— Як так? Чим особлива ваша іграшка?
Сергій: Ми спеціально зробили цю іграшку трохи загадковою, щоб не лише дитина, а й дорослий щиро їй здивувався. Багато хто бере іграшку до рук і доводить мені, що я ставлю якісь магніти чи пристрої. Коли вони крутять 5-10 хвилин, то сміються та дивуються, що це все просто та доступно. Магнітів там немає, лише магія.
Оксана: Іграшка різноманітно-функціональна. Саме за її допомогою діти можуть робити свої шедеври. Її використовують для того, щоб створювати геометричні фігури — так вивчати їх дуже легко. По-друге, іграшка дає дуже багато можливостей. Діти винаходять такі фігури, про які ми навіть не здогадуємось. Є окремі фігури, які просто заспокоюють нас, дорослих. Допомагають нам відвернути свою увагу від складних речей і сконцентруватись на іграшці.
Сергій: Ця іграшка не тільки для заспокоєння. Ми її зробили для того, щоб люди трохи відривались від своїх гаджетів. Нехай це буде 20-30 секунд, але це будуть корисні секунди, для них самих та для оточуючих.
— Отож дорослі можуть заспокоїтися іграшкою, коли щось пішло шкереберть?
Оксана: Цієї іграшкою грають не тільки тоді, коли щось пішло не так. Навіщо чекати, поки день не вдасться? У мене на роботі є такі іграшки, якщо я відчуваю, що щось вже починає йти не так, я просто дістаю, показую комусь фокус, або просто заспокоююсь за допомогою певних фігур і все — день вдався.
— Хто частіше купує цю іграшку, точніше для кого? Дорослі для себе чи для дітей?
Сергій: Діти вимагають для себе, а дорослі з радістю їх купують. Дорослим подобається ця річ.
— Ви говорите, що ваша іграшка розрахована як для дітей, так і для дорослих. Тоді до неї мають бути дорослі вимоги до безпеки. З яких матеріалів вона зроблена? Ми почули, що це дерево і стрічки. Як вона пофарбована чи полакована?
Сергій: Ми раніше хотіли цю іграшку і лаком покривати, і розмалювати. Але ми відійшли від цієї ідеї. Чому? Бо ми хотіли зробити її повністю екологічною. Ми не боїмося, коли маленька дитина візьме її до рота. Вона просто чиста. Це звичайна хороше українське дерево — ольха.
Оксана: У нас є амбітні плани. Ми прагнемо виходити на європейський ринок. Буквально нещодавно підписали перший контракт. Ви знаєте, що в ЄС доволі високі вимоги до українських товарів, особливо до дитячих. Ми повністю пройшли процедуру перевірки. Тепер ми взагалі не боїмося нічого.
Сергій: Нашим завданням було зробити її не тільки екологічно чистою, а й дуже міцною. Випадково цю іграшку зламати неможливо.
.jpg)
— Коли вже українська іграшка буде наскільки модною, що її не просто купуватимуть туристи як сувенір, а нею гратимуться всі?
Оксана: Я не знаю, як у світі, але скажу вам відверто, поки що серед наших знайомих ми маємо доволі високий успіх. В Україні вона популярна. Дуже приємно, коли з-за кордону її замовляють і просять. Особливо наша діаспора.
Сергій: Дуже приємно, коли на виставці підбігає дитина і каже: "Дядьку Сергію, я у вас місяць тому купив іграшку, подивіться, що у мене виходить!". Він мені показує. Я бачу, що це класна річ.
Оксана: В якийсь момент сталася подія, яка дійсно перевернула моє сприйняття цього бізнесу чи стилю життя. Навіть не знаю, як це назвати. До нас звернулася матуся з проханням зробити іграшку для її дитини. Бо дитина замовила цю іграшку у листі до Миколая. Це були мої сльози щастя.
Ми хочемо, щоб діти розвивались, мріяли, проявляли креативність, щось створювали і, найголовніше, дивували.
— Яку ж фантазію треба мати, щоб створювати такі іграшки?
Сергій: Фантазії, звичайно, вистачає. Я випадково побачив на просторах Інтернету стару картину Луїні Бернардіно "Boy with a Puzzle". Я зацікавився, що це за аристократичний хлопчик, якого намалювали. Потім я пригадав, що в 90-х роках були такі гаманці з подвійною системою переплетіння. Ми почали експериментувати. Робили і два брусочки, і цвяхами прибивали, і з інших матеріалів робили, взагалі робили іншу систему переплетіння.
Те, що ми зараз тримаємо в руках, це не лише іграшка, а й сувенір. В Європі немає таких цікавих сувенірів. Ми вирішили її зробити, щоб у Європі з’явились оригінальні речі. Бо в Україні все-таки життя змушує людей креативно мислити та щось створювати. В Україні є з чого вибрати ці сувеніри. В Європі немає, там практично все Китай.
Фото: pubhist
Оксана: Для того, щоб створити щось нове, треба дуже добре вчити історію, проживати її, пропускати через себе, додавати фантазії, працювати, вдосконалювати, не боятись об’єднати несумісні речі.
Сергій: Коли криза, мозок починає працювати інтенсивніше.
— Вашій іграшці 4 роки. Що було в житті до того?
Оксана: До кризи був бізнес, пов'язаний із будівництвом. Це було виробництво вікон. А я працювала в університеті.
Сергій: Коли в 2008 році була глобальна криза та будівельний бізнес занепав, ми розпочали робити махоліт. Десь років сім ми були одні на ринку. День і ніч клеїли, спали по 2-3 години. Зрештою вийшли з кризи. Зараз Китай робить ці махоліти.
— А скільки ви спали, коли почали робити іграшку?
Оксана: Іноді навіть по черзі, бо треба було зробити заготовки.
— Як таке хобі переросло в бізнес, який вас готує?
Оксана: Спочатку це було скоріше хобі. А потім ми зустріли Мирослава Загорського. Сьогодні це наш партнер. Він запропонував Сергієві перейти до серйозних обсягів і реалізувати більш амбітні плани. На сьогодні у нас є виробнича база, яка розміщена у Тернопільській області. Це пов’язане з тим, що Мирослав Загорський допоміг саме там організувати виробництво. Він виступає інвестором цього проекту. Зараз маємо надію на великі перспективи.
Джерело: Фейсбук
