Що таке альтруїзм, егоїзм, та чому немовлятам корисно залишатися сам-на-сам із собою, в ефірі програми "Непробудні" на Радіо Промінь розповіла психологиня Світлана Поліщук.
Ведучі:
Ірина Саннікова, Олександра Франко, Лесь Мирний
Лесь Мирний: — Що таке альтруїзм і чи існує альтруїзм взагалі?
— Альтруїзм — це здатність мати потребу приносити користь іншій людині і не очікувати від неї якоїсь віддачі. Мені добре від того, що я комусь приніс користь, і я при цьому не чекаю віддачі. Мені не потрібна та віддача.
Чи існує альтруїзм у чистому вигляді? Абсолютний егоїзм чи абсолютний альтруїзм — це шкідливо. Все має бути у міру.
Олександра Франко: — Відповідно до однієї з теорій, альтруїзм — це несвідоме бажання отримати потім якусь подяку.
— Якщо ми говоримо про "несвідоме" бажання, ця концепція так чи інакше пов’язана з концепцією Зигмунда Фройда. Тобто ми говоримо про несвідоме бажання і компенсаторні можливості для себе.
Якщо я маю щось негативне у своєму житті, якщо я багато наробив якихось проблем для інших людей, відповідно, я хочу якось відкупитися від цього.
ОФ: — Чи можна виховати альтруїзм у людині?
— Альтруїзм обов’язково виховується, людина з ним не народжується. Відповідно, виховання альтруїзму — це віддзеркалення того середовища, в якому людина перебувала, і наскільки у цьому середовищі альтруїзм був нормою.
Відповідно, якщо батьки не бачать альтруїзму відносно себе, вони повинні подивитися, якими вони були батьками.
ОФ: — Як взагалі виникло це поняття?
— Альтруїзм — це термін, який виник на противагу егоїзму у ХІХ столітті, він був запропонований Огюстом Контом. Чому це відбулося? На той час йде урбанізація, йде розвиток капіталістичного ладу, і людину як ніколи починають експлуатувати. На цій підставі виникає філософське бачення людського ставлення до людини, і пропонується термін на його позначення — альтруїзм.
ОФ: — Я нещодавно дивилась інтерв’ю однієї відомої акторки, вона казала: "Знаєте, чому ми так погано живемо? Тому що люди не турбуються одне про одного, всі думають лише про себе і їм наплювати на інших".
— З цим не можна не погодитися. Яскраво виражений егоїзм у переважної більшості людей є однозначним гальмом для розвитку суспільства, і для розвитку суспільства, у якому людині було б комфортно.
Кожен з нас прагне до комфорту, але здебільшого ми цей комфорт отримуємо за рахунок інших. А це нечесно, як мінімум.
Ірина Саннікова: — Чи можливо таке, коли альтруїзм змушує людину діяти на шкоду собі заради блага іншої людини?
— Це не є чистої води альтруїзм. Це "хворий альтруїзм".
ОФ: — Часом про людину, яка надто багато турбується про когось, кажуть, що вона не робить добро, а "завдає" його. Чи лікується альтруїзм?
— Якщо людина починає нав’язувати добро, то звісно, що у людини є певні проблеми. Як правило, це бажання, потреба людини бути значущою, яка в силу певних обставин не була реалізованою. І тоді об’єктом, на яке буде спрямована реалізація цієї потреби, стає найближче оточення.
ЛМ: — Вважається, що усі наші психологічні проблеми йдуть від дитинства, і беруть своє коріння саме від виховання. Як потрібно виховувати дитину, щоб у неї у майбутньому не було проблем із ось цим-от "хворим альтруїзмом"?
— Коли дитина ще тільки народилася, вона потребує не тільки їжі та задоволення інших фізичних потреб. Вона потребує емоційно позитивного спілкування. Якщо ми це дитині дамо, у неї ніколи не буде тих проблем, які надалі турбуватимуть її у дорослому житті.
З ними необхідно розмовляти. Дитина — це не наша власність, це людина. І ця людина в силу певних обставин потрапила до нашої сім’ї. І ми маємо забезпечити якомога більше умов задля того, щоб вона стала тим, ким вона має стати.
ІС: — Чи згодні ви з тією думкою, що основна місія батьків у житті дитини — навчити дитину обходитися без них?
— Так. Нещодавно я прочитала одну фразу, яка мені надзвичайно сподобалася. "Якщо батьки працюють, а діти відпочивають, то онуки будуть жебрачити". Тут дуже глибока думка.
Найбільше, що батьки можуть дати своїм дітям — це якомога раніше дати їм доцільну самостійність. І ця доцільна самостійність вже від другої половини першого року життя стає нагальною необхідністю виховного процесу дитини.
ІС: — Тобто вже у 8 місяців дитині необхідна самостійність? Що ж вона сама може зробити?
— Наприклад, у пів рочку дитина сідає, ми даємо їй горнятко, і вона сама починає пити. Ми її годуємо, даємо їй ложечку, і вона також себе годує. Вона робить це незграбно, але вона долучається до цього процесу.
Потім ми поступово долучаємо дитину до цього процесу, коли вона починає самостійно гратися, до 20 хвилинок. До кінця першого року життя дитина має залишатися сам-на-сам зі своїми іграшками і себе забавляти. Це також самостійність.
