Про події, які передували проведенню референдуму
Ідею проведення референдуму подав голова Народної Ради, тобто опозиції Верховної Ради, Ігор Рафаїлович Юхновський. Хоча зараз є багато людей, які приписують собі цю ідею, зокрема Леонід Кравчук. Це була мудра пропозиція, хоча в опозиції не сприймалася більшістю тому, що прагнули мати результат вже і повністю в той день, 24 серпня. А з іншого боку була небезпека, що за три місяці може будь-що трапитися. Наші сусіди не сиділи, склавши руки, тому було побоювання, що ми можемо і не дійти до цього референдуму. А якщо не дійдемо, то Акт проголошення незалежності України, так би мовити, зависає в повітрі. Хоча ярого несприйняття цієї ідеї не було. Треба ще дивитися на ті події в контексті світових подій, того, що відбувалося навколо України. Тоді всі були зачаровані Горбачовим і Радянським Союзом. Горбачов переконував Буша старшого та інших лідерів країн Європи, що вихід України з Радянського Союзу, тобто здобуття незалежності країною, породить дуже багато проблем. Зокрема проблем у ділянці безпеки. І вся ця братія кинулася нас агітувати проти того, щоб ми проголосили незалежність України. У червні 1990 року приїжджала Прем’єр-міністр Великобританії Маргарет Тетчер, вона виступала у Верховній Раді. Я запитав її чи визнає Великобританія Україну як незалежну державу? Вона сказала, що вони ж не визнають штат Каліфорнія в Сполучених Штатах чи Квебек у Канаді.
Фото: Ukrinform
А вже за три тижні до проголошення незалежності так само приїжджав і виступав Буш, він сказав, що не треба ставити знак тотожності між демократією і незалежністю.
Фото: Історична правда
А що говорити про Росію, бо тут і слів немає, що сказати. Ми тільки проголосували, як прес-секретар Бориса Єльцина Вощенов заявив, що Росія може мати претензії до кордонів республік, які стали на шлях незалежності. Це був прямий шантаж. Треба відмітити, що тоді влада та громадськість сприйняла цю заяву в штики. Була зроблена заява Президії Верховної Ради, де росіянам нагадали, що рік тому був підписаний договір між росіянами і українцями, де кордони визнавалися недоторканими. Народний Рух України зробив дуже різку заяву на той час, Кравчук зібрав прес-конференцію, після чого буквально через два дні приїхала делегація з Росії і було ухвалено комюніке, яке фактично дезавуювало заяву Вощанова. Я говорю про те, що якщо діяти адекватно, вчасно, швидко, можна багато досягнути. Потім пішла пропаганда, почали лякати укаїнців атомним армагедоном, а потім нівелювати ідею самої незалежності. Все йшло з Москви. Тому референдум потрібен був для того, щоб протиставити деструкції наших сусідів волю нашого народу.
Фото: bug.org.ua
Це справді епохальна подія в історії українського народу і українському державотворенні. Він засвідчив, що українська держава постала з прагнень і волі всієї української нації, а не з купки політиків. Референдум легітимізував українську національну державність на найвищому рівні.
Чи можливі референдуми сьогодні
Загальнонаціональні референдуми сьогодні є дуже небезпечним інститутом. З одного боку можна вирішити якусь фундаментальну проблему, а з іншої — породити багато проблем. Тому я б застеріг нинішню владу від проведення загальнонаціональних референдумів з тих питань, які вони педалюють сьогодні перед громадськістю. У наших політиків з’явилася погана звичка, замість того щоб ухвалювати власні рішення і нести за них відповідальність, вони ховаються за спину народу. "Хай скаже народ", "є думка народу", але є дуже багато питань, в яких не може зорієнтуватися пересічний українець.
Читати далі: Зеленський подав законопроект про народовладдя: як відбуватимуться референдуми
Про Леоніда Кравчука
Безумовно, якби у нас обрали іншу людину, з демократичного табору, у нас би був інший вектор розвитку.
Фото: Деснянська правда
Такі люди як Кравчук — великі люди, але вони обтяжені комуністичними стереотипами, зв’язками, обережністю, не готовністю вести справи незалежно.
Фото: Укрінформ
Хоча дехто вважає, що фігура Леоніда Макаровича Кравчука виявилася компромісною і ситуація не загострилася, не пішла радикальним шляхом. Якщо брати приклад країн Балтії чи країн центрально-східної Європи, там після кольорових революцій перемогли демократичні сили і вони одразу зробили стрибок уперед. Дуже тяжко тоді було рвати ті зв’язки, які були з комуністичною системою.
