1 квітня цього року стартує другий етап медичної реформи і змінюється модель фінансування закладів. Про те, чи готові українці до нового етапу реформування медицини та чого від нього чекати пояснює Іван Сорока: "По-перше, будь-які реформи завжди не є готовими до кінця. По-друге, дійсно в Україні потрібно зробити надзвичайно багато для того, щоб українців лікували краще. Для того, щоб ця система запрацювала потрібно збільшити реальне фінансування до тих цифр, які закладені в законі про державні фінансові гарантії. На сьогодні ми маємо реальне фінансування закладів охорони здоров’я на рівні від 2,8 % ВВП до 5%. Крім того зараз ми входимо в світову економічну кризу, то ж варто подумати, чи вистачить Україні економічної спроможності. Також слід автономізувати заклади охорони здоров’я тобто, щоб вони стали комунальними некомерційними закладами. Не всі заклади охорони будуть фінансуватися. Державні заклади залишаються, так як і були, з фінансуванням, а ті заклади, які автономізувалися мають запрацювати в новій системі. Для того, щоб ця система запрацювала потрібно дуже багато зробити в плані комп’ютеризації закладів охорони здоров’я, тому що вся: і первинна, і вторинна, і третинна ланки за ідеологією цієї реформи мають працювати в медичних інформаційних системах. Це такі системи, які забезпечують комунікацію між пацієнтами та лікарями, лікарями і закладами охорони здоров’я, закладами охорони здоров’я і Національною службою здоров’я. На сьогодні в Україні працює понад 27 медичних інформаційних систем. Вони приєднані до центрального компоненту електронного здоров’я, яким керує МОЗ, а Національна служба здоров’я України, як головний розпорядник має законтрактувати усі ці заклади охорони здоров’я і зробити так, щоб пацієнт, який приходить у заклад охорони здоров’я на вторинному чи третинному рівні, тобто в районну міську чи обласну лікарню або в науково-дослідний заклад охорони здоров’я, який під’єднаний до цієї системи, отримав безкоштовну медичну допомогу за пакетом державних гарантій".
На питання про можливість закриття психоневрологічних лікарень та тубдиспансерів Іван Сорока відповідає: "Коли ми кажемо про контрактування медичних послуг, слід звернути особливу увагу на послуги, які надаються інфекціоністами, психіатрами, фтизіатрами. Це дуже серйозні точки, на які треба уважно дивитися організаторам охорони здоров’я, щоб забезпечити сталість надання медичної допомоги. Конституція забороняє скорочувати заклади охорони здоров’я. Ініціатива закриття може виникати від безвиході, коли немає ресурсів. Тоді виникають проблеми з приводу існування такого закладу". За словами заступника міністра охорони здоров’я Дмитра Луфера у міністерстві передбачені кошти на кожного пацієнта по 7,5 тис грн. на 9 місяців і закривати психлікарні ніхто не планує. При цьому держава фінансуватиме зарплату медиків, ліки і харчування пацієнтів, а місцева влада виділятиме гроші на комунальні послуги ремонт та утримання обладнання у психлікарнях.
"На сьогодні ми маємо дуже багато проблем з пакетами послуг. Не все законтрактовано, не все продумано. Наприклад, за пакетом державних медичних гарантій ніхто не подумав про такий важливий елемент, як тестування вагітних на сифіліс та інфекції, що передаються статевим шляхом. У світі зараз захворюваність на сифіліс виросла в три рази, в Україні – в півтора рази, а це можливість пропустити цю хворобу. Потрібно звернути увагу на дерматовенерологічну допомогу, яка стоїть осторонь від цієї реформи. Необхідно, щоб ті пакети державних фінансових гарантій, які зараз пропонуються, обговорили фахівці за напрямками охорони здоров’я", – зазначає експерт.
