— Що робить постійний представник президента в АР Крим?
По-перше, представництво президента в АР Крим — це державний орган, який створений Конституцією. По-друге, є відповідний закон “Про представництво президента в АР Крим” і відповідні декілька указів і розпоряджень, які, власне кажучи, регулюють діяльність цього органу. Звичайно, до окупації, цей орган знаходився у місті Сімферополі в АР Крим. І в нього було декілька важливих функцій: законотворча, тобто цей орган відповідав за внесення ініціатив до глави держави, і робота, власне кажучи, з місцевими органами державної влади і місцевого самоврядування в АР Крим.
Звичайно, з 2013-го року ситуація певним чином змінилася і цей орган переїхав на материкову частину України. Зараз розташований у Херсоні, а також відокремлений підрозділ є у місті Києві. І в принципі, цей орган зараз займається тим, що опрацьовує звернення громадян щодо порушень прав людини. Також подає аналітичні матеріали щодо прав людини і соціально економічної ситуації на тимчасово окупованих територіях АР Крим в офіс президента. І також займається певними стратегічними речами: ми почали думати про напрацювання стратегії деокупації та реінтеграції тимчасово окупованої Республіки Крим. В цілому наше бачення полягає в тому, що представництво президента в АР Крим, відповідно, постійний представни, — вони повинні працювати в межах таких трьох засадничих китів — це звонішня політика, внутрішня політика, міжнародне право.
Тобто представництво повинно відігравати важливу роль, звичайно не ключову — в нас є зовнішньополітичні відомства — але якусь таку дотичну функцію зовнішньополітичну, щоб завжди нагадувати всьому міжнародному співтовариству, що Крим — це Україна. Бо ми розуміємо, що окупант дуже активно пропагує іншу позицію. Коли ми говоримо про внутрішню політику, то це, безумовно, відносини з людьми, які проживають на тимчасово окупованій території або переміщуються з неї.
— Тобто це і внутрішньо переміщені особи і мешканці українського Криму, яких Російська Федерація тепер вважає російськими громадянами?
Безумовно. Тому що для нашої держави — це громадяни України. І ми вже знаємо, що перед нами постає дуже багато питань, які нам прийдеться вирішувати. Наприклад, статус славнозвісний в лапках “нерезидентів-кримчан”. Тобто те, що вони не можуть користуватися банківськими послугами чи інші питання. Тобто це стосується якраз громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
— Пам'ятаючи сказане про те, що офіс постійного представника президента України в Криму має працювати з зовнішньою політикою, з внутрішньою і в арені міжнародного права, одразу запитаю про стосунки, якщо вони прописані, чи, можливо, вони якось неформально склалися, з міністерствами, які уповноважені в цій роботі? Тут насправді є довгий перелік: від Мінсоцполітики до Міністерства закордонних справ…
Ви знаєте, тут багато чого залежить від того, як ми вибудовуємо цю співпрацю, як ми працюємо над однією ціллю, над одним результатом. У нас у всіх єдина мета — якнайшвидше повернути контроль над Кримом. Тому я впевнений, що нам уже вдається і буде в майбутньому вдаватися побудувати нормальні, конструктивні, робочі відносини з усіма державними органами, неурядовими організаціями, представницькими органами корінних народів.
Тобто ми жодним чином не хочемо тягнути ковдру на себе чи перебирати ті функції, які нам не належать. Але, разом з тим, я думаю, що в нас вдастся в конструктивному діалозі з усіма, скажімо так, стейкхолдерами, реалізувати власне те, щоби кримчанам було зручніше з Україною, щоби Україна розуміла, як вона рухається у питанні Криму і куди вона рухається у питанні Криму. Я думаю, що це всім разом нам вдастся зробити.
— На яку інформацію можна спиратися там, де йдеться про окупований Крим? Медійникам, які працюють з кримською темою, очевидно, що інформацію звідти отримувати дуже важко. Ті поодинокі репортери, які продовжують співпрацювати з українськими ЗМІ часто це роблять максимально анонімно. І через весь цей фільтр пропаганди, який міститься у підконтрольних РФ медіа, навіть кримських медіа, дуже складно докопатися до якоїсь правди. Як вам це вдається зробити?
Ви абсолютно праві. Це доволі непросте завдання. І ми знаємо, що навіть державні органи, які, скажімо так, є належними до силового блоку, дуже часто використовують, що називається, відкриті дані з відкритої мережі, щоб дізнатися, що відбувається в Криму. Звичайно, ми говоримо і про українські ресурси, і про міжнародні ресурси і, власне, ресурси окупаційної влади. Тому що там вони теж дуже багато чого розміщують.
Ви знаєте, тут багато в чому ми покладаємося на самих кримчан, які так чи інакше про щось можуть говорити. Ну а також на таке явище як громадянська журналістика. Звичайно, це небезпечно робити в окупованому Криму. Звичайно, це важко. Ну але це треба робити. Тому, безумовно, питання аналітики і збору інформації — це досить непросто. Ми знаємо, що навіть провідні неурядові правозахисні організації — вони не всі можуть вести польову роботу в Криму і збирати ці докази, і ці свідчення.
Антон Кориневич. Фото Facebook
