Ви працюєте в Україні майже 13 років. Ви працювали за різних умов, різних політичних сил, різних президентів. Це все дає вам можливість говорити про євроінтеграційні прагнення України. Які вони, на ваш погляд, і в чому Україна здобула найбільше на євроатлантичному шляху, а чого ще, можливо, не досягла?
– Я думаю, що найбільше прогресу зроблено на рівні суспільства. Українське суспільство стало більш зрілим, дорослим. Змінилася свідомість людей, і ми це бачимо по тому, як постійно зростає підтримка європейського вектору, навіть якщо ми, як ЄС, не завжди спроможні дати українцям те, чого від нас очікують.
Я з часів української незалежності спостерігав за розвитком подій в Україні, навіть коли ще не працював тут. Я бачу постійний стійкий процес наближення України до Європи, повернення України до Європи. Бо Україна є частиною Європи, але була відірвана через Радянський Союз і так далі.
Ви є найбільшою європейською країною, і однією з найбільших за численністю населення, тому важко мати якийсь швидкий прогрес, як це було в балтійських країнах, де маленька територія, маленьке населення і зміни можна проводити дуже швидко. Але Україна має цей драйв, має цей напрямок, і останні роки після Майдану 2013 року цей процес неймовірно прискорився. Була підписана угода про Асоціацію, зросла торгівля, був уведений безвізовий режим, є багаторівневий контакт на різних майданчиках. Україна дійсно почала органічно вростати назад у європейську спільноту.
Ми маємо надію, що цей процес продовжиться. Я думаю, що громадянське суспільство є найкращою гарантією того, що цей процес піде далі, і він може і повинен прискоритися.
Я залишаю Україну як оптиміст, з позитивними враженнями, і ззовні я намагатимуся робити максимум, щоб Україна і далі просувалася на цьому шляху.
Призначення в Україну Представником ЄС отримав естонський дипломат Матті Маасікас. Також зміниться речник Представництва ЄС. Чи не означають такі зміни зниження інтересу Європейського Союзу до України? Адже раніше в Україні працювали представники великих європейських країн – Великої Британії, Польщі, Португалії, Франції…
– Тут питання не в тому, з якої країни походить людина, а в тому, як працюють ці інституції разом або як інституційно ЄС присутній в Україні. Тут я не бачу якісь сигнали про те, що ЄС буде менше зацікавлений в Україні. Навіть найменші країни – Мальта, Естонія – мають такий самий голос в Раді ЄС, як Франція, Німеччина, Іспанія.
Я думаю, що це для України позитивно, що призначення отримала представник Естонії, яка завжди була на боці України і захищала інтереси України на європейському рівні.
Цей Посол представляє увесь ЄС, а не тільки свою країну, тобто він представляє понад пів мільярда людей, які живуть на території ЄС.
Чи можлива якась корекція відносин з Україною?
– Я не сподіваюся на якісь величезні корекції. Можуть бути якісь малі нюанси. Про ці нюанси ще рано говорити, тому що тільки формується сам склад Європейської Комісії, має сформуватися склад делегації Європейського парламенту до спільного комітету Асоціації з Верховною Радою. Є ще багато таких відкритих питань.
Але знову-таки, будь-яка політика ЄС у будь-якому секторі нагадує титана: вона йде своїм шляхом, своїм курсом, і цей курс дуже важко змінити. Зміна стратегічного курсу щодо України точно не відбудеться.
Чи може якимось чином охолонути ставлення до Української держави?
– Треба розуміти, що у світі і в Європі постійно з’являються якісь нові проблеми, нові виклики. Я би так сказав, що ситуація на Сході України більш-менш стабілізувалася, хоча постійно гинуть люди, але вже ну в такому масштабі, як це було у 2014-2015 роках. Україна стала набагато міцнішою, українська армія також, економіка також.
Звичайно, це означає, що миттєвої потреби займатися Україною вже немає, і є інші виклики. Наприклад, це питання відносин з Іраном, Північною Кореєю, Гонконгом, боротьби з тероризмом, з кліматичними змінами. Але це не означає, що Україна зовсім зійшла з радару. Можливо, зійшла з перших шпальт.
Але я б сказав, що це навіть позитивно - зійти з перших шпальт.
У чому тут позитив?
– Це означає, що ситуація в Україні і з Україною почала стабілізуватися. Ми теж бачимо, що кількість закордонних кореспондентів, які тут працювали, зменшилася. Звичайно, все одно є моменти, до яких є велика зацікавленість, одним з таких моментів туди вибори. Але Україна стає більш нормальною, стандартною, стабільною європейською країною. У цьому я бачу позитив.
У 2014 році ви виступили з досить яскравою заявою щодо України і застерегли європейців від так званого "страусиного" підходу, сказавши, що і сам Захід з часом може стати об'єктом подібної агресії. Тоді вашу заяву назвали особистою думкою. Але є ваша позиція не змінилася за ці п'ять років - з російською агресією може зіштовхнутися і сам Захід.
– Ми зіштовхнулися, але було важко уявити собі, яка це буде агресія. Це була в основному інформаційна агресія, втручання в виборчі процеси, втручання в британський референдум. У 2014 році було важко собі уявити, які ще засоби впливу Російська Федерація використає. Це не була військова агресія - це була агресія іншого типу, гібридна, спрямована на те, щоб розбити європейську і євроатлантичну єдність.
Звичайно, спочатку мало хто звертав увагу на це, і певний час ми втратили, поки зрозуміли, що відбувається така гібридна агресія. Я думаю, що ми знайшли якісь захисні механізми, дізналися, як оборонятися. Я почуваюся більш впевнено, ніж у 2014 році, що сам ЄС вміє захищати сам себе.
Чи може повернення Росії у ПАРЄ стати "першою ластівкою" щодо скасування санкцій Євросоюзу?
– Тут я можу відповідати тільки за Європейський Союз, і тут є чітка відповідь: немає підстав для того, щоб Європейський Союз скасував санкції, запроваджені проти Російської Федерації через агресію на Донбасі або через нелегальну анексію Криму. Також є санкції, пов'язані з нелегальним проведенням виборів президента в Криму, і ці санкції залишаються і постійно оновлюються.
З боку Росії не виконані умови для того, щоб ці санкції зняти.
Президент Володимир Зеленський говорив про доцільність внести зміни в законодавство щодо земельної реформи, щоби вже наступного року її впровадити. На вашу думку, наскільки Україна готова до цього?
– Ми давно закликали Україну запровадити цей ринок, бо це дасть додаткові стимули для економічного зростання. Нарешті маленькі фермери, селяни отримають реальний актив, який матиме реальну ціну, і вони не будуть вимушені віддавати його в оренду фактично за копійки.
Це дуже складне питання, технічне. Бо треба мати кадастр, треба мати реєстри, де буде інформація про те, хто є власником ділянки, мають діяти інституції, які відповідають за цей ринок. Для цього потрібно створити правову базу, потрібне комп'ютерне обладнання, програмне забезпечення… Це дійсно питання, які потрібно вирішити разом з запровадженням цього ринку.
Україні пощастило, що Світовий банк, ми раніше розробляли програми для такого сценарію. Вони досі були в шухляді, бо мораторій на продаж землі постійно продовжувався. Але ці напрацювання є, їх треба взяти з цієї шухляди, подивитися на найкращий європейський досвід.
В усіх європейський країнах давно є ринок землі, і немає такого, як лякають, що прийдуть олігархи і все скуплять. Ці страшилки поширювалися, бо вони давали величезні економічні переваги декільком компаніям, декільком людям в Україні. Але більшість людей з цього не мали жодної користі.
Прискорення яких ще реформ очікує від нас Євросоюз?
– Приватизація державного майна, треба прискорити боротьбу з корупцією, щоб якнайшвидше були створені можливості для ефективної роботи Антикорупційного суду, це питання правоохоронних органів Генеральної прокуратури, судової реформи, щоб українські громадяни мали довіру до судової гілки влади і правоохоронних органів.
Це питання подальшої дерегуляції бізнес-середовища, податкова реформу, щоб максимально спростити систему, щоб підприємці платили податки, і їм було легше їх платити, аніж уникати їх сплати. Це питання розвитку інфраструктури, економічне зростання.
Потрібно далі продовжити реформу децентралізації, яка вже дала результати, але її треба закінчити. Медична реформа - одна з найболючіших реформ, де також є потужні інтереси, корупція і де Україна дійсно дуже далека від європейських стандартів. Це все реформи, які у першу чергу можуть збільшити довіру громадян до держави.
