"Ми запроваджуємо систему рейтингування (оцінки ефективності) в’язниць. Система була розроблена нашими канадськими партнерами з проекту SURGe у співпраці з Міністерством юстиції України. Нова система складається з інструментів оцінки та цифрової аналітичної карти виправних колоній та СІЗО", – написав міністр Денис Малюська на своїй фейсбук-сторінці.
"Це абсолютно не нова річ. Ця система розроблялася досить давно і вже десь орієнтовно рік як мала впроваджуватися. Інше питання, що ті чи інші статистичні показники збирали, звісно, й до цього. Тут виникає питання більше не про те нова чи стара система, а що з результатами цієї системи робити безпосередньо далі, тобто яким чином це буде впливати на українське рішення в контексті Мін’юсту. А в контексті пересічної людини, що нам дає те, що ми знаємо, що це поганий слідчий ізолятор, а це хороший слідчий ізолятор?", – зауважує Сергій Перникоза.
За словами міністра, цей інструментарій допоможе Міністерству юстиції регулярно відслідковувати прогрес установ виконання покарань у таких сферах діяльності: фінанси, кадрове забезпечення, безпека/режим, соціально-виховна робота, матеріально-побутові умови тримання, права людини, охорона здоров'я, державне підприємство установи виконання покарань. Він зазначив, що система розраховує понад 350 ключових показників, що характеризують установи виконання покарань.
Сергій Перникоза коментує: "Добре, якщо ця система була зроблена за донорські кошти, а не за бюджетні. Але залишається питання того, в яких умовах люди перебувають. Якщо ми говоримо, наприклад, про слідчий ізолятор Херсона, який знаходився в критичному стані, то ми бачимо, що там ремонти покамерні йдуть, але, наскільки мені відомо, ремонту капітального поки що не передбачається. Може варто зорієнтувати діяльність на те, щоб покращити умови для людей, щоб не лише ті, хто мають кошти, могли в людських умовах перебувати, а й будь-яка людина, яка потрапляє в слідчий ізолятор".
Міністр зазначив, що нова система корисна з таких причин:
- розуміння "де ми знаходимось": отримати всебічне уявлення про стан діяльності установ виконання покарань;
- визначення "куди ми йдемо": встановлюються чіткі пріоритети для працівників кримінально-виконавчої системи;
- встановлення "як дістатись туди, куди ми йдемо": встановлюються об’єктивні критерії для оцінки роботи установ виконання покарань;
- вимірювання того, "як далеко ми дійшли": встановлюється регулярний та уніфікований підхід до збору статистики й вимірювання результатів роботи пенітенціарних установ та інші.
"Мені дуже замало конкретики. Казати загальними словами про те "де ми", "куди ми" і "що" – це, звісно, приємно, але хотілось би почути якісь конкретні вимірювальні цілі, їх досягнення і, власне, результати по їх досягненню. Тобто казати, що ми ввели платні камери і тим самим ми можемо реформувати пенітенціарну систему, трохи некоректно як на мене. Безумовно, потрібен комплексний план того, куди ми рухаємося з чіткими вимірювальними показниками. До тих пір, поки цього не буде, ми будемо обговорювати цю систему, "Кассандру" чи ще щось, що періодично з’являється. Якщо ми націлені дійсно на результат, хотілося б побачити зрозумілий чіткий план по тому, яким саме чином буде формуватися дана система", – додає Сергій Перникоза.
Експерт також додає, що чим більше статистичної інформації, то легше приймати якісь рішення. Втім, хотілося б тепер побачити ці рішення.
"Доцільно було б розібратися з питанням продажу тих установ, які не використовуються, бо наразі історія така, що Міністерство юстиції підготувало законопроєкт, який би дозволяв продавати ті об’єкти, які законсервовані і не використовуються, та просто висять на балансі. Але доля цього законопроєкту сумна, тому що його, якщо не помиляюся, повернули автори законодавчої ініціативи Кабміну. В будь-якому випадку, поки не врегульований цей момент ми будемо мати баласт певних установ, які не використовуються і просто з’їдають кошти, навіть якщо вони законсервовані.
Знову ж таки потрібно визначитися, яку систему пенітенціарну ми будуємо, тобто що в результаті має бути. Ми просто хочемо утримувати людей, чи ми хочемо, щоб вони якимось певним чином змінювалися, перебуваючи там. Тому що наразі, якщо людина потрапляє в колонію і опиняється в корпусі, де є триста засуджених і при цьому жодного представника адміністрації, то людина дуже сумнівно, що набуває якихось соціально адаптивних навичок, скоріше навпаки. Тобто така система, коли люди живуть гуртожитком за наш кошт, не сприяє виправленню людини і адаптації її до соціального життя. Логічно говорити про будівництво колоній, які б відповідали європейським стандартам з покамерним утриманням і адекватними соціальними програмами. Але поки ми не можемо вирішити якихось звичайних банальних питань по продажу майна, яке не використовується, нам далеко до цього", – каже Сергій Перникоза.
Фото: Depositphotos
