Існування цього гурту вимірюється вже не роками, а десятиліттями. До ефіру "РанокПРО" завітав гурт Гайдамаки. Олександр Ярмола, соліст і засновник Гайдамаків, та тромбоніст і бек-вокаліст гурту Максим Бойко розповіли в ефірі Радіо Промінь, чому їх не крутять на радіо.
Ведучі:
Павло Туптинський, Ольга Бабчук
Ольга Бабчук: – За роки свого існування ви змінювалися, експериментували зі стилями, але залишалися впізнаваними. Ким ви себе усе-таки вважаєте, вічними рокерами чи вічно молодими експериментаторами?
Олександр Ярмола: – І рокерами, і експериментаторами. Рок не виключає експериментів. Але, мабуть, фолк-рокерами, тому що етнічна складова у нас залишається незмінною.
ОБ: – Ви ніколи не боялися втратити свою публіку через експерименти? Адже є такі слухачі, які хочуть завжди бачити улюблених музикантів звичними, перевіреними…
Олександр Ярмола: – Особисто мені закарбуватися в граніті і бронзі не пасує.
Максим Бойко: – За десятиліття підростає молода публіка, і вони хочуть чогось нового. Тому Гайдамаки працюють і в старому стилі, з роком, з етно, і шукають якісь нові напрямки.
ОБ: – А наскільки молода публіка готова на якісь експерименти з фольком, етно?
Максим Бойко: – Вони готові тільки на експерименти. Минулого літа нас здивували: ми під сценою бачили тільки дітей 14-15 років. Ми навіть не уявляли, що це наша цільова аудиторія.
ОБ: – Гайдамаків досі не часто крутять по телевізору та радіо. Чому?
Олександр Ярмола: – Незважаючи на введення квот, програмні директори не помінялися. Всі бояться за рейтинги свого радіо, і так бояться, що аудиторія їх покине, що бояться щось змінити у себе. І справжнього українського сучасного року, в принципі, особливо немає ні на радіо, ні на телеканалах.
ОБ: – Давайте тоді розберемося з визначеннями: що таке "справжній український сучасний рок"?
Максим Бойко: – Він досі андеграунд.
Олександр Ярмола: – Це музика, створена артистом, який не йде за форматом, який робить те, що він справді хоче. Коли артист сідає писати пісню – для чого він це робить? Якщо він ставить собі за мету потрапити на радіо, вписатися в формати і мислить цими категоріями – це вже не справжній рок. Тому що ти задаєш собі рамки, які швидше за все, не твої. І граєш по чужих правилах.
Ти можеш замутити пісню на 12 хвилин, як раніше робили Pink Floyd. Поставлять це на радіо? Не поставлять. У тебе може бути велика аудиторія, але тебе не буде на радіо.
Без цього можна обходитися, але, звісно, якби були такі радіостанції, на яких би звучала різноманітна музика, було б легше і виконавцям творити від душі те, що вони хочуть, і для людей було би цікавіше. У тій самій Польщі є якась диверсифікація по стилях. 80% – це все одно одноманітна попса, але 20% – це різні стилі: регі, джаз, авторська музика, і це все можна почути по радіо.
ОБ: – А де у нас зараз можна почути неформатну авторську музику?
Максим Бойко: – В Інтернеті. Є багато інтернет-радіо, як крутять музику, не прив’язану до цих форматів.
Але якщо говорити про рок: ті гурти, які зараз номінуються в Україні як "Рок-гурт року", "Роковий альбом року", "Рок-сингл року" – це такий дуже солоденький поп-рок, бріт-поп… А рок сам по собі – це якийсь революційний саунд, музика протесту.
Олександр Ярмола: – Це не образа артистам, адже є артисти, яким це подобається. Просто я з тих артистів, яким так не подобається.
Коли ми до вас прийшли, я одразу запитав, у якій версії звучатиме пісня: в оригіналі чи в реміксі. Для нас важливо, щоб люди чули оригінал. Тому що ремікс – це певний компроміс, бо це звучимо не ми. Звучить робота діджея. Там від нас майже нічого немає.
Павло Туптинський: – А раптом якийсь любитель електронної музики послухає ремікс, зацікавиться творчістю Гайдамак, послухає – і йому зайде?
Олександр Ярмола: – Особисто я в це не вірю. Я дозволяю робити ремікси, але я не вірю, що через ці ремікси до нас прийдуть люди.
Ми не консерватори і не песимісти. Просто у нас є певні принципи, якими ми не хочемо поступатися.
ОБ: – Через відсутність Гайдамаків у радіо- і телепросторі, іноді виникає враження, що ви кудись випадаєте. За роки існування гурту ще не виникло якоїсь кризи жанру?
Максим Бойко: – У нас не те що криза, у нас плюс такий пішов. Ми останні кілька місяців не вилазимо з репетиційки, написали купу пісень.
У нас є три програми. І поки одна катається з туром, над іншою ми працюємо. Одна катається в Польщі, друга катається в Україні, а третю ми хочемо акустично восени запустити в тур. Вона вже була презентована в Софії в Києві.
ОБ: – Ви про програму "Думи про рок"? Але ж вона уже є, ви її презентували ще минулого року, якщо я не помиляюся.
Олександр Ярмола: – Є, але ми її ще широко не запустили. Увесь минулий рік у нас пройшов у концертах польського туру проекту Міцкевича.
Максим Бойко: – Минулої неділі була кульмінація цієї програми, ми дали концерт з симфонічним оркестром в Любліні.
Олександр Ярмола: – Зіграти з симфонічним оркестром – це така певна статусна сходинка для кожного артиста, і для поп-рокера, і для рокера.
Усе це дійство було поставлене у Люблінській філармонії з місцевим оркестром. Сам проект відбувся у рамках співпраці Гайдамаків з польським письменником Анджеєм Стасюком. Це була його перша музична спроба, і це був цікавий експеримент. Він за рік отримав золотий альбом.
На концерті Анджей декламував Міцкевича польською, а ми виконуємо пісні на ці вірші у перекладах Рильського, Андруховича, Жадана і своїх.
ОБ: – А чому ви не привезетецю програму в Україну?
Олександр Ярмола: – Ми хотіли, але не знайшли коштів. Це дуже дорогий проект. В Любліні його фінансував Євросоюз.
Слухайте більше в ефірі Радіо Промінь!
