Про страшну трагедію і людину, яка змінила ставлення до радіо
Думаю, радіо ніколи не втратить своєї актуальності. Людина цілий день працює і є дуже багато таких робіт, де радіо звучить фоном. Щодня люди кілька годин проводять в автомобілі, де теж без радіо не можливо. Радіо залишається радіо.
Радіо винайшли у 1895 році паралельно в Росії і в Італії. Майже півстоліття його використовували як засіб для зв’язку, особливо в армії і на флоті. І потім трапилася ситуація, яка змінила ставлення до радіо: 14-15 квітня 1912 року "Титанік" зіштовхнувся з айсбергом. Юнак на ім’я Давид Сарнов, син білоруських емігрантів, йому на той момент був 21 рік, чергував в одному Нью-йоркському універмазі на радіостанції Марконі. Вночі цей хлопець приймає сигнал з "Титаніка" і починає зв’язуватися з пароплавами, які перебувають десь поруч, організовує місії порятунку. 1500 людей загинуло, але 700 пасажирів вдалося врятувати завдяки радіо. Він повідомив про трагедію засобам масової інформації, телеграфним агентствам. Президент дав наказ припинити діяльність усіх інших радіостанцій, щоб можна було почути цей сигнал. За плечима такого молодого хлопця стоять Міністри американського уряду, кореспонденти, а він три доби отримує повідомлення з лайнера, а на вулиці натовп людей, який чекає на будь-яку інформацію. Я думаю, тоді радіо показало, що це за засіб комунікації між людьми. Подальша доля Давида Сарнова теж цікава, адже він прекрасно розумів подальші можливості радіо. Він вважав, що радіо має стати такою ж річчю, як фортепіано, яке було у кожного вдома. На той час ще не було широкомовного радіо, тоді використовувалася лише азбука Морзе. Завдяки зусиллям Сарнова було організовано виробництво приймачів і в 1921 році у Пітсбургу починає працювати перша широкомовна радіостанція, де звучали програми. Сарнов виділяв у першу чергу розваги, потім освіту і новини. Він перший запровадив трансляції боксу у найважчій категорії. Згодом він став засновником "Національної радіомовної компанії" (NBC). У 1921 році в Америці було лише 30 радіостанцій, а в 1923 році з’явилося вже 500.
Про перші трансляції проводового радіо
Між іншим, цікава ремарка стосовно проводового радіо, яке вже практично зникає. Цікавий факт: виявляється проводове радіо існувало ще до появи ефірного радіо. У 1881 році у Парижі відбувалися трансляції оперних вистав по телефонним дротам для обмеженої кількості слухачів. До того ж стереофонічно, бо на сцені було два мікрофони, які подавали сигнал у праве і ліве вухо. Через деякий час це повторили і в Одесі.
Про Українське радіо і його цінності
Українське радіо завжди було головним носієм української мови, української пісні, культури, духу, традицій. І що мене особливо тішить — це позивні Українського радіо "Реве та стогне Дніпр широкий", які з’явилися вперше в ефірі 1 травня 1943 року на радіостанції "Дніпро". Знакова мелодія, при публічному виконанні якої, як правило, слухачі підводилися. Це як код, посил що це за радіо, які воно цінності несе. І те, що ці позивні залишилися, говорить про глибинну суть Українського радіо.
Читати далі: 16 листопада "Українське радіо" святкуватиме в ефірі День народження
Про майбутнє радіо
Я думаю, що радіо нічого не загрожує. Все залежить від контенту і тих людей, які його створюють. Я вчора слухав в нічному ефірі Дмитра Хоркіна, нашого керівника, який сказав, що нас дуже суттєвим напрямком є радіодокументалістика. Це надзвичайно цікавий напрямок, який для радіо відкриває дуже широкі можливості. Я можу згадати нашого колегу Володимира Носкова, прекрасний радіожурналіст, який працює у Харкові. Кілька тижнів тому він мене змусив мене носити із собою приймач, бо хотілося його слухати. Вийшла прекрасна передача про ветерана АТО, який зараз виготовляє ножі для ближнього бою, вони називаються "Помста". От як можна було так цікаво цю тему розкрити, зробити репортаж із майстерні. Або радіофільм, який Носков зробив на 95-річчя Українського радіо. Він зробив реконструкцію подій з Харкове, про те як відбувався запуск радіо. І от коли слухаєш такі програми — забуваєш про все. Дмитро Хоркін наводив такий приклад, коли проводяться соціологічні дослідження з приводу ефективності радіо. Там запитують чи часто люди залишають інші справи заради того, щоб прослухати радіопередачу. Наприклад, ви кудись приїхали, але не хочете виходити з машини, а залишаєтеся перед приймачем, щоб почути, що буде далі. Я себе зловив на тому, що у мене останнім часом так було двічі. Якось повернувся додому, заїхав у гараж, але в ефірі була трансляція радіоп’єси "Палата №7", це був радіо конкурс UKUA. Я не вилазив з машини поки не дослухав до кінця.
Читати далі: Від цензури до невимушеності — Майя Нагорняк розповіла про становлення Українського радіо
Фото: Українське радіо
