Чи змінилося за 5 років ставлення українців до Революції гідності та шляхів меморіалізації її подій і учасників — в ефірі програми "Сьогодні. Вдень" розповів Ігор Пошивайло, генеральний директор Національного музею Революції Гідності.
Ведуча:
Галина Бабій
Може здаватися, що зараз, в ході президентської кампанії, багато людей переоцінили події п’ятирічної давнини, або ж узагалі кардинально змінили своє ставлення. Ви як людина, яка брала участь у подіях на Майдані, якими ви відчуваєте ці процеси?
— Передумов для кардинальної зміни думки за цей передвиборчий час напевно не було. Не було підстав, бо якраз навпаки, соціологічне дослідження, яке ми замовили наприкінці минулого року, якраз і показує, що пам’ять швидко вивітрюється. Минуло лише 5 років після подій, свідками яких був чи не кожен українець, а наскільки по-різному зараз всі сприймають не лише хронологію тих подій, не лише асоціативних типажів, або персон.
Для критичних змін немає підстав, бо немає пам’яті. Досі не побудували меморіал, на жаль, хоча готовність повна. Так і не створили музеїв. Згідно опитування, українці все більше стають пасивними.
Чому ж, у соцмережах всі навпаки дуже активні…
— Цей віртуальний простір стає вирішальним не тільки при виборі президента, він стає вирішальним при виборі нашого середовища, наших друзів, наших смаків. Він формує смаки і нашу поведінку.
Якщо людям достатньо фотографій в інстаграм чи в соціальних мережах, чи їм потрібен, врешті, меморіал, який би вказував їм на те, що ми там втратили найкращих своїх синів?
— Та сама історія нам вказує, чому українці не вміють пам’ятати. Тому що всі роки під комуністичним режимом якраз пам’ятати свою історію було небезпечно. Ми зараз лише відкриваємо свою історію, і не лише як щось непричетне до нас, ми відкриваємо свою ідентичність. Ми пізнаємо історії своїх родин, які мовчали. Тому оці всі роки, які мовчали, ми маємо як наслідок сьогодні манкуртів, загрози маніпуляцій, втрати не лише територіальної цілісності, а й нашої індивідуальної культурної ідентичності.
Чи не здається вам, що ера споживацтва, яка зараз так активно насаджується, керується рекламними технологіями, а рекламні технології переслідують одну мету: купувати, купувати, весь час потрібно нове і нове. Чи не означає це, що якщо така психологія вкоріниться в суспільстві, навряд чи в ньому буде запит на пам’ять?
— Абсолютно. І тут мова йде не лише про споживацькі моделі, мова про те, що сама людина контролюється. Соціальні мережі знають про нас все, і вони якраз нав’язують преференції тих, хто володіє цією інформацією. І не лише на споживацькому рівні, а на рівні визначення свого майбутнього. І це надзвичайно велика загроза, і те, що випробовується сьогодні на українцях в межах цієї виборчої кампанії, це вже стало реальністю в інших країнах.
— Як протидіяти викривленню минулого під впливом закладених упереджень в нових технологіях?
— Очевидно, повинна бути запроваджена система персональної безпеки, повинна бути якраз стверджена і створена інфраструктура пам’яті. Бо пам’ять — це наше коріння. Це те дерево, умовно кажучи, і якщо воно має глибоке сильне коріння, воно стоятиме. Бо якщо ми сьогодні маємо цифрову небезпеку, то завтра з’явиться інша.
— Яка все-таки перспектива, що, незважаючи на наші політичні події цього року, чи це якось вплине на становлення музею Революції Гідності і меморіалу?
— Хотілося б думати, що не вплине. Бо з самого початку проект створення музею, меморіалу позиціонувався як аполітичний. На жаль, у нас в країні немає спадкоємності хороших традицій, хороших практик, які важливі для суспільства. Тобто політична еліта, яка приходить на зміну попередній, вона автоматично перекреслює всі починання, які навіть важливі для суспільства в довший перспективі. Тому загроза є, чим потрібніший буде цей майданчик для суспільства, чим суспільство буде здатним захищати його і розуміти важливість його для суспільства, а не для політиків, тим менше ризиківю
Повну версію інтерв’ю з Ігорем Пошивайлом слухайте в запису.
