісні. Визначай переможця

Чому корейцям смакує капусняк, а котлета по-київськи стала візитівкою України: розповідає амбасадор української кухні у світі

4.08.2021 р., 09:00

Чому корейцям смакує капусняк, а в Сингапурі більше полюбили борщ? Як котлета по-київськи стала візитівкою України у світі? Чи стане український борщ нематеріальною цінністю ЮНЕСКО? Шеф-кухар, амбасадор української кухні у світі Юрій Ковриженко та перша заступниця міністра закордонних справ України Еміне Джапарова в ефірі Радіо Культура під час Всеукраїнського форуму "Україна 30" розповіли, як Україна використовує гастрономічну спадщину, аби зміцнювати свій позитивний образ.

Як кулінарна дипломатія допомагає зміцнювати позитивний імідж України

Юрій Ковриженко: Саме за часів головування в МЗС Дмитра Кулеби кулінарна дипломатів стала частиною офіційної публічної дипломатії. Це дуже важливо, тому що саме їжа може достукатися до сердець і душ людей там, де вони не можуть пробитися політично. Раніше гастродипломатією займався кожен посол, який вважав за потрібне робити на цьому акцент. Так, щоб це було централізовано прямо і під чітким контролем з центру — такого не було.

Якими є гастрономічні стереотипи про Україну 

Юрій Ковриженко: Про Україну майже нічого не знають, тому і стереотипів майже немає. Єдине з чим я стикнувся і почав користуватися цим інструментом — це те, що Україну асоціюють з котлетою по-київськи. Про борщ мало хто знає і його більш асоціюють з іншими країнами, вареники асоціюють з Польщею, деруни асоціюють з Білорусією тощо. Сало не їдять в дуже великій кількості країн. Курка ж об'єднує всіх. Її їдять всі конфесії, національності та віросповідання, тому котлета по-київськи фактично стала неофіційним символом української кухні в світі: її готують від Сингапура до Нью-йорка, від Токіо до Парижа і асоціюють з Україною та з Києвом, бо вона носить географічну назву.

Фото: zira.uz

Які кроки заплановані у майбутньому для того, аби зміцнити позитивний Імідж України, використовуючи інструмент кулінарної дипломатії 

Юрій Ковриженко: Наразі Міністерство закордонних справ розширює програму по просуванню української кухні в світі. Проте, ми зараз повністю затиснуті у хвилі нових штамів. Навіть ті плани, що ми собі накидали на серпень, вересень і жовтень, швидше за все, доведеться відкласти, тому що у цей період весь світ чекає на нову хвилю. Тобто світ знову починає закриватися. Я думаю, що в найкращому випадку ми ще кілька країн встигнемо в цьому році освятити українською кухнею і все це буде максимально онлайн.

Наприклад, коли були локдауни, то були онлайн-заходи та майстер-класи з української кухні для дружин дипломатів. Такий клуб дружин дипломатів існує в кожній країні свій. Наприклад, дружина на той момент посла України в Туреччині Тетяна Сибіга організовувала майстер-класи української кухні для дружин іноземних послів, акредитованих в Туреччині. Я робив котлету по-київськи, до мене готували борщ, і це дуже класно, тому що навіть онлайн ми продовжуємо працювати і розповідати про нашу культуру та нашу їжу. Вони готували разом з нами. Тобто я заздалегідь даю список продуктів, ми всі підключаємося в Zoom і вони готують паралельно зі мною. Мені здається, що це єдиний дієвий онлайн-інструмент, коли ти готуєш паралельно, а не тоді, коли запис відео. 

Чи під час презентації української кухні важливо орієнтуватися на сезонність страв

Юрій Ковриженко: В усьому цивілізованому світі ніхто не сприйме, якщо ти не будеш працювати з сезонністю. Всі розуміють, що кожен овоч та фрукт має свій сезон і його треба використовувати саме в цей час, тому що це максимальна кількість вітамінів і продукт максимальної якості. Не треба їсти пластикові помідори взимку. Їх треба їсти в сезон, коли вони пахнуть помідорами. 

Такого буряка, як в Україні, немає ніде. У мене є принцип: я везу з собою тільки ті продукти, яких в тій чи іншій країні точно неможливо дістати, наприклад, гречку, нерафіновану олію, справжнє вінницьке сало тощо, а все на борщ я намагаюся купити місцеве. До речі, просуваючи українські страви, ми можемо допомагати Україні налагоджувати експортні зв’язки. Проте, коли ти готуєш борщ з продуктів, куплених у певній місцевості, фактично ти вже адаптуєш цю страву під смаки цих людей. І це варто робити, бо нам треба закохати в українську кухню, а не нав'язати її силою.

З якої книги варто почати знайомство з українською кухнею

Юрій Ковриженко: Якщо брати за основу кулінарну книгу, то я би все-таки взяв "Україна. Їжа та історія", в якій зібрані реально класні рецепти, в якій подані класні історичні досліди української кухні, над якою працювало багато гарних шефів та істориків. Але страви треба адаптувати під сучасний лад, тому що жоден іноземець не буде їсти кашу, яка виглядає як сіра жижа, тому що вони по-іншому дивляться не їжу. Тобто не можна вже, як наші пращури, зварити куліш і кинути його у глиняну миску. Світ не сприйме це.

Чому капусняк став популярним в Азії

Юрій Ковриженко: У Кореї, коли ми відкрили ресторан української кухні під патронатом посольства України, в топі продажів був саме капусняк, а не борщ. Борщ був незрозумілим для корейців, а капусняк дуже нагадує корейські суп кімчі тіге. Я варив капустяк без пшона, тому що його треба було теж адаптувати до місцевих смаків, бо інакше корейці просто б не їли. Капусняк був на копчених свинячих ребрах, наваристий, густий і, звичайно, ми робили його дуже гострим, тому що корейці їдять дуже гостру їжу. Він не просто дуже сподобався корейцям, це був хіт продажів. Якщо борщу ми варили 200 літрів на тиждень, то капусняка йшло десь півтони. Корейці дуже раділи, що в українській кухні є страва схожа на їхню. І це дуже важливо, бо коли вони знаходять щось знайоме в іншій культурі, їм це завжди дуже приємно. А в Сингапурі, наприклад, дуже полюбили борщ, і там капусняк ми не робили. 

Фото: ukr.media

Про взаємозв’язок цифрової дипломатії та гастрономії

Еміне Джапарова: Сьогодні не можна уявити публічну дипломатію, себто формування позитивного іміджу України чи іміджу України як такої без цифрових можливостей. Вперше в історії Міністерства закордонних справ ми прийняли стратегію публічної дипломатії України та МЗС на 5 років і визначили певні пріоритети, серед яких цифрова дипломатія є одним із найважливіших. Окрім того, ми формуємо різний контент за різними напрямами, починаючи від гастродипломатії. Ми формуємо при МЗС платформу українських шефів. Ми хочемо за вийти за межі уявлення, що українська кухня — це тільки вареники. 

Ми хочемо через наші посольства як абсолютно природній хаб, який представляє країну в тому числі з точки зору її уявлення в різних столицях та в інших країнах, промотувати сучасну українську якісну кухню. Наприклад, ми з Євгеном Клопотенком та деякими іншими експертами напрацювали подання культури приготування українського борщу до ЮНЕСКО для того, щоб український борщ визнали нематеріальною цінністю світу як України. В 2023 році буде ця заявка розглядатися, і ми вважаємо, що це важливий крок публічної дипломатії і фіксування нашої ідентичності в тому числі через кухню. 

Щодо цифрової трансформації, ми у січні цього року вперше запустили сайт Ukraine.ua. Будь-хто з іноземців може з'ясувати і вивчити для себе, які можливості він може отримати в Україні, наприклад, з точки зору навчання, що турист може побачити тощо. Сайт запустили англійською, іспанською, французькою та німецькою мовами, а до кінця цього року плануємо запустити ще китайською та арабською мовами.

Фото: pexels.com

Чому корейцям смакує капусняк, а котлета по-київськи стала візитівкою України: розповідає амбасадор української кухні у світі

Новини по темі