ПАТ "Укрпошта" – на шляху кардинальної модернізації та заявляє про нові амбіції на ринку. Генеральний директор ПАТ "Укрпошта" Ігор Смілянський в ефірі програми Persona Grata розповів про всі зміни, які вже впроваджено, або лише заплановано, про успіхи та підводні камені реформування діяльності національного оператора поштового зв’язку.
Ведуча:
Світлана Мялик
– Політичні процеси, які зараз тривають в суспільстві, якось впливають на роботу акціонерного товариства "Укрпошта"?
– Це те, чим я можу пишатись, тому що коли я приходив на цю посаду, одним зі своїх завдань я бачив те, щоб перетворити організацію, яка, на жаль, була дуже політично ангажована, в нормальну сучасну бізнес-організацію. Тому це перші вибори, коли "Укрпошта" не брала участі в політичній кампанії, в розумінні того, як це відбувалось 25 попередніх років. Жодної політичної реклами – оці "іконостаси" у відділеннях я заборонив, їх не було. Звичайно, всі політичні сили використовували "Укрпошту" для розсилання своїх матеріалів та листів, всі кошти були прозорими та публічними, і влада платил, і опозиція платила. Ми всім надали рівний доступ.
– Ви в політику збираєтесь?
– Це біда "Укрпошти", бо коли керівник думає про політику, або про рейтинг, то ніхто реформи не робить. Я з задоволенням допоможу будь-якій конструктивній політичній силі, яка налаштована на розвиток країни, я можу поділитися своїм досвідом. Але безпосередньо в політику я поки що не збираюсь.
– Ви очолюєте «Укрпошту» з 2016 року. Який головний результат вашої роботи, чого вам вдалося досягти?
– Перші півроку, і навіть до цих пір, ми щодня виявляли щось, що нас дуже сильно засмучувало. Наприклад, ми прийшли в компанію, в якої було 11 з половиною тисяч відділень. Але комп’ютер був лише у 20% цих відділень. Тобто 80% працювали на папарціх. Середній вік автівок був 15 років, і з них 30% були не на ходу. Тому стартова точка була дуже погана. Коли ми зробили перше дослідження, виявили, що 40% наших працівників не віталися з клієнтами і 44% - не прощалися. Це ненормально, так не можна будувати компанію. Тому основні результати, які ми досягли – перш за все, середнє зростання виручки «Укрпошти» за попередні 2,5 років склала 20-24%. Для порівняння, коли ми прийшли, зростання було 1-2%. І це ж впливало на зарплати. Бо не може компанія, яка не заробляє, платити високі зарплати.
Середній вік автівки на сьогодні вже 9 років, ми купили за поепердніх два роки більше автомобілів, ніж за попередніх 10 років сумарно.
Ще один проект, яким я пишаюсь – ми комп’ютеризували 1650 сіл – це всі села України, де мешкає понад 2000 людей. Якщо в 2016 році ми мали десь 2200 комп’ютеризованих відділень, то на сьогодні м маємо їх 4 тисячі. Це найбільша мережа, адже навіть найбільші банки і приватні поштові компанії не мають такої мережі . Окрім цього ми маємо ще 7 тисяч некомп’ютеризованих відділень, розташованих у селах. Там ми впроваджуємо більш креативні підходи, бо немає інтернету і людей, готових працювати на комп’ютерах.
Коли ми прийшли, за весь рік 2016 "Укрпошта" відправила 46 тисяч експрес-посилок. На сьогодні ми за день відправляємо десь 50 тисяч!
– Чи є сенс відкривати відділення там, де є приватні пошти?
– Я взагалі за відкриту конкуренцію. І ринок підкаже, чи потрібно чи не потрібно. Ми не монополісти, ми надаємо 55 видів послуг. Коли говорять про марки, можна заперечити, адже приватні компанії також наймають кур’єрів, які носять листи. Але в села вони не поїдуть. Між тим, усі громадяни України мають право на поштові послуги, в законі обумовлено, що всі платять за марку однакову ціну, незалежно від того, у селі вони живуть, чи у великому місті. Коли ми говоримо про конкуренцію, у містах ми програли. У нас в Києві вдвічі менше відділень, ніж у приватних конкурентів. Ми поступово будемо це змінювати, але ж, будучи в тих фінансових умовах, у яких ми були, ми не могли цього робити.
– За яких умов можлива приватизація компанії?
– В середньостроковій перспективі вона можлива. Але є таке поняття як "соціальні послуги". В Україні 7 тисяч сіл, в яких мешкає менше 100 людей. 10 тисяч сіл, в яких мешкає від 100 до 500 людей. Тут немає прибуткової основи. В 95% країн світу національні пошти отримують субсидії. Це ж підприємство – воно платить зарплати, залучає кошти, щоб відкрити нові відділення. Якщо у нас немає грошей, то на чому ми доїдемо в ті відділення, які в селах? Тобто, я за те, щоб прозоро встановлювати ціну на ті послуги, які ми надаємо. Наприклад, пенсійний тариф не переглядався з 2004 року – ми ж не можемо працювати нижче собівартості.
75% витрат "Укрпошти" –- це фонд оплати праці. У нас працює 35 тис. листонош, 24 тис. операторів. До речі, коли всі там розповідають про зарплати топ-менеджерів, у нас адміністративного персоналу 8%. Решта 92% - це виробничий персонал.
–Чому закриваються відділення в селах?
– Знайти людину в селі на 900 гривень зарплати неможливо, а відділення нерентабельні. Тому ми запровадили проект пересувних відділень. У них стартова зарплата начальника відділення – 6500 грн, загалом доходить до 10 тисяч, листоношам запропонували від 4200 плюс премії. Кожному начальнику відділення і кожному листоноші було запропоновано перейти в пересувне відділення: тобі дають зручне авто, водія, охоронця. Погодилося лише 5%.
– Високі зарплати і премії керівників державних компаній стали предметом гострої дискусії і критики в українському суспільстві. Ви входите до списку найдорожчих топ-менеджерів держкомпаній – на 7 місці. Укрпошта показала 530 мільйонів гривень збитку за підсумками 2018 року. Підприємство збиткове, а у вас доволі висока зарплата. Контрастує з міні малкою листонош…
– Оклад 743 тисячі гривень. Ця зарплата стала десь з вересня минулого року. По-перше, не в усіх листонош міні малка, люди заробляють, і пенсіонери також дають "чайових" за пенсію. Таке є, люди заробляють і слава Богу. Я вважаю, що ринок – це накращий показник. Я отримував більше до приходу в "Укрпошту", і я вважаю, що буду отримувати більше після того, як піду з нею. Але я розумію, що для людей значно простіше сприймати депутата, який умовно працюю на 300 доларів, і мешкає в Конча-Заспі і їздить на "Мерседесі", ніж сприймати мою зарплату. У мене немає ще будинків у Конча-Заспі, а в них є – ну якось спромоглися. По-друге, всі ж бажають, щоб отримувати такі послуги, як у приватних конкурентів. Задаю питання: а якщо людина отримує в приватного конкурента 5 тисяч доларів – логіст чи айтішник. Він чого прийде в "Укрпошту" працювати на тисячу? Що його повинно спонукати? Так не буває, це як в казках, політики люблять казки: от призначимо ми когось за 500 доларів, і він нам буде керувати компанією. Ви знаєте, ми тільки на закупівлях зберегли 500 мільйонів гривень. Я задаю питання працівникам: як ви думаєте, це за рахунок чого? За рахунок того, що такі от "чесні" люди працювали на 5 тисяч гривень.
– А от скажімо, Володимир Гройсман вам не заздрить? У нього зарплата 37 тисяч гривень. У керівників податкової і митної служби – по 24 тисячі гривень. Взагалі, що не так в Україні з цими зарплатами?
– Я вважаю, що людина, яка несе відповідальність за мільйони людей, очікувати, що вона може кудись піти і заробляти гроші. Мені дуже цікавляться депутати, які висловлюються про мою заробітну плату – у нього правда в декларації півтора мільйони доларів, і де ті мільйони взялися – людина все життя в політиці. Наша команда збільшила дохід "Укрпошти" на 2 мільярди гривень. Експорт з України в Сполучені Штати ми збільшили на 50% за рік. Воно звідки все взялось? Бо прийшли люди з ринковим досвідом, які не про кишеню свою думають, а про те, як зробити успішною компанію. Ринок є ринок, людям треба платити, тому що "дешева рибка – погана юшка". Коли ми навчимось, що якісні працівники, які знають, як працювати, коли люди будуть думати не про кишеню? От говорять, що у міністрів дорогі костюми. Ну вони ж їздять на зустрічі, з людьми зустрічаються, у них костюм повинен бути нормальним, чи вони повинні в спортивному приходити?
Не буває популярних реформ. Я розумію, як працівники це сприймають. Але ж коли ми подивимось на результати – результати говорять за все. І ще раз, мені б дуже хотілося, щоб в нашій країні люди перестали вірити цим казкам. Щоб вони людину, яка отримує 300 доларів і їздить на "Мерседесі", сприймали гірше, ніж менеджера, який платить податки і може звітувати за кожну копійку. От тоді ми змінимо державу, і, мені здається, буде кращий результат.
Прослухати програму повністю можна за посиланням.
