Мобільний додаток

Дорога до Межигір’я вимощена уламками храмів – Геннадій Ніколаєнко про український Єрусалим

24.04.2020 р., 14:00

Про первосвятиню українського народу, історію руйнування та перспективи відновлення в ефірі радіо Культура розповідають краєзнавець, автор публіцистичних статей про давню історію Межигір’я, народний ктитор Межигірського монастиря Геннадій Ніколаєнко та директорка Вишгородського історико-культурного заповідника Влада Литовченко.

Програма:

Києво-Межигірська Спасо-Преображенська обитель щонайменше п’ять століть була потужним осередком православ’я і чернецтва на київській землі. Попри те, що разом із багатьма іншими православними святинями Києво-Межигірський монастир залишив по собі багато різних документів, свідчень, спогадів і досліджень дотепер чимало фактів і подій з його історії залишаються нез’ясованими. Не існує навіть документально підтвердженої дати заснування монастиря. "Дійсно офіційні згадки ідуть набагато пізніше, але насправді для мене Межигір’я це 988 рік. Тому що, коли Володимир отримав хрещення водою, коли він повертався назад у Київ охрещувати свій народ, разом з Володимиром вийшли перші християни, які супроводжували його, і які в свою чергу йшли охрещувати інших людей. Частина цих священиків пішли вище по Дніпру і зупинилися межи горами за 1-2 км вище від Вишгорода. І саме межи чотирьох гір вони і поселилися. Але є й інші свідчення, що саме межи горами були капища язичників. І звичайно усі знають, що християни ставили свої храми на капища язичників. Тому насправді Межигір’я не тільки первосвятиня – це місце української ідентифікації. Ми родом звідти", – зазначає Геннадій Ніколаєнко.

Як відомо, Межигір’я називають духовним центром українського козацтва. "Це неспроста, тому що на території Межигір’я знаходиться три цвинтарі. Там поховано 688 душ духовенства. Чи знаєте ви інші поховання, де поховано стільки духовенства? На території Межигір’я поховано понад півтори тисячі козацтва.  Знову питання: Чому там? Немає на Запоріжжі таких поховань. Тут поховані Семен Палій, Євстафій (Остап) Гоголь. Усе це свідчить про те, що Межигір’я і є наша первосвятиня, адже наші прадіди поклонялися цій місцині. У Межигір’ї було шість храмів. Києво-Печерської лаври тоді не було. Софії також не було. Ярослав Мудрий з Антонієм починали в 1051 році будувати Києво-Печерську лавру. А через три роки Ярослава Мудрого відспівували скоріш за все у Межигір’ї. Потім його тіло перенесли до Софії. Тобто історія Межигір’я ще невідома і недосліджена", – розповідає експерт.

Спасо-Преображенська і Петропавлівська церкви Межигірського монастиря, а також Богоявленський і Великий Микільський собори були яскравими зразками українського бароко, також відомого під назвою "Мазепинського". Старожили розповідали, коли на тому місці облаштовували партійні дачі, дорога до монастиря була вимощена фресками з тих монастирів і церков. "Так, це величезна біда – незнання про нашу первосвятиню. Коли у 1934 році столиця України переїжджала у Київ, сюди приїхав Косіор, який об’їжджав околиці Києва, щоб підібрати місце для дач. Проте в 1918 році територію Межигір’я і дзвінкову криницю досліджували лікарі. І вони написали, що на території монастиря потрібно побудувати лікарню. Аргументували це тим, що там навіть ліки не знадобляться через хорошу енергетику і намоленість тих місць. Ці висновки потрапляють у руки комуністам і вони вирішують, що вони найбільш знедолені і що ця місцина потрібна саме їм. Київ виділив на знищення божого подвір’я, де понад 1000 років правилася служба, 300 тисяч рублів. Усі будівлі були знищені і дорога, якою люди сьогодні їдуть на екскурсії в Межигір’я була вимощена уламками цих храмів", – зазначає Геннадій Ніколаєнко.

Впродовж багатьох століть цю місцину спіткала дуже буремна доля. Тут був Межигірський Спасо-Преображенський монастир, потім у цих стінах працювала фаянсова фабрика, далі знову відроджували і знову знищували обитель аж до повної руйнації монастирських будівель і заснування на їхньому місці закритих дач. Проте пам’ять про Межигір’я у 19 столітті намагався воскресити навіть Тарас Шевченко. "Шевченко дуже багато зробив для відродження Межигір’я. Поема "Чернець" написана просто з Межигір’я. Це твір про той клаптик землі, де доживав життя Семен Палій. Крім того, "Невольник", "Заступила чорна хмара", "Сліпий" – це все твори, де Шевченко згадує Межигір’я. Будучи на засланні Шевченко пише таку фразу: "Якщо і є де рай на землі, то це в Межигір’ї  з її дзвонковою".  На жаль, зараз нашій державі не до Межигір’я. Виростає п’яте покоління, яке і гадки не має про історію Межигір’я. В школі про це не говорять. Не має волі, щоб зробити його національним парком і дійсно сказати усій Україні, що ми повернули собі український Єрусалим, тому що ми звідси родом", – із сумом констатує експерт.

Натомість Влада Литовченко зазначає: "Питання надання статусу пам’ятки Межигір’ю переходить від однієї сфери до іншої. Чи це надання парку статусу природного, чи національного історико-культурного ландшафтного парку. Однак, щоб рухатися вперед перш за все потрібно дослідити цей об’єкт. Такі дослідження проводять археологи Інституту археології НАН України. Цей проект є дуже потужним серйозним і глибоким. На території Межигір’я знайдено п’ять пам’яток археології за останній час. Це перш за все Спасо-Преображенський Межигірський монастир, давні укріплення в урочищі "Пекарська гора", поселення в урочищі Хутір, печерний комплекс "Межигірської обителі", пам’ятка в урочищі "Виноградна гора". Щоб об’єднати ці пам’ятки, які мають серйозну історичну цінність, їх слід ще дослідити і скласти облікові картки. І лише потім говорити про створення історико-культурного заповідника та приєднання його до Вишгородського заповідника".

Фото: Rest Place

Дорога до Межигір’я вимощена уламками храмів – Геннадій Ніколаєнко про український Єрусалим

Новини по темі