— Навіщо взагалі розпочалась медична реформа?
— Вся справа у тому, що від Радянського Союзу ми успадкували так звану модель фінансування охорони здоров’я Миколи Семашка. Це така модель, згідно якої лікарні отримували кошти відповідно до кількості лікарняних ліжок, квадратних метрів інфраструктури, і зовсім не за якістю та кількістю наданих лікарями послуг. Очевидно, що гроші в такій системі витрачаються неефективно, звітність про пацієнтів, які були проліковані, залишала бажати кращого. Не факт, що всі ліжка зайняті, не факт, що у лікарів достатньо пацієнтів, але все одно ці ліжка та лікарів оплачували платники податків. Систему Семашка взагалі не було достатньо реформовано до початку медичної реформи, незважаючи на те, що після розпаду Радянського Союзу пройшло досить багато часу. Держава, як і раніше, повинна була забезпечувати повністю безкоштовну медичну допомогу україннцям, але насправді вона не була спроможною це робити. Більше половини усіх витрат на медицину в Україні здійснювалося з власних кишень українців. Це при тому, що у нас задеклароване безкоштовне медичне обслуговування.
Навіть міжнародні організації в 2015 році говорили, що першочергового вирішення потребували такі проблеми, як, власне, надання безкоштовної меддопомоги тим, хто цього дійсно потребує, перехід на принцип "гроші йдуть за пацієнтом", ефективніше лікування важких захворювань і підвищення прозорості у питаннях закупівель ліків та медичних послуг. Саме через ці системні проблеми, які накопичились, розпочалась медична реформа.
— Що взагалі передбачала медична реформа і що вже зроблено?
— Найголовніше — впровадження програми медичних гарантій. Це означає, що держава бере на себе чіткі зобов’язання щодо фінансування медпослуг. Пакет медичної допомоги, гарантований державою, мають визначати виходячи з пріоритетів охорони здоров’я в Україні, в обсязі можливого держфінансування. Таким чином послуги екстренної, первинної, амбулаторної, госпітальної та паліативної допомоги будуть фінансуватись державою в межах цих програм медичних гарантій. А самостійно пацієнтам доведеться сплачувати за такі послуги, як не екстена стоматологія, звернення до лікаря без направлення, естетична медицина тощо.
Друге — це перехід до принципу "гроші йдуть за пацієнтом". Для початку громадяни України повинні обрати сімейного лікаря та підписати з ним декларацію про медичне обслуговування. Саме це дозволяє реалізувати принцип "гроші йдуть за пацієнтом", і лікар тоді отримуватиме оплату за надані послуги в залежності від кількості підписаних декларацій закріплених за ним пацієнтів. Це розпочалось ще в 2018 році, це була трансформація первинної медичної допомоги, тобто отих закладів, де й працюють терапевти, вже зараз сімейні лікарі і педіатри. І наразі 99 % закладів первинної допомоги перейшли на фінансування за принципом "гроші йдуть за пацієнтом".
Завдяки переходу на цей принцип зараз медзаклади отримують кошти за фактично надану пацієнту меддопомогу, а не за кількість ліжок і площу інфраструктури. Також з середини 2019 року почала працювати програма "Безкоштовна діагностика". Це означає, що за направленням сімейного лікаря пацієнти зможуть проходити деякі обстеження безкоштовно.
Також важливо було як реалізується цей принцип. Для цього створили Національну службу здоров’я України. Це такий центральний орган виконавчої влади, який оплачує вартість реально наданих медпослуг. Національну службу створили у березні 2018 року, фактично вона запрацювала у червні. Це так званий національний страховик, який укладає договори із закладами охорони здоров’я і закуповує в них послуги з медобслуговування населення. Створили також систему helsi. Це означає, що вся медична документація переводиться в електронний вигляд. Це трохи розвантажує роботу лікарів. Також з’явилась програма "Доступні ліки".
— Що є в реальності в програмі "Про доступні ліки"?
— Ця програма передбачає, що деякі ліки можна отримати повністю безкоштовно, деякі — з незначною доплатою. Щоб їх отримати, треба мати рецепт від лікаря. Ця програма стосується хворих на серцево-судинні захворювання, діабет 2 типу чи бронхіальну астму.
Повертаючись до того, що вже було зроблено в медреформі: це прозора та ефективна закупівля ліків. З 2015 року Україна перейшла на закупівлі через спеціалізовані міжнародні організації. Варто ще згадати, що почались реформи у напрямі медичної освіти.
— Що попереду в медичні й реформі?
— З 1 січня 2020 року вже всі медичні заклади всіх рівнів медичної допомоги мають перейти на нову модель фінансування і мати договір із Національною службою здоров’я. Медичні послуги в рамках послуги медичних гарантій будуть оплачуватись цією службою за прямими договорами із медзакладами. Якщо ж договору немає, лікарні не автомінізувались, не підписали договір, вони не можуть отримувати кошти з державного бюджету через цю службу. Вони будуть змушені отримувати з інших джерел, наприклад з місцевих бюджетів.
— Вадим Рабінович у квітні 2018 року заявив: "Вона (Уляна Супрун) прийшла до нас і скасувала статтю Конституції України про безкоштовне медичне обслуговування".
— Цю тезу Вадим Рабінович минулого літа дуже часто повторював. Насправді ніхто статтю Конституції не скасовував, вона залишається чинною. Українці мають право на безкоштовну допомогу. Але знову ж таки повертаємось до того, що в майже усі роки незалежності більше половини витрат на охорону здоров’я йшли з власних кишень пацієнтів. Саме тому зараз медична реформа декларує програму медичних гарантій, якими лікарні та лікарі будуть чітко отримувати від держави гроші на ті послуги, які вони надали.
— Юрій Бойко у лютому 2018 року заявляв: "Ви подивіться розцінки, які зараз уже пропонують у лікарнях. Шунтування коштує 200 тисяч гривень. Це ті розцінки, які виставляють сьогодні лікарні: і державні, і приватні".
— Це приблизно ціни, які були наведені у блозі Ольги Богомолець, яка розмістила тарифи, які розробив Інститут Академії медичних наук в рамках пілотного проекту. Це тарифи за якими держава, а не люди, юудуть оплачувати інститутам лікування. Для пацієнтів воно залишається безкоштовним. Знову ж таки – це розцінки для програми державних гарантій.
— Сама Ольга Богомолець у жовтні 2017 року заявила: "Яка мета цього закону (про медреформу)? Мета тільки одна, насправді, — централізувати 100 млрд. грн. в одні руки. Створюється новий орган Національна агенція здоров’я, закон ще не прийнятий, а в проект бюджету вже закладено 200 млн. грн. на утримання цієї нацагенції".
— Ми вже казали, що ця Національна служба здоров’я є замовником медичної допомоги медичних закладів різного рівня, і вона виконує функцію оператора, вона підписує договори з медзакладами та лікарями. З іншого боку, ця служба перебуває під контролем різних аудиторських антикорупційних органів як орган центральної влади. І вона не формуватиме, наприклад, політику Міністерства охорони здоров’я, ніяк не втручатиметься у кількість тих коштів, які їй даються. Вона лише передає кошти тому, хто уклав із нею договір.
— Де шукати правду про медичну реформу?
— Найголовніше — у законі України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення". На урядовому порталі є сторінка "реформи системи охорони здоров’я", де просто й доступно розповідається про всі етапи медичної реформи. Також найбільшим джерелом достовірної інформації є Міністерство охорони здоров’я. Є сайти Національної служби охорони здоров’я, окремий сайт програми "Доступні ліки".
Джерело: unsplash
