1945 vs 2021
"Нещодавно відбулася презентація результатів соціологічного опитування, яке проводив Фонд "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва, яке називалось "День Перемоги і його місце в історичній пам’яті українців". Йдеться про сенс, який громадяни вкладають в цю дату. В цьому соціологічному опитуванні, яке провели з 22 по 29 квітня у всіх регіонах України, було опитано понад 2000 респондентів", – розповіла Тетяна Пастушенко.
За словами історикині, найперший результат, який показало опитування – що краще відзначати: День перемоги чи День пам'яті та примирення: "41 % громадян України вважає, що потрібно відзначати обидві дати. Зважаючи на те, що 8 травня вперше офіційно відзначалося в 2015 році, то, я вважаю, що це непоганий результат. А за 9 травням залишається мілітарне свято військової перемоги над нацизмом".
Фото: Фонд "Демократичні ініціативи"
Також в опитуванні піднімалася низка інших питань, зокрема, чи згодні респонденти з твердженням, що Друга світова війна була розв’язана внаслідок змови Гітлера й Сталіна про поділ сфер впливу у Європі та укладення пакту Молотова-Ріббентропа. Відтак, 48 % опитаних цілком або скоріше згодні, 29 % –скоріше або зовсім незгодні і 23 % – важко відповісти.
На запитання, чи згодні опитані з твердженням, що Радянський Союз не зміг би здобути перемогу у війні проти нацистської Німеччини без допомоги західних союзників з Антигітлерівської коаліції, 46 % відповіли ствердно. 35 % опитаних скоріше чи зовсім незгодними і 19 % було важко відповісти.
Окремий блок питань опитування стосувався діяльності Української повстанської армії та окремих діячів націоналістичних угруповань. Зокрема, 46 % опитаних позитивно поставились до рішення влади визнати воїнів УПА борцями за незалежність України. 29 % заявили негативну позицію, 9 % – байдуже і 16 % –важко відповісти. Також 31 % опитаних позитивно оцінили для України діяльність Степана Бандери, тоді як 32 % схилились до негативної відповіді, 21 % – як позитивно, так і негативно, а 3 % не знали, хто ця історична постать.
Фото: Фонд "Демократичні ініціативи"
Читати також – 9 травня: яким є День перемоги в історичній пам’яті українців
Наслідки Другої світової війни: чи справді вона закінчилась в 1945-му?
"Поки що ми живемо в тіні Другої світової війни і в світі, створеному після та внаслідок цієї війни. Ця проблема набагато глобальніша, ніж ми можемо собі уявити. Наприклад, ми ніколи не цікавимось, наскільки це травматична та жахлива війна була для Кореї. А ситуація в Кореї дуже схожа на ту, яка зараз в Україні: Корея була окупована, там досі йде протистояння з Японією, яка була окупантом. Це країна розділена і багатьма країнами невизнана Північна Корея. Це результат війни, яка не закінчилась в травні чи у вересні 1945 року. Вона продовжується й зараз", – зауважила Тетяна Пастушенко.
Так само, наголосила історикиня, Друга світова війна не закінчилась 1945 роком і для України: "І я не говорю тут навіть про війну, яка тривала між УПА та радянською владою. Йдеться про учасників, які воювали, військовополонених, для тих, хто перебував на примусовій праці. Й навіть для солдатів Червоної армії, адже демобілізація розтягнулась на довгий повоєнний час. Шлейф війни був набагато довшим і тривалішим, ніж ми собі можемо уявити і 9 травня – це символічна крапка, але вона не означає, що світ переродився і всім стало добре і щасливо. Вистава не припинилися, а люди не перестали страждати і помирати".
"Ми відчуваємо боротьбу за геополітичний вплив, за стримання геополітичного розподілу світу. Росія, наприклад, тему Другої світової війни та перемогу в ній активно використовує для того, щоб зберігати свій вплив в Європі на пострадянському просторі. Вона прагне збирати довкола себе колишні радянські республіки, апелюючи до того, що ми разом перемогли в цій війні", – наголосила Пастушенко.
Так само перемога в Другій світовій, за словами кандидатки історичних наук, розділяє людей, які опинилися за тих чи інших обставин по інший бік лінії фронту: "Адже якщо ти був з іншого бік, ти вже не потрапляєш в пам’ять переможців".
Як за допомогою маркерів-символів після Другої світової війни поділили світ
"Це стосується того, що нам здається, що День перемоги, цю війну ми завжди пам’ятали саме так, як пам’ятаємо зараз, як нас навчили. Насправді ці традиції складалися роками і десятиліттями і почали формуватись ще під час війни, коли відзначали ті чи інші перемоги чи замовчували ті чи інші поразки. Або коли армія йшла, відступала і наступала, ховали загиблих воїнів, створювали меморіальні місця пам’яті, коли з’являлися перші музеї пам’яті", – підкреслила Тетяна Пастушенко.
Мало хто знає, як розповіла історикиня, що першу постанову про створення музею Великої вітчизняної війни в Києві, в Україні видали в 1943 році, ще до звільнення Києва: "Існує дуже цікавий лист Олександра Довженка, де він звертається і говорить, що треба зараз збирати матеріали, документи, щоб ми пам’ятали про драму і трагедію українського народу. Але насправді сам музей Другої світової війни офіційно відкрився лише в 1974 році".
"Ще в 1944 році була створена виставка музею в Києві "Партизани України" і він проіснував до початку 50-х років. Фактично, матеріали, зібрані для цього музею, склали основу сучасного музею історії України в Другій світовій війні", – пояснила Пастушенко.
Важливу роль у формуванні пам’яті про події Другої світової війни відіграють й пам’ятники, адже, як зауважила Пастушенко, можна День перемоги відзначати абстрактно з парадами, але дуже важливо кудись прийти: "Наприклад, в Києві таким місцем, куди збиралися відзначати, був пам’ятник Ватутіну, а потім – обеліск невідомому солдату, який створили в 1957 року".
2Проте перші монументальні пам’ятники з’явились за кордоном: перший монумент спорудили в 1945 році у Відні – "Пам’ятник загиблим радянським солдатам". В 1947 році з’явився пам’ятник у Талліні, в 1949 році – в Берліні. Споруджуючи такі меморіали, позначали завойовану територію. В Чернівцях чи Кишиневі використали навіть п’єдестал і меморіал, який румуни почали будувати для інших цілей, але недоробили. А, наприклад, в Москві біля Червоної площі пам’ятник фактично з’явився останнім – в 60-ті роки", – підсумувала історикиня Тетяна Пастушенко.
Фото: Укрінформ
