Володимир Тиліщак розпочинає з цього: "Очевидно, що в радянській історіографії чи в радянській пропаганді справді акцентували увагу, що в боротьбі за комунізм Сталін і партія знищували відсталі класи, контроверсійні групи, їх обзивали глитаями, куркулями і так далі. Сьогодні з відкриттям архівів, зрештою, у вільному та демократичному світі, ці дослідження також проводилися. Очевидно було, що Сталін усю цю пропаганду використовував для утвердження власного тоталітарного режиму, в якому все суспільство, кожна особа в цьому суспільстві була під тотальним, постійним контролем. Для цього, справді, знищували усіх незгодних, усіх інакомислячих, вільних, тих, хто не погоджувався бути гвинтиком системи. Цей процес винищення інших тривав від початку захоплення влади більшовиками і до останніх днів режиму. Уся діяльність тоталітарного комуністичного режиму є злочинною, тому що він обмежував свободи. Коли ж ми говоримо про селянство, то воно у 20-х роках залишалося, з одного боку, найбільш масовою групою суспільства, з іншого боку, воно, зважаючи на те, що кожен працював на власному полі, здобував власними силами собі прожиток, було економічно незалежним. Завдяки революції ось це розшарування суспільства на дуже багатих і дуже бідних зменшувалося. Абсолютна більшість селян мала достатні наділи. Тоді їх називали середняками і вони складали основу селянства, були економічно незалежними і, звичайно, не спішили до колгоспів, де вони втрачали і своє майно, реманент, худобу, землю і свободу. Для того, щоб їх загнати у колгоспи і перетворити на сільський пролетаріат, і розпочалася ця кампанія суцільної колективізації".
Експерт додає, що це було не добровільне об’єднання, а зумисне та примусове. Це тоді викликало спротив, але в 1932 році питання колективізації вже де-факто було вирішено, адже майже три чверті землі було в колективній власності. В цих умовах влада вже мала контроль над селянством. Втім, незважаючи на цей контроль, комуністична влада розуміла, що суспільство не змирилося і не готове приймати комуністичний експеримент, тому в критичний момент може виступити проти.
Саме з метою недопущення цього і було прийняте рішення Сталіна про знищення української національної групи як такої. Виморити голодом одну частину і решту перетворити на "безіменний совєцький народ".
"В тому числі і завдяки радянській пропаганді сформувався певний образ українців, як тих, хто люблять вареники, ходять в шароварах, зате співають гарних пісень. Але про те, що українці протягом століть чинили спротив несправедливості, ми менше знаємо, це не має розголосу. Ось ці вияви непокори українців ставали несподіванками для всіх, в тому числі самих українців", – каже Володимир.
Експерт додає, що в 1932 році результати комуністичного господарювання привели до голодування в багатьох регіонах, не лише в Україні – і в Надволжі, і на північному Кавказі, і в Казахстані. Були всюди різні причини. Головна причина, звичайно, і там, і в Україні – це погане господарювання, погана колгоспна система, погана організація економічного життя комуністичною партією. Втім, в Україні, що встановили українські вчені, історики, правники, був факт геноциду. Це не виключає злочини стосовно інших груп в Радянському Союзі, який в той час був.
Нагадаємо, що до річниці Голодомору виходить у світ книга "Пам’ять роду", організатором видання якої є Український інститут національної пам’яті.
"Це ініціатива наших співробітників, які звернулися до родинної та сімейної пам’яті про минуле. Очевидно, що зараз вже в живих залишилося вкрай мало тих, хто застав Голодомор 1932-1933 років. Нашим завданням є зберегти всі ці крихти пам’яті про той страшний час", – розповідає Володимир Тиліщак.
Фото: УНІАН
