"Постать і особистість Йосифа Сліпого формувалася під впливом Андрея Шептицького. Він народився на Тернопільщині в простій селянській родині. Його брат учив його вчитися, ще перед школою він був готовий навчатись. Митрополит Андрей побачив в молодому Йосифі запал під час навчання в Львівській семінарії, а під час Першої світової війни відправив його на навчання до Австрії", — розповів Віталій Храбатин.
За його словами, Сліпий є непересічною особою з багатьох причин.
"За час його перебування у в'язниці (відбув разом 18 років заслання у таборах радянських таборах - ред.) ніхто не знав, чи він живий. Сліпий знав, що є одним з останніх єпископів, який живе, й він мав надію, що це закінчиться. Але навіть тоді Йосиф Сліпий не перестає вчитися — продовжує працювати над підручником з історії церкви, який був потім виданий в Українському католицькому університеті в Римі. Думаю, це давало йому почуття свободи та можливість не забути, що він має покликання. Друга річ, яка у Сліпому мені подобається, це його бажання служити літургію — він не відрікся того, що є священиком. Єднав своє життя з жертвою Христа, при тому, що це не були умови храмів типу Собору Юра".
"Постать Йосифа Сліпого була важлива й для Ватикану, адже він був главою церкви, яка переслідувалася. Тоді як сам Сліпий боровся не за волю церкви, а за те, щоб була дотримана конституція, за якою греко-католицька церква могла існувати. До Ватикану приходило чимало листів, в яких розповідалося за єпископа, який потерпає десь у Сибірі. І з Америки посередники старалися його віднайти, тому щоразу йому відсилали запрошення на Ватиканський собор, навіть коли не знали, чи він живий", — підкреслює отець Храбатин.
Теолог звертає увагу й на бажання єдності, яке було властиве патріарху.
"Йосиф Сліпий мріяв про єдність унійної церкви. Тяжіти до Ватикану означало бути в єдності з усією церквою. Сліпий мріє про стан, коли церква була б неподільна, бо розкол на конфесійність почався аж в 1054 році. 988 року ми мали чисте неподільне християнство".
"Цей чоловік мав в собі пристрасть і любов до історії. Тому навіть збереглася красива історія про те, як Йосиф Сліпий врятував ватиканський музей. Папа Павло VI зняв тіару Папи з голови. Її віддали на аукціон і гроші роздали бідним. Всі почали говорити, що треба все церковне дороге майно розпродати, отці взялися готувати документи. Проте на Ватиканському соборі Сліпий встав і сказав, що історію свою продавати не можна, бо не буде, про що розповідати. Таким чином, він врятував експозицію ватиканського музею", — ділиться Віталій Храбатин.
Не забув теолог і про те, як Йосиф Сліпий доклався до створення сучасного Українського католицького університету у Львові.
"Коли тільки починалася Львівська богословська академія, митрополит Андрей Шептицький, Йосип Сліпий та інші викладачі творили її для того, щоб і миряни могли вчитися, щоб їхня думка була донесена і почута. Завдання священика — бути служителем культу, проповідником, але свідоцтво усього християнства несуть миряни. Тому думка мати своїх меценатів в культурі, науці, мистецтві є слушною, адже головна ідея — щоб християни були там, де працюють люди".
"Як на мене, його головні досягнення — це любов до своєї історії та історії своєї церкви; праця для спільного блага і це не праця волонтерська, а головна опція життя; а також вміння не боятися говорити про Бога там, де ти є, бути автентичним. Адже ще папа Павло VI казав, що сьогодні світ не потребує вчителів, він потребує свідчення нашої віри", — підсумував отець Віталій Храбатин.
Нагадаємо, сьогодні річниця перепоховання Йосипа Сліпого у Соборі святого Юра у Львові.
ФОТО: ZIK
