"Кисневі концентратори дозволяють заповнити нестачу кисню в крові людини з різноманітними важкими патологіями. Але я дуже хочу підкреслити, що кисень – це не лікування, не панацея, це милиця, яку ми підставляємо організму точно так само як переливання крові. Наше завдання – вилікувати. Кисень не лікує. Більшість людей перебувають в омані. Їм здається, якщо в них є кисневий концентратор вдома, то можна спокійно дихати і ні про що не думати. Ні, це не так, потрібно лікуватися", – розповідає волонтерка.
Вона додає: "Кисневий концентратор вміє одну єдину річ. Він вміє дати людині той кисень, якого не вистачає в організмі зараз. Без кисню страждають всі наші органи, включаючи головний мозок. Вони гірше працюють, і при зовсім низьких показниках наступає точка неповернення, за якою вже не можна нічого зробити".
Леся Литвинова зауважує, що вони і раніше купували ці кисневі концентратори та давали людям у використання. Зараз, окрім паліативних пацієнтів, вони дають їх і пацієнтам з ковідом.
"Це апарат, який вміє працювати достатньо довго, якщо за ним добре доглядати, і його можна передавати від одного пацієнта до іншого в тому випадку, якщо ви повністю змінюєте в ньому фільтри, обробляєте його і ставитися з відповідальністю до того, що наступному пацієнту зовсім ніяк не потрібні хвороби від попереднього".
За цей час фонд Лесі допоміг 250 людям з коронавірусною хворобою. Звертаються люди з різних регіонів. Втім, Леся зауважує, що надала б перевагу допомагати людям поблизу, оскільки так можна проконтролювати стан людини та щось відкоригувати. Коли кисневі концентратори відправляють в інший регіон, складно тримати зворотній зв’язок.
"Якщо людина бачить, що градусник показує 37,5°C – вона знає, що в неї підвищена температура. Якщо ж людина бачить, що в неї пульсоксиметр показує цифру нижче 94 – вона знає, що в неї знижена сатурація. Відповідно, людина розуміє, що їй потрібна якась зовнішня допомога з киснем", – каже Леся.
"Лікарні мають бути забезпечені кисневою розводкою, не концентраторами. Тому що концентратори в умовах лікарні – це неправильне рішення. Зараз ними намагаються закрити дірки, тому що концентратор ось він, поставив, увімкнув і маєш кисень, але концентратор має обслуговуватися. В лікарні цього робити не будуть і технічно це достатньо складно. Коли є один концентратор, який катається між палатами, щоразу заміна фільтрів – це близько тисячі гривень плюс швидкість, з якою його потрібно перекотити туди-сюди. Також концентратор – це навантаження на електромережі, які не розраховані в лікарнях на ту кількість концентраторів, яка була б потрібною, якби в лікарнях вони стояли біля кожного ліжка. В лікарнях має бути централізована подача кисню. Як це зробити в нинішніх умовах, я не знаю, тому що це треба було робити тоді, коли в лікарнях не було пацієнтів. Був втрачений час влітку. Зараз в переповнених лікарнях повністю змінювати комунікації – це безумство. Це вкласти тих людей, які є зараз. Тому, напевно, єдиним альтернативним варіантом можна розглядати створення ковідних госпіталів на базі чого-завгодно, нормальну розводку там, переведення людей туди і тоді вже приводити до ладу ті лікарні, які в нас є, не чекаючи наступної епідемії".
Експертка додає, що при неправильному лікуванні люди можуть ставати кисневозвлежними після виписки з лікарні. Тоді вони автоматично вважаються паліативними хворими і можуть потребувати кисневої підтримки до кінця життя.
Фото: УНІАН
