Що таке "щастя", три способи його досягнення і чи варто все своє життя зводити до його пошуку. Про це в ефірі Українського радіо в програмі "Сьогодні. Вдень" говорили з психологинею Іриною Кривенко.
Ведучий:
Роман Коляда
Що таке щастя?
— Дуже суб’єктивна річ. Якщо ми намагаємось визначити щастя звичними для нас словами, то виходить абсурд, примітив і якісь спрощені речі.
Психологи намагаються ввести щастя в якусь концепцію і назвати його складнішим, ніж просто "щастя", бо "щастя" для нас — це філософська категорія. Більшість західної літератури оперує поняттям "суб’єктивне благополуччя". Суб’єктивний вже апелює до того, що для кожного з нас це щось своє, щось індивідуальне, щось інакше.
Традиційно американський психолог Едвард Дінер, якого називають "доктор щастя", розповідає про те, що щастя — це подвійний феномен, який, з одного боку, складається з того, що ми уявляємо собі під тим, яким мало б бути наше ідеальне життя, тобто це когнітивний компонент. Також є емоційний компонент, і тут щастя полягає в частоті переживань нами радості і наближених до неї переживань, і бажано, аби паралельно з цим, ми мали якомога менше негативних емоцій. До того ж порівняння "коли мені зле, а коли добре" також є потрібним.
Всесвітня організація охорони здоров’я занесла кохання у перелік хвороб. Чи не можемо ми прийти до ситуації, коли і щастя стане хворобою?
— Якщо шукати щастя у щасті, якщо все своє життя, весь його зміст звести до пошуку щастя, то це можна назвати надцінною ідеєю. А це хворобливий симптом.
Один дослідник щастя запропонував три способи досягнення щастя. Перший — щастя через задоволення, але у нього є пастка: чим більше маю, тим більше хочу. Інший спосіб — організовувати своє життя у тій діяльності, яка нам цікава, яка нам приносить задоволення.
Якщо говорити про мірило, чи цінна моя робота, чи цінний я суспільству, тут також можна потрапити у деяку невідповідність своїм очікуванням, особливо, якщо ми змінюємо одне оточення на інше. Третій шлях до щастя — щастя через категорію сенсу життя. Якщо ми починаємо шукати щастя у коханні, роботі, сім’ї, якихось конкретних аспектах нашого життя, то ми звужуємо те щастя до того, чим воно насправді не є. Тому треба вийти за межі чогось одного конкретного і спробувати подивитися на це зверху і зрозуміти, що, можливо, моє життя загалом цінне.
Літній вік — це скільки?
— Коли ми говоримо про літній вік, або про період пізньої дорослості, ми маємо на увазі 60+. Зараз у європейському суспільстві є тенденція до відтягування цього поняття трохи на пізніші періоди. Але вікові класифікації — це умовність.
Чому є вікові категорії у цьому аспекті?
— Вікові категорії у цьому практичному аспекті це швидше соціальне питання. У психологічному сенсі межі віку є дуже розмиті. Те, що трапляється з нами в житті, дуже сильно відрізняється від людини до людини. Питання припинення будь-якого етапу нашого життя — це питання погляду з іншої сторони, погляду на ті ресурси, які ми отримали, а не на ті дефіцити, на ті втрати, які прийшли разом з завершенням цього етапу.
Прослухати повну версію.
На фото — психологиня Ірина Кривенко
