Про вихід Словаччини з карантину
"10 березня був виявлений перший випадок коронавірусу в Словаччині. Уряд, який відходив від влади після виборів, ухвалив жорсткі заходи: закрив кордони, запровадив обов’язкове носіння масок, заборонив користуватися громадським транспортом без масок, – тоді в Україні не було введено ще ніяких заходів.
Не можна сказати що маски були в аптеках, їх шити самотужки. Якщо хтось йшов без маски, звичайні громадяни, а не поліція, робили зауваження недисциплінованим перехожим. Кілька днів у другому тижні травня у нас не виявляли жодного нового випадку. На жаль, 13 травня, зафіксували 8 нових випадків зараження. Але це дуже малі показники, що дозволили уряду ухвалити рішення про завершення карантину вже зараз. Залишається відкритим лише старт останнього етапу – відкриття кордонів, тут залежатиме від ситуації в світі", – каже Аліса Музерг.
ЄС під час і після пандемії: є загроза дезінтеграції
Експертка додає про роль ЄС у кризі, пов’язаній з пандемією: "Практики боротьби із коронавірусом в ЄС різні. Ідуть регіональні тенденції зближення – Австрія, Чехія, Словаччина домовилися про взаємне відкриття кордонів, в першу чергу, заради туризму. По суті, це міні-Шенген – вони його так називають. Такі тенденції ми прогнозували в нашому аналітичному центрі ще до коронавірусу. Тому що ЄС втрачає свої позиції з економічної точки зору, населення – повільно зростає. І немає спільної зовнішньополітичної і безпекової позиції. Зараз ми бачимо конфлікт між США і Китаєм, але голосу ЄС не чутно. Якщо ЄС не буде йти до спільної мети, якщо країни не об’єднаються заради зовнішньополітичної мети, безпекової мети, ЄС втрачатиме релевантність".
Чи зможуть заробітчани повернутися до ЄС?
"Кожна країна ЄС сама ухвалює свої рішення щодо регулювання трудової міграції. Після 2014 країни трохи лібералізували режим. Але ця система не уніфікована. Дуже багато з України – 80% нелегальних робітників в Чехії – це українці. Вони отримують польську робочу візу і їдуть з нею в сусідні країни, порушують, або думають, що не порушують законодавство ЄС. Оці робітники, які знаходяться в сірій зоні, – ризикують не отримати роботу після карантину. Рівень безробіття зростає, попит на працівників не з країн ЄС буде зменшуватися. Тому наші заробітчани в зоні ризику, є сумніви, чи зможуть вони повернутися на роботу сюди".
Світовий порядок зміниться протягом 10 років
"Ми не знаємо, де ми знаходимося, скільки буде тривати карантин, ми не знаємо, чи буде вакцина, імунітет. Ми знаходимося в ситуації невизначеності.
Пандемія – це сплеск для суспільств, що змінює характер того, як ми живемо і підштовхне до технологічних змін. Це змінить світовий порядок. На це піде 10+ років", зауважує Павло Клімкін.
Владу у суверенних держав можуть перебрати інші структури
"Кожна держава складає план виходу із карантину. На основі цього, як на мене, вийде більш глобальна відповідь і глобальні виконавчі структури із глобальним мандатом й іншими механізмами фінансування, ніж суверенні країни. В новому світовому порядку підхід до суверенності буде переглянуто, як і підхід до репрезентативної демократії, але не в гірший бік.
Чи побоюватися нам влади корпорацій? Так, побоюватися. Ще один виклик для незалежних урядів – штучний інтелект. У майбутньому саме алгоритми штучного інтелекту будуть перевіряти достовірність інформації – людина не зможе тут конкурувати із ним у швидкості обробки інформації. Тільки питання, а як ми далі будемо це контролювати? Воно не політичне, а людське", – розповідає експерт про виклики, які стоять перед людьми.
Про зміни у рейтингу зброї і державних кордонів
"Я починав свою дипломатичну кар'єру із ядерного роззброєння. Тоді ядерна зброя була зброєю останньої інстанції. Але тепер виходить, що інші виклики можуть бути набагато крутішими. Кіберзброя, біологічна зброя. Наприклад, у вас пандемія, потім на це накладається кібератака, потім у вас немає постачання електроенергії і це тотальний колапс – цього я реально боюся.
Не виключаю, що деякі держави втратять свої кордони. Навряд чи це станеться в Європі, але Росія може спробувати. На жаль, у них є досвід і здатність це робити. А от що стосується Африки – там можуть бути різні речі, там ведуться дискусії, чи втримаються державні кордони".
Про Україну і глобальне українство у постпандемічному світі
Клімкін вбачає такі виклики, які стоять перед Україною : "Ми – українці – маємо себе знайти, нас не буде знищено. Але ми повинні розуміти: в момент кризи виживають сильні й найбільш адаптовані. Українці вміють адаптуватися, але одночасно в нашій країні майже відсутні державні інституції і точно відсутні ефективні державні інституції. Якщо майбутнє буде зав'язано на державні інституції – це реально загроза нашій державності.
Плюс сама парадигма "Україні – діаспора" втрачає свій зміст. У майбутньому це буде "глобальне українство". Як ми будемо працювати з глобальним українством, як будемо його мобілізувати, хто це буде робити, за яких умов – це всі питання, якими ніхто не займається.
Багато країн створили спеціальні мозкові центри, для того, щоб думати, що буде у постпандемічному світі. Я не чув, щоб у нас створили такий центр. У нас стільки проблем – немає опадів, буревії, всихають річки – чи ви чули про те, що РНБО цим займається? Хтось має очолити цю інтелектуальну стратегічну лінію для того, щоб нам не просто виживати, а стати успішними у майбутньому світі.
Але якщо ми не можемо медичну реформу закінчити, то що говорити про нові глобальні реформи? В наступний світ потрібно застрибнути, а не дивитися, що там відбуваються, і що нас, можливо, туди затягнуть".
Фото: AP
