Що таке НАТО?
НАТО (NATO – North Atlantic Treaty Organisation) – Організація Північноатлантичного договору. Вона була заснована ще у 1949 році. І мета організації полягає в тому, щоб гарантувати свободу і безпеку його членам завдяки ряду політичних і військових засобів.
В основі роботи НАТО закладено те, що в умовах збройного нападу на одного або на кількох членів НАТО розглядатиметься як напад на всіх членів і що вони домовляються, що в разі здійснення такого нападу кожна з них … надасть допомогу тій Стороні або Сторонам, які зазнали нападу. Це достатнього безпрецедентні гарантії безпеки, територіальної цілісності, недоторканості кордонів та державного суверенітету, які не дає жодна з наявних на сьогодні колективних систем безпеки.
Наразі членами НАТО є 29 країн. Ухвалення рішень в Альянсі відбувається на засадах консенсусу. Кожна країна-член НАТО має право вето. Будь-яка держава-член має право виходу з Альянсу.
Членство в НАТО відкрите для будь-якої іншої європейської країни, що здатна просувати принципи цього Договору і робити внесок у підтримання безпеки на північноатлантичному просторі.
НАТО також має те, що воно називає Планом дій щодо членства. Воно допомагає країнам, що прагнуть стати членами, підготуватися до членства і відповідати ключовим вимогам, надаючи практичну консультацію і адресну допомогу.
НАТО керується принципами демократії, свободи особистості і верховенства права. Саме вони є основоположними для НАТО. Засоби втілення цих принципів – як політичні, так і військові, причому пріоритетними для організації є саме мирні політичні механізми.
НАТО не має власних збройних сил, у розпорядженні Альянсу є збройні сили країн-членів. (Деякі держави-члени НАТО взагалі не мають власних армій, зокрема Люксембург та Ісландія).
Альянс у 2014 році припинив практичну співпрацю з Російською Федерацією після її агресії проти України, проте залишив канал комунікації – Раду НАТО-РФ і розпочав проведення політики стримування РФ.
Для міжнародних інвесторів НАТО – це очевидний знак стабільності, а отже, більшої інвестиційної привабливості.
Україна і НАТО: історія відносин
Якщо розибратись з історією відносин України і НАТО, то ще у 1990-му році була ухвалена Декларація про державний суверенітет. Там був закріплений намір України стати нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках і дотримується неядерних принципів.
У 1997 му році у липні були визначені засади співпраці України та НАТО. Фактично тоді була підписана хартія Про особливе партнерство між Україною та НАТО. І це був своєрідний відхід від концепції блоковсті.
Вже у липні 2003 року була оголошена поглиблення співпраці з Організацією Північноатлантичного договору з метою набуття членства у цій організації. І у 2007 році Україна приєдналась до європейської та євроатлантичної систем безпеки, з метою формування умов для вступу України в НАТО.
У 2012 році відбулась редакція Стратегія національної безпеки України, з якої зникла теза про вступ до НАТО. Натомість залишилась теза про продовження конструктивного партнерства.
Вже у 2015 році була ухвалена Стратегія національної безпеки України. Де серед цілей знову ж формування умов для вступу в НАТО.
А в лютому 2019 року були внесені зміни до Конституції України щодо курсу на набуття повноправного членства в НАТО
Якщо в перші роки незалежності України членство в НАТО не було пріоритетом ні зовнішньої політики, ні національної безпеки, то з початком військового конфлікту на сході позаблоковий статус було скасовано, а співпраця України та НАТО активізувалася.
Внаслідок російсько-українського конфлікту НАТО розширила підтримку, що надається Україні, у галузі розвитку потенціалу і розбудови спроможностей. Держави – члени Альянсу, як і раніше, засуджують незаконну анексію Криму Росією, а також її дестабілізуючі й агресивні дії на сході України та у Чорноморському регіоні.
У червні 2017 року Верховна Рада України ухвалила закон, яким членство держави в Альянсі знову визнано стратегічним пріоритетом національної зовнішньої і безпекової політики.
Напрями співпраці України і НАТО
Операції з підтримання миру
Україна робить активний внесок у гарантування євроатлантичної безпеки, надаючи війська до складу спільних миротворчих місій з країнами НАТО й іншими державами-партнерами. Попри конфлікт з Росією Україна продовжила брати участь в операціях і місіях під проводом НАТО.
Аналіз досвіду гібридної війни
На тлі дій Росії проти України, у липні 2016 року на Варшавському саміті НАТО було запроваджено Платформу Україна – НАТО із протидії гібридній війні. Цей механізм, покликаний підвищити здатність виявляти гібридні загрози, а також забезпечити спроможність визначати уразливі місця та зміцнювати стійкість держави і суспільства перед обличчям таких загроз. Досягненню цієї мети, а також підвищенню обізнаності населення,
Реформування структур безпеки і оборони
Співпраця між Україною і НАТО у галузі реформування структур безпеки і оборони є вирішальною для продовження трансформації безпекової позиції України і залишається важливою складовою поточних демократичних перетворень в країні.
Проекти Цільових фондів
На Уельському саміті НАТО у 2014 році держави – члени Альянсу ухвалили рішення про запровадження нових істотних ініціатив з метою розширення допомоги з боку НАТО щодо розвитку здатності і розбудови потенціалу структур безпеки і оборони України. Було запроваджено шість проектів Цільових фондів:
Проект Цільового фонду у галузі командування, управління, комунікацій і комп'ютеризації (C4)
Цільовий фонд у галузі матеріально-технічного забезпечення і стандартизації
Цільовий фонд у галузі кіберзахисту
Цільовий фонд у галузі медичної реабілітації поранених
Цільовий фонд у галузі соціальної адаптації військовослужбовців
Цільовий фонд з питань утилізації боєприпасів, що не вибухнули, і знешкодження саморобних вибухових пристроїв (СВП)
Безпосереднє військове співробітництво
Надання Україні допомоги щодо реалізації цілей оборонної реформи також є ключовим напрямом безпосереднього військового співробітництва і доповнює роботу, яка запроваджується під егідою Спільної робочої групи з питань оборонної реформи і Процесу планування та огляду сил, забезпечуючи військову складову.
Готовність цивільного суспільства
Готовність цивільного суспільства і надалі є вагомою рушійною силою співробітництва між Україною і НАТО. Починаючи із 2014 року, коли сталася криза в Криму і на сході України, готовність цивільного суспільства була центральною складовою солідарності і підтримки України з боку Альянсу. У квітні 2014 року група цивільних фахівців НАТО відвідала Київ з метою надання порад керівництву України щодо планування на випадок непередбачуваних ситуацій і вироблення заходів кризового реагування у галузі захисту життєво важливої енергетичної інфраструктури і цивільного населення.
Як політики брешуть і маніпулюють про відносини України і НАТО?
Анатолій Гриценко: “Україна брала участь в усіх, підкреслюю, в усіх воєнних операціях НАТО”.
Насправді це не правда. Україна бере участь в деяких операціях та місіях Альянсу, проте не у всіх. Україна не брала участі, наприклад, в операціях НАТО в Лівії чи Македонії. Натомість, наші військові були (а в деяких випадках продовжують бути) в Боснії і Герцеговині, Іраку, Афганістані та Косово. Також Україна брала участь в операції НАТО “Активні зусилля” та бере участь в операції “Морський захисник”, що спрямована на протидію тероризму в Середземному морі.
Петро Порошенко: “На сьогоднішній день Україна включена до країн-аплікантів (НАТО).”
Маніпуляція. Напевно, Порошенко мав на увазі “країни-аспіранти” НАТО. Однак це не статус, який отримує країна від НАТО. Це просто констатація того факту, що країна бажає вступити до Північноатлантичного блоку. Держави, які прагнуть до членства в Північноатлантичному альянсі, проголошують свій намір. Як наслідок, НАТО може запросити країну до співпраці через механізм план дій щодо членства в НАТО, однак це не зобовов’язує Альянс приймати країну у члени організації. Нині Україна проголосила прагнення до членства, проте плани дій щодо членства вона поки не отримала.
Петро Порошенко: “Збройні Сили України за версією незалежного аналітичного центра авторитетного Global Firepower увійшли в 10-ку найсильніших армій Європи. У нас зараз 8 місце і перше серед країн, які не входять до НАТО.”
Маніпуляція. Справді, Україна посіла 8 місце серед держав Європи за потужністю армії, згідно із дослідженням Global Firepower. Однак методологія цього рейтингу непрозора: на сайті немає інформації про джерела даних, розрахунки та експертів, які дають оцінки. Тому це не можна назвати оцінкою незалежного та авторитетного аналітичного центру.
Олег Тягнибок: “У НАТО якби є умовні три позиції: це є аспірант - кандидат в кандидати, потім так звані інтенсивні переговори - це вже, можна сказати, кандидат, і вже конкретний план дій щодо членства, тобто ПДЧ. Україна вже стояла на порозі ПДЧ. Тобто Україна вже пройшла першу і другу стадію ще в Бухаресті 10 років тому назад <...> Нас знову повернули до тої позиції, коли розглядають питання, чи надати нам статус кандидата в кандидата.”
Маніпуляція. Хоча на своєму сайті НАТО виділяє країни, які прагнуть стати членами Альянсу (або як ще їх називають у ЗМІ, країни-аспіранти), офіційно такого статусу немає. Щоб стати країною-аспірантом, достатньо односторонньо проголосити прагнення долучитися до Північноатлантичного блоку. Це зробили Боснія і Герцеговина, Грузія, Македонія та Україна.
Етапами поглиблення співпраці є механізм інтенсивного діалогу, а далі - план дій щодо членства в НАТО (ПДЧ).
Перед Бухарестським самітом справді обговорювалося питання про надання Україні ПДЧ, проте Франція та Німеччина заблокували це рішення. Зараз не йдеться про надання Україні ПДЧ, але не можна казати, що ми відкотились до першої позиції. Ми вже безповоротно пройшли етап інтенсивного діалогу, і тому наступним етапом інтеграції до НАТО має бути саме ПДЧ. Інше питання, що ця можливість зараз не обговорюється.
Володимир Зеленський: “У меня вопрос по НАТО. Мы знаем, что такое НАТО? Войдут войска, и мы будем защищены от агрессора? Иди договорись тихо. Кому нужны плакаты твои? Кому надо в Конституции или где закрепить? Я не понимаю, вы дипломаты или вы х*р знает кто? Ну вот я понимаю, я договорюсь с НАТО, если это возможно.”
Маніпуляція. У цій цитаті Володимир Зеленський озвучує дві тези: закріплення курсу на інтеграцію в НАТО в Конституції нічого не дасть. домовлятися про вступ до НАТО потрібно «тихо» (тобто без публічного обговорення).
Безумовно, зміни до Конституції не є гарантією незмінності курсу України до НАТО. Значно важливішими є практичні кроки у сферах реформ в Україні та співпраці з Північноатлантичним блоком. Однак, по-перше, після закріплення в тексті Конституції орієнтації країни на Північноатлантичний альянс це положення буде важче змінити: для цього потрібно буде голосування ⅔ парламенту. По-друге, це може бути додатковим (хоча, звісно, далеко не основним) свідченням серйозних намірів та визначеності України у переговорах із НАТО. Тому закріплення курсу на вступ до НАТО у Конституції навряд чи буде зовсім марним кроком.
Де шукати правду?
Сайт НАТО, розділ “Організація” (що таке НАТО, країни-члени, партнери, напрями роботи тощо) і Відносини України з НАТО (хронологія співпраці, основні події, участь України в операціях НАТО, програми співробітництва і програми підтримки):
https://www.nato.int/cps/uk/natohq/topics_37750.htm
Сайт МЗС: https://ukraine-nato.mfa.gov.ua/ua/about-nato/what-is-nato
ПДЧ: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/950_009
Експерти:
Микола Бєлєсков, заступник директора Інституту світової політики
Голова Представництва НАТО в Україні та Директор Офісу зв'язку НАТО в Україні Александер Вінніков.
експерт з питань міжнародної політики та Близького Сходу Українського інституту майбутнього Ілія Куса.
Фото Facebook
