Якщо говорити про свідомих виробників – чи є вони в Україні, і якщо так, то хто це?
– Перші, про кого я б хотіла говорити у цьому контексті – це DeLaMark, компанія, яка зараз на українському ринку пропонує порошки, шампуні, зубну пасту, різні засоби для волосся… Чому вони мене зачепили? Тому що для мене в першу чергу було важливим упакування, щоб воно було екологічним. Вони зробили дуже класну штуку, яку, я вважаю, треба перейняти іншим виробникам: пластик від їхньої продукції, який дуже важко переробити, вони забирають назад, якщо це неможливо зробити кур’єром у Києві, можна відправити посилку УкрПоштою, для чого DeLaMark уклали спеціальний договір.
Ще мене вразив бренд, який пропонує їжу – eat easy. Вони також "повернуті", у гарному сенсі цього слова, на якісному екологічному упакуванні. Вони так само "набили гуль" на цьому упакуванні, бо їх обманювали, говорили, що їх посуд біорозкладається – а виявилося, що ні… Мені здається, що ці люди – герої, адже вони вкладають свої гроші і свій час не тільки у те, щоб заробити, але й у те, щоб зменшити вплив на навколишнє середовище.
Я знаю, що у вас як у екотренерки є багато клієнтів з великих компаній, які багато необізнаних людей могли б навіть не запідозрити у свідомому споживанні, такі як L’Oreal, Procter&Gamble або Інтертоп.
– Так, Інтертоп, Procter&Gamble, а нещодавно я була в офісі Макдональдса і розповідала їм про свої цінності, розповідала про споживання. І вони почали в офісі сортування після того дня.
Що ви їм пропонуєте і навіщо їм це потрібно?
– Здебільшого це міжнародні компанії, для яких важлива репутація і які дійсно хочуть щось змінювати. Перед тим, як розпочати співпрацю, я завжди ставлю клієнтам таке запитання: "Ми це будемо робити по-справжньому, чи ми просто вдаватимемо?"
Скажу чесно: я це запитую для того, щоб розуміти, на який результат мені очікувати. Я розумію, що є компанії, які це хочуть або можуть робити для того, щоб зробити якийсь галас навколо себе. І ті компанії, які мене запрошували, жодного разу не казали мені, що роблять це лише тому, що так треба.
Ми говоримо про компанії, але я спілкуюся з людьми. За кожною компанією стоять люди. Коли я приходжу до офісів, іноді мене дивує те, які чудові люди там працюють, наскільки вони обізнані… Вони хочуть зменшити вплив на довкілля. Зазвичай мої лекції призначені робітникам офісу, щоб вони самі зрозуміли, як це працює. Я розповідаю, що в цілому відбувається в країні, що відбувається у світі і що ми практично можемо робити просто зараз.
Наприклад, що може робити компанія? Припинити купувати пластикові стаканчики і купити чашки? Це те, що лежить на поверхні.
– Мені складно давати тисячі порад, які спрацюють. Тому що, по-перше, люди не сприймуть стільки інформації, а по-друге, потрібні прості кроки. Так, це відмова від одноразового посуду, це сортування. Виявляється, що насправді це не так просто. Адже якщо у компанії 200 людей в офісі, а таких офісів 3 або 4 – це вже 800 людей, і не так вже й просто їм одразу всім взяти і відмовитися від своїх звичок.
Що ще може говорити про екологічну свідомість компаній?
– Компанії ставлять собі цілі, зазвичай до 2025 або 2030 років, спільні з цілями сталого розвитку ООН, які включають і вплив на довкілля, і зниження витрат води, і гідні умови праці тощо.
Які реальні наслідки може мати свідоме споживання?
– Я точно можу розповісти про свій експеримент у сім’ї, це те, за що я можу відповідати на 100%. За чотири роки екологічної діяльності у нашій сім’ї ми не викинули на смітник, а відповідно не відправили на сміттєвий полігон, 4 тонни сміття, 2 тонни з яких – це органічні відходи, які я своїми ручками закопувала в землю.
Використання багаторазової упаковки, посуду тощо – усе це є частиною свідомого споживання. Чи допомагає екологічне споживання економити?
– Так, мені є з чим зрівнювати. Є така собі Беа Джонсон, американка французького походження. Ми організовували її приїзд в Україну, і вона розповідала, що завдяки екологічному веденню домогосподарства вони економлять до 40% сімейного бюджету.
Я рахувала – у мене виходить до 30% сімейного бюджету економити. Але це стосується не тільки пакетів та одноразового упакування. Це також купівля простих монопродуктів, з яких ми готуємо їжу, це можливість купувати на вагу, це відмова від маленьких упакованих продуктів по типу "Барні" або чупачупсів.
На початку листопада було ухвалено за основу законопроєкт про обмеження використання пластикової упаковки. Що це означає для виробників?
– Зараз мова про заборону тонких пакетів. Залишаються більш щільні пакети, які будуть для риби або м’яса.
Це можливість замінити пакети паперовими пакетами, багаторазовими тканинними торбинками або мішечками, а також можливість користуватися біорозкладними пакетами. Біорозкладні пакети не варто плутати з оксобіодобавкою, яка лише прискорює розпадання пакетів на мікропластик, але все одно є неекологічною.
З якими міфами щодо свідомого способу життя ви найчастіше стикаєтеся?
– Найпростіший міф: якщо люди відмовляються від поліетиленових пакетів, вони починають набирати паперові пакети. Це погано, тому що папір – це деревина, і тепер у людини замість пакету з поліетиленовими пакетами з’являється такий самий, але з паперовими. Або ж люди починають купувати торбинки, і купують за 30 гривень торбинки з синтетичного нетканого матеріалу матеріалу, думаючи, що це краще. Він дуже швидко виходить з ладу, і людям доводиться купувати знову. Тому варто купувати дорожчі торбинки.
Що варто читати, дивитися для того, щоб розвиватися у напрямі свідомого споживання?
– Почитати: "Змінюється все", "23 прихованих факти про капіталізм" Максима Залевського, "Дім – нуль відходів" Беа Джонсон.
Подивитися – перелік є у мене в блозі, можна просто в гуглі ввести "23 фільми про екологію". Це фільми "Дім", "Сміття", "Вода", "Корпорація "Їжа" і "Реальна ціна моди" та інші.
Слухайте розмову повністю в ефірі Радіо Культура!
Фото зі сторінки facebook.com/profile.php?id=100001888890075
