"Це гарна ініціатива, тому що все, що робить держава для того, щоб підвищити якість тої роботи, яку вона виконує, сприяє більш гармонійному співвідношенню і спілкуванню держави і населення. Якщо говорити про світовий досвід, то історія використання поліграфу у державних органах також існує, наприклад, у Сполучених Штатах Америки", — зазначив Олег Назаров.
Поліграфолог зауважив, що "згідно положень Конституції, державні органи повинні діяти у спосіб, передбачений законом. Відповідно до наших законів і нормативно прийнятих документів, державні поліграфологи у нас існують здебільшого в правоохоронних відомствах, де у них є відповідні посадові обов’язки і права з приводу того, що вони повинні робити і як. Але питання зараз полягає у тому, що якщо ми беремо сферу кримінальної юстиції, то використання поліграфа вже має певну мету з урахуванням того, що порушено провадження, і якщо та чи інша людина підпадає під коло підозрюваних, то це тестування у подальшому планує певне проведення оперативно-розшукових дій щодо або документування якоїсь злочинної діяльності, або інших дій".
Що стосується кадрової перевірки на поліграфі або використання у рамках проведення службових розслідувань, Назаров наголосив, що тут здебільшого ми не маємо цього негативного наслідку у разі отримання негативного результату.
"Всі нормативні документи кажуть про те, що необхідно збирати інші докази, які можуть підтверджувати цей негативний результат. Але світова практика свідчить про те, що результат, який отримує поліграфолог, переважно є складно підтверджуваним, тобто або вчинок було вчинено у минулому, і ми його підтвердити не можемо, або який є таким, що передбачає проведення доволі складних заходів, які орган не має можливості вчинити або є інші перепони, які цьому заважають. Тому у світі питання використання поліграфу передбачає прописання певних заборон чи застережень у разі отримання негативного результату. У нас поки що все зводиться до збору інших матеріалів, що може призвести ні до чого", — пояснив поліграфолог.
Назаров також пояснив, як відбувається процедура дослідження.
"Як тільки було впроваджено використання поліграфу, мета цього дослідження полягала у виявленні так званої психологічної установки на приховування інформації. Навіть та людина, яка погоджується на таку процедуру, хоча та може проводитися лише з добровільної згоди, може мати також і іншу мету, пов’язану з тим, аби пройти дослідження успішно. У будь-якому разі чи причетна людина до протиправних дій, чи не причетна, все одно вона ставиться до цього сумлінно, якщо надає таку згоду. Але сама процедура цього дослідження має певний порядок — певну регламентованість дій, які поліграфолог повинен вчинити для якісного проведення такого дослідження. На будь-якому етапі він може встановити певну невідповідність тої поведінки, яку людина демонструє, тому порядку або тій послідовності дій, які він повинен виконати. І в цей час він робить відповідні помітки або може повідомити людину про те, що відбувається і що вже є певні ознаки того, що її поведінка може бути віднесена до такої, яка підтверджує наявність психологічної установки на приховування інформації", — сказав він.
Фото: polygraphinvestigation.com
