Про "Повний тур Дом", стан української музики сьогодні та участь у Нацвідборі на Євробачення розповів в ефірі "ДеньПРО" Роман Бахарєв, вокаліст гурту BAHROMA.
Ведуча:
Марія Сизон
.jpg)
Наприкінці 2017 року BAHROMA презентували свій четвертий альбом під назвою "Дом". Тоді концерти відбулися у 5 великих містах. А вже цієї весни гурт вирушив у так званий "Повний тур Дом". Залишився тільки один, київський концерт.
– Так, 24 квітня гурт BAHROMA зіграє свій сольний концерт у рамках "Повного тур Дому" у столичному клубі Атлас. А потім у нас розпочнеться друга частина туру, ми поїдемо на західну Україну. Восени ми плануємо вирушити вже в європейський тур: Польща, Німеччина, Нідерланди і Швеція.
Думаю, вже можна говорити про твої відчуття від туру. Які емоції він викликає у тебе?
– Емоції переповнюють. Я думаю, тур вдався на славу, нас дуже тепло приймали у кожному місті, де ми були. Ми почали свій тур з Харкова, потім були Суми, Полтава, Дніпро, Вінниця, Одеса.
Насправді зараз в Україні з’явилась велика кількість артистів, які грають класну музику, і всі ці артисти почали їздити в тури. Тури у музикантів в основному відбуваються навесні та восени. І їздять вони, як правило, у ті ж міста, де є майданчики, де можна робити концерти.
І є проблема, що люди в регіонах часто не можуть собі дозволити сходити на концерти усіх своїх улюблених в гуртів. В місто може приїхати 10 колективів, але людям доводиться вибирати один, тому що зарплатня не дозволяє. І це сумно, тому що хотілося б, щоб українська культура росла й розвивалася.
Багато людей навіть не розуміють, навіщо ходити на концерти, вони не розуміють, у чому унікальна емоція від таких концертів, якщо можна просто відкрити YouTubeі подивитися концерт. Але я вас запевняю, що це абсолютно різні емоції, і ту емоцію за жодні гроші не купиш.
Я просто закликаю людей ходити на концерти будь-яких гуртів. По-перше, для того, щоб підтримувати українську музику, по-друге, щоб розвивати українську культуру, і по-третє, об просто отримати ту емоцію, яку можна отримати безпосередньо на живому концерті.
Концерт, який 24 числа відбудеться в Атласі – він чимось особливий?
– Для мене кожен концерт особливий. Я ніколи не знаю, чим він розпочнеться, чим закінчиться. Це пригода, до якої ми щоденно готуємося. Це буде унікальний концерт… Я взагалі не знаю, як можна говорити про концерт. Про музику не говорять. Її або слухають, або грають.
.jpg)
У 2018 році в одному з інтерв’ю ти сказав, що Євробачення тебе не цікавить, адже є значно цікавіші речі. І от, вже у 2019 році ти з’являєшся на сцені Нацвідбору. Що ще з гуртом ви "не плануєте"?
– Я можу змінювати свою точку зору хоч кожного дня. Або розчаровуватися у чомусь. І це впливає на прийняття мною якихось важливих рішень.
Наша перша спроба на Євробаченні була у 2011 році, ми дійшли до фіналу, але зазнали поразки, разом з Джамалою. Я пам’ятаю, як вона засмутилася, кинула букет квітів і пішла. Власне, після того я прийняв для себе рішення, що більше не братиму участь у цьому конкурсі.
Але у цьому році Руслан Квінта запропонував мені взяти участь, я погодився. Але погодився лише за умови, що у нас з’явиться пісня. Він сказав, що у мене ще є декілька місяців на написання пісні. Ми доробили одну з замальовок, які у нас були, і це була пісня "Назавжди-Навсегда". Ми надіслали її керівництву телеканалу, там сказали: "Може, ви напишете щось більш драйвове?" Ми написали ще одну пісню, англомовну, після прослуховування якої вони сказали: "Ні, давайте зупинимося усе-таки на першій, тому що вона найбільше підходить до нашого менталітету, дівчата будуть плакати".
Я, в принципі, у своєму житті не шкодую ні про що, окрім тих можливостей, які в мене були, а я ними не скористався. Участь у Євробаченні – це, безумовно, для мене і для усієї нашої команди колосальний досвід, який тепер з нами залишиться, нові знайомства і, так само, нові можливості.
Читайте також: "Час змінювати формати на неформати" – лідер гурту BAHROMA
Щодо пісні "Назавжди-Навсегда", з якою ви виступали на Нацвідборі, ти казав, що писав цю пісню фактично упродовж усього свого життя.
– Треба розуміти, що ця пісня зачіпає мою особисту історію, досить непросту, тому що я виріс у провінційному містечку в Донецькій області, і в 2014 році мої батьки були вимушені виїхати з цього міста, залишити країну взагалі. Пісня якраз про це.
І, власне, цього міста вже немає на карті України. Це все дуже сумно. Подивимося, як розвиватимуться події далі.
