Членкиня Громадської ради доброчесності, журналістка незалежної української агенції журналістських розслідувань "Слідство.Інфо" Євгенія Моторевська в ефірі Українського радіо в програмі "Сьогодні. Зранку" прокоментувала, які перепони стали на шляху очищення судової влади та судової реформи загалом.
Ведуча:
Христина Стець
— Щось у судовій реформі за ці роки таки відбулося. Але який це відсоток із того, що треба було зробити, і який є камінь спотикання, через який ми досі говоримо про те, що реформи немає?
— Судова реформа розпочалася з 2016 року. Були дуже великі амбіції і дуже хороша мета. Тоді вперше була залучена громадськість до реформування системи, і вирішили, що вона буде відбуватись у кілька етапів. Найпершим вирішили реформувати найвищий судовий орган України — Верховний Суд. Старий ліквідували повністю і сформували новий фактично з нуля. Він, звичайно, кращий, ніж інші судові інстанції України, але Громадська рада доброчесності говорить, що туди потрапили 44 недоброчесні судді із 200. Це люди, до яких є претензії у громадськості, і вони доволі обґрунтовані.
Паралельно з Верховним Судом, який формували кілька років, було прийнято рішення, що треба проводити очищення місцевих судів. Ідея була в тому, щоби профільтрувати абсолютно всіх суддів України. Як відбувається цей процес: з одного боку, вони складають тести на знання законодавства, а з іншого — проводять співбесіди, їх аналізує громадськість на предмет не тільки їхньої професійності, але й доброчесності.
Чому зараз так бракує суддів? Коли оголосили реформу, дуже багато суддів подумали, що вона справді буде потужною, що вона справді буде, і дуже багато суддів просто пішли у відставку. Оскільки, якщо суддю звільняють з посади, то він йде з посади фактично ні з чим: втрачає статус, пільги. Якщо він йде у відставку, він залишається у статусі судді і залишає за собою дуже велику кількість благ.
Що ж відбувалося далі? Верховний Суд сформували, але добір суддів фактично з нуля не відбувався, і не відбувається до сьогодні, і за ці 5 років не було призначено жодного судді вперше. Але найболючіше, що не відбулося — очищення судової влади. Вже понад 3 тисячі суддів пройшли переатестацію, але з них звільнено лише 15.
Всі висновки та зауваження Громадської ради доброчесності фактично ігнорувалися. Вища кваліфікаційна комісія суддів — це той орган, котрий здійснює і добір, і переатестацію всіх українських суддів. В один момент це все почало нагадувати імітацію, коли, станом на останні кілька місяців, люди масово проходять переатестацію, наприклад, судді Майдану. Це люди, які забороняли мирні зібрання, котрі забирали права під час Революції гідності у людей, які їздили під резиденції, це судді, котрі кидали за грати абсолютно невинних людей. І коли Вища кваліфікаційна комісія каже, що такі судді гідні, я зрозуміла, що судова реформа не відбулася, і якщо проходять такі судді, це значить, що нам все потрібно робити наново.
— Що це за феномен з Окружним адміністративним судом міста Києва, який є показником того, що в Україні про судову реформу й не чули? Оскільки він скасував низку рішень попередньої влади та законодавчих ініціатив.
— Адміністративні суди є одними з найбільш корупційних. Це та судова інстанція, яка може давати оцінку рішенням органів влади. Окружний адмінсуд Києва мав бути ліквідований. І ніхто досі не пояснив громадськості, журналістам, чому цього не відбулося. Хоча наприкінці 2018 року відбувалася оптимізація, тобто об’єднання судів. Судді ОАСК доволі лояльні, скандальні, і окремої уваги заслуговує голова цього суду Павло Вовк. Якщо подивитися на прізвища суддів цього суду, то через одне будуть гучні журналістські розслідування, вони є фігурантами корупційних скандалів. І переважна більшість суддів не проходила кваліфікаційне оцінювання. Буквально кілька суддів пройшли його, і пройшли успішно. Всі інші будуть проходити оцінювання до кінця року. Але великих надій на цю Вищу кваліфікаційну комісію суддів немає.
— Чи бачите ви месежді від нової команди президента, аби судова реформа отримала друге дихання?
— Зустрічі моїх колег, які займаються судовою реформою, з командою вже нинішнього президента проходили навіть тоді, коли він тільки почав кандидувати та заявив про свої наміри. І по сьогоднішній день тривають консультації, зокрема, за судову реформу відповідає Руслан Рябошапка. Все доводилося пояснювати фактично з нуля. Однак, у певних людей з команди президента є розуміння, як робити ці зміни і що вони необхідні. Крім того, все впирається у парламент. І цей парламент цього вже не зробить, це має зробити вже нова Верховна Рада. Я думаю, це буде не раніше осені.
— 5 вересня 2019 року має запрацювати Вищий антикорупційний суд. Чи є в нас якісь передумови для того, аби сподіватися, що суд запрацює? І чи можливо відкотити цю реформу назад?
— Він вже створений, і я зараз не бачу можливості відкотити це назад. Є об’єктивні речі, чому він може бути перенесений, оскільки у тому вигляді, в якому зараз написаний закон, Антикорупційний суд має отримати тисячі справ, які пов’язані з корупцією. Нам зараз необхідні термінові зміни в закон для того, щоб Антикорупційний суд розглядав тільки справи топ-корупції. Інакше ми завалимо суд папірцями, і він у них потоне.
Прослухати повну версію.
На фото — Євгенія Моторевська, uacrisis.org
