Мобільний додаток

Закон про вибори в ОРДЛО має підсилювати ті норми, які вже є в українському законодавстві — координаторка "Опори" Ольга Айвазовська

9.10.2019 р., 15:58

Про те, що таке "формула Штайнмаєра", як вона реалізуватиметься через українське законодавство та чи варто проводити вибори на окупованих територіях без періоду пацифікації, в ефірі Радіо Культура розповіла громадська діячка, координаторка громадської мережі "Опора" Ольга Айвазовська.

— У чому полягає "формула Штайнмаєра"? Щоб ми мали від чого відштовхуватися й пояснили, про що будемо говорити.

— По-простому, мова йде про поступальність, черговість певних заходів. Перше — коли мають відбутися вибори, коли фактично вступає в дію особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей. В день виборів о 20:00 на тимчасовій основі розпочинає дію закон про особливий порядок, а після визнання виборів такими, що відбулися відповідно до українського законодавства та європейських стандартів, стандартів ОБСЄ — на постійній основі.

Також вона передбачає, що фактично буде схвалено два закони: про особливий порядок та закон про вибори. Тому що такий екстраординарний виборчий процес треба регулювати окремою нормативною базою.

По суті, "формула" — це план, коли місцеве самоврядування запрацює на тимчасовій основі, а коли — на постійній. І ключове питання: чи визнає демократичними вибори ОБСЄ?

— Тобто ключовий момент — це вибори: вони мають відбутися чесно, прозоро й відкрито. Я вловив у твоїх словах, що це буде якийсь окремий закон про вибори, а не той, загальний, за яким відбуваються місцеві вибори по всій території країни. Для ОРДЛО напишуть окремий закон про вибори, так?

— Так, це буде окремий закон, проте це не означає, що він буде унікальний, з точки зору, наприклад, формулювань, які передбачає Конституція, що стосується ролі партій чи громадських організацій. Хочу звернути увагу на те, що Україна не брала на себе зобов'язання змінювати Конституцію в цілому. І в нас є стаття 37, яка забороняє діяльність політичних партій і громадських організацій, які в своїй ідеології передбачають знищення територіальної цілісності, незалежності, підтримку в мілітарний спосіб тих чи інших дій, які направлені на знищення демократичного ладу.

Очевидно, що цей закон, скоріше, має підсилювати ті норми, які в нас вже є в політичній культурі, в правовій культурі, але зважаючи на те, що все ж таки це регіон конфлікту. Тому мають бути додаткові важелі впливу й безпекові фактори або залучені ті інституції, які можуть сприяти їх реалізації, яких немає у звичайному законі. Цей закон має скоріше поглиблювати організаційні, адміністративні питання, щоб ці умови були придатні, результати виборів були прийнятні, з точки зору, правової культури регіону, ОБСЄ, стандартів проведення виборів. Як би це не звучало, але вибори — це не брудна річ, а виборчі права — це не другорядні питання. Минулого року святкували 70-річчя Загальної декларації прав людини. Стаття 21 декларації говорить про виборчі права. Тобто це не політика, це етап розвитку цивілізації після Другої світової війни, коли стало зрозуміло, що вибори — це таке ж право, як право на життя. Тому що це право брати участь в управлінні державою звичайному громадянину. Це право має бути захищеним, а не обмеженим.

— Ти згадала про Другу світову війну. Я пригадую, що після 8 травня 1945 року, коли союзники почали налагоджувати мирне життя в Німеччині, було ухвалено правило, яке забороняло проведення відкритих виборів до завершення пацифікації. Здається, чи не шість років воно тривало з мотивацією, що громадяни Німеччини були вражені нацистською пропагандою. Як я пригадую "формулу Штайнмаєра", дається 90 днів на організацію виборчого процесу й відразу вибори. Чи варто відразу проводити ці вибори, чи Україні наполягати, щоб був якийсь момент пацифікації?

— Я не називаю це пацифікацією, оскільки пацифікація — це примирення, а вибори — це конфлікт. Проводити вибори там, де ще не відбувся якийсь перехідний етап, коли сторони, які можуть вийти на новий конфлікт, не пройшли етап пацифікації. Але є практики різні й вони інколи призводили до зворотного.

Наприклад, візьмімо Північну Ірландію. Там після підписання мирних угод був період, коли Лондон визначав управлінську структуру на місцях, зокрема, в Белфасті. Це призвело, на якомусь етапі, до того, що Ірландська республіканська армія, а згодом і партія, почали брати більше на виборах, коли вони почали відбуватися, ніж мали шанс. І зараз рейтинги цієї політичної групи підтримують навіть ті, хто стояли на боці королеви.

Але перехідний період має бути адекватний у часі і просторі, щоб не створити зворотний процес. А коли ми говоримо про передумови, я вважаю, що на це потрібно три роки. Однозначно, це не питання півріччя. Тому що безпека стосується не лише питання фізичної безпеки, не лише усунення мілітарної воєнізованої складової, а, по суті, приведення території, громадян до цивільного спокійного життя, в якому вже можна формувати усвідомлений політичний вибір.

— Коли ми говоримо про рівні права щодо виборів, то ми говоримо, що має діяти на окупованих територіях наша ЦВК, яка їх забезпечує. Є дивним момент допуску до виборів людей, які брали участь у збройних формуваннях, для цього теж має бути якась верифікація цих людей. Очевидно, що це відбуватиметься через суд, значить український суд теж має там діяти. Чи є в тебе хоча б приблизне розуміння, при ідеальних умовах, скільки часу на це може піти?

— На сам етап верифікації, мені здається, достатньо року, але є передумови: коли ми говоримо про стандарти ОБСЄ, ми маємо не забувати, що гроші на виборах відіграють величезну роль. Велика кількість методик і практик фокусуються на тому, хто фінансує вибори. Тому що в умовах конфлікту, якщо це буде Російська Федерація в готівковий спосіб, довіряти результатам виборів не можна. Копенгагенський документ стверджує, що, в разі непрозорості фінансування виборів, це є підставою для невизнання чи скасування їхніх результатів, чого немає в законі України. Український закон не передбачає підстави скасування результатів виборів через об'єктивні обставини фінансування.

Я вважаю, що для таких специфічних виборів має бути умова щодо того, що якщо вибори в контексті всієї кампанії не є вільними, то повинні бути норми закону, які дозволяють зупинити виборчий процес до дня голосування.

Повертаючись до грошей, якщо в нас немає прототипу повернення української банківської системи, вибори не можуть бути прозорими. Тому що багато хто фантазує, що приїде ОБСЄ, ООН — і проведе вибори. Але ОБСЄ за виборами спостерігає, воно не буде їх організовувати. А ООН — це ще десяте питання. За Конституцією тільки громадяни України є суб'єктами виборчого процесу, учасниками виборів. А суб'єкти — це не лише кандидати. Це виборці, це члени виборчих комісій, це спостерігачі. Тобто організація й супровід виборів є відповідальністю громадян України. Те саме стосується фінансування: як фінансувати вибори в безготівковий спосіб, а спеціальний закон не може настільки відрізнятись від української правової культури, щоб це було через українську банківську систему. Значить її треба повертати в якийсь спосіб. 

— Чи можуть росіяни бути в спостережній місії ОБСЄ?

— Я вважаю, що ні. Тут є очевидний конфлікт інтересів, якщо ми наполягаємо, що Російська Федерація — це країна-агресор. Так, як їх не було на президентських та парламентських виборах в спостережній місії, в законі було включено норму, що не можуть бути членами міжнародних місій представники країни-агресора, тут мова не йде навіть про Росію, а про будь-якого агресора. Цю позицію треба відстоювати щодо таких виборів. 

Фото: Facebook Ольги Айвазовської

Закон про вибори в ОРДЛО має підсилювати ті норми, які вже є в українському законодавстві — координаторка "Опори" Ольга Айвазовська

Новини по темі