Сюжет
Згадуємо шкільний курс з української літератури. 1241-й — монгольська орда просувається на Захід. Ворог на підході до Карпат. Монгольське військо рубає, вбиває і спалює все що бачить. Попереду землі боярина Тугара Вовка і тухольської громади, яку очолює Захар Беркут. І між цими двома, як ми пам'ятаємо, конфлікт. До речі, глядачеві, який не в темі, не так просто розібратися чому? Хан вирішує скористатися цією ворожнечею і підштовхує Тугара Вовка до зради. Однак незалежні і відважні карпатці разом із Захаром Беркутом мають свій план як зупинити ворога.
Ну ось це те, що залишилося від повісті Івана Франка. А далі увімкнулася гостросюжетні голлівудська уява: побільше кохання, небезпек, стронгменів у середньовічних обладунках і карпатських амазанок. Бодай однієї. І цього достатньо.
Чому треба дивитись
Бо це красива карпатська легенда в популярній інтерпретації. Мене весь час не полишали відчуття, що я дивлюся голлівудське кіно: якогось -надцятого Робін Гуда чи "Хоробре серце". Майже половина фільму — це власне добротний екшн. Битви, двобої, засідки, кінні трюки та інша середньовічна картинка. І, звичайно, те, що любить глядача — місцева автентика. Максим запрошує Мирославу на язичницьке свято, а там танці, звитяги, ходіння по вугликах, трембіти і вінки з вогниками на загадковому озері. Автентично? Не знаю. Думаю, етнографи рохи посперечалися б, але точно красив. І, звичайно, найбільша краса цього фільму — Карпати. "Захара Беркута" знімали неподалік Синевирської поляни. Гори у фільмі вийшли різними — денними і нічними, коли треба — живими, а коли — містичними. І вишенька на торті — саундтрек від самого "Океану ельзи". Що тут говорити, він вже у мене в телефоні.
Селебретіз
П’ять головних ролей грають голлівудські актори: Роберт Патрік, Томмі Фленаган, Роккі Майєрс, Поппі Дрейтон, Алекс Макніколл. Вони, звісно, красунчики і грають пофесійно, але надто вже універсально. Здається, кожного з них можна врізати в костюмований фільм цієї епохи. Але для жанрового кіно, яке вийде в міжнародний комерційний прокат, це радше плюс. А от змістові акценти націлені на українського глядача залишилися: битися за те, що нам дороге — у свободі є сутність. Зрозуміють їх за кордоном чи ні — не так вже й важливо. А нам, думаю, не потрібно нічого пояснювати.
Кадр з фільму "Захар Беркут"
