Мобільний додаток

"Герой аристократичного духу": про постать Івана Миколайчука та присвячений йому фестиваль

14.06.2020 р., 20:16

Івану Миколайчуку мало б виповнитися 79 років від дня народження 15 червня. Його називали обличчям і душею українського поетичного кіно, аристократом духу, блискучим самородком, а ще неодмінною складовою його мистецького таланту була пісня, яку він тонко відчував. Про Івана Миколайчука, пісню та фестиваль у місті Вижниця "Миколайчук-фест" розповідають організаторки Валентина Ковальська, Руслана Лоцман та Наталія Додяк.

З іменем Івана Миколайчука пов'язана ціла епоха. За життя митець зіграв 34 ролі в кіно, написав 9 сценаріїв, втілив 2 режисерські роботи. Він як актор, режисер і сценарист постійно вводив пісні у свої кінематографічні роботи. Миколайчук добре співав сам, долучав музику до своїх кінострічок і нині вони вже входять до золотого фонду нашої української культурної спадщини.

З легкої руки Івана Миколайчука півстоліття тому було створено й вокальне тріо "Золоті ключі", до складу якого увійшли Ніна Матвієнко, Марія Миколайчук та Валентина Ковальська.

Народна артистка України Валентина Ковальська пригадує ті роки: "Це якраз була епоха повороту від офіційної ідеології до народно-культурної традиції – середина 60-х років XX ст. Внесок Івана Миколайчука у кінотворчість був неймовірно глибоким. У хорі Верьовки доля звела мене із Ніною Матвієнко та Марійкою Миколайчук. У хорі ми ніколи разом не співали, бо сиділи в різних партіях. Марічка – другий альт, я – перший альт, а Ніна – сопрано. Але дружили. Тільки в хаті Івана Миколайчука ми втрьох заспівали, тому ми вважаємо його нашим хрещеним батьком. Перша наша спільна пісня була "Ой попід гай зелененький брала вдова льон дрібненький".

З того часу ми стали частинкою тієї родини Івана Миколайчука, де відбувалися неймовірні зустрічі, звучали пісні, панувала глибока творчість. Саме Іван був центром цього. Це була епоха Костянтина Степанкова, Ади Роговцевої, Бориса Брондукова, Івана Гаврилюка, Леоніда Осики – і всі ці люди були нашими друзями. Ми збиралися та співали пісні. А потім вони з’являлися у фільмах, де знімався Іван Миколайчук чи був співавтором і режисером.

Коли знявся фільм "Тіні забутих предків", ми ще його не знали. Але там вже звучали величезна кількість пісень, оркестрова музика, "Троїсті музики", бринда, сопілка, весільні пісні, колядки, щедрівки, співаночки, танцювальні пісні, відомі мелодії. Я думаю, що якби Іван Миколайчук не знімався в цьому фільмі, то він би так не виглядав, тому що Сергій Параджанов був настільки вражений природною поведінкою зовсім молодого Івана Миколайчука – він ще вчився в інституті на другому курсі, але в ньому вже було стільки того, що він увібрав зі своєї родини, села. Знання Івана прийшлися до душі Сергію Параджанову, який був вдячний Івану за допомогу в створенні цього фільму.

Коли Іван Миколайчук помер, дуже рано звичайно, ми з Марічкою на дев’ятий день стояли біля його могили. Раптом ми бачимо по вулиці йде Сергій Параджанов зі своїми друзями. Вони підійшли до могили, де стояв величезний портрет Івана, який дивився на людей, наче в душу заглядав. Сергій Параджанов встав та сказав: "Это мой учитель". Параджанов називав Миколайчука генієм, можливо, другим після Довженка".

"Можу дуже добре пригадати про фільм "Пропала грамота". Іван Миколайчук був офіційним музичним редактором цього фільму. Наше тріо співало пісню "Розпрягайте хлопці коней". Й Іван для того, щоб ця пісня увійшла у поетику цього кіно, попросив нас не співати, як хлопці співають її маршем, а заспівати по-дівочому, ніби просимо цих козаків. Ми так і співали біля плоту, просячи хлопців не йти на ту війну. Для "Пропалої грамоти запис був дуже цікавим – ми писалися біля річки у селі на Полтавщині. Приїхала машина, поставили нам мікрофони і ми над річкою співали. Саме на цих зйомках ми з Ніною увійшли в ауру українського кіно".

Наталія Додяк, одна із подвижниць української культури, організаторка багатьох фестивалів пам’яті і творчості митців, розповідає про фестиваль пісні і кіно імені Івана Миколайчука: "Карантин вніс свої правочки в цю подію, але я впевнена, що ми й надалі будемо продовжувати цю роботу, адже для нас Іван Миколайчук – не просто земляк. Для нас – це загадка, міф, образ гуцула, який в своїй любові до рідного краю зумів передати її кожному, хто дотичний до його творчості".

Фестиваль "Миколайчук-фест" проводиться щороку впродовж чотирьох днів на території Вижниці у день народження Івана Миколайчука. Вперше фестиваль відбувся у червні 2016 року. "Завдяки Руслані Лоцман та Валентині Ковальській відбувся перший фестиваль. Він складався з двох частин: вдень творчі талановиті співаки виконували пісні, які використовував Іван Миколайчук у своїх фільмах; а ввечері проходила Відкрита ніч з Іваном Миколайчуком, щовечора впродовж цілої ночі можна було на екрані нашого центрального кінотеатру повністю всі фільми, в яких він знімався".

"Для мене він важливий не тільки тим, що ми долучаємо молодь до спадщини Івана Миколайчука. Для мене важливий цей фестиваль тим, що ми маємо можливість бачити і нові роботи режисерів, які завжди приїздять до нас. Це випускники інституту імені Карпенка Карого. Тому я переконана, що саме оця земля, на якій народився Іван, своєю наснагою дає учасникам фестивалю поштовх до творчості".

Етноспівачка, заслужена артистка України Руслана Лоцман розповідає про започаткування фестивалю та його плани на майбутнє: "Якщо згадувати 2016 рік, то це був творчий експеримент, тому що ми не мали великого досвіду проведення фестивалів. Це був наш перший великий всеукраїнський фестиваль, хоча він мав відразу статус міжнародного. До нас навіть приїхали з Німеччини українські виконавці, кліпмейкери і ті, хто знімають документальне кіно. Сам фестиваль народився із поїздки на Буковину.

Чотири роки тому у нас без великої рекламної кампанії було 110 учасників зі всієї України. Без особливих коштів це був доволі хороший результат. Це був, насправді, народний фестиваль. Ми вважаємо, що ця традиція повинна жити".

"Герой аристократичного духу": про постать Івана Миколайчука та присвячений йому фестиваль

Новини по темі