На Радіо Культура сьогодні, 20 лютого, о 21.00 буде представлено радіоверсію вистави "Щоденники Майдану". Про історію створення п'єси та вистави в ефірі UA:Радіо Культура в програмі "Імператив" говорила драматургиня Наталія Ворожбит.
Ведуча:
Наталія Грабченко
Як виникла ідея зробити таку виставу?
— Саме під час Майдану я зрозуміла, що саме людське життя є дуже драматургічним, не менш драматургічним, ніж будь-яка вигадка. Коли наприкінці листопада побили студентів, театральне коло не знало, що робити. Тоді ми всі розуміли, що мало просто ходити на Майдан, треба професійно відреагувати на ті події. Ми вирішили збиратися, перший спільний збір був театрі "Дах". Туди прийшло десь 20 людей і всі почали розповідати, хто що відчуває, думає та як сприймає те, що відбувається на Майдані. Це все ми записували на диктофон, відео, робили записи від руки. А вже на наступну зустріч зрозуміли, що нашою професійною реакцією стануть "Щоденники Майдану".
Чи відчували ви, що були різні періоди розвитку Майдану?
— Так, безперечно. На Майдані була вся гама почуттів. А його фінальний акорд, коли на Майдані прощалися з Небесною сотнею, взагалі, просто потряс. Це було наскільки боляче та сумно, що навіть не вкладалося в голові.
Чи багато було матеріалів для "Щоденників Майдану"?
—Так, дуже багато. Було близько 300 інтерв'ю. Хотіла додати, не лише я, а й вся наша театральна спільнота є автором п'єси. Багато драматургів, режисерів підключалися до роботи, розшифровували матеріали. Потім цей об'єм роботи потрапив до мене і я мала його "монтувати" у майбутню п'єсу.
Якою була людина, яка вийшла на Майдан?
— В нас зараз взагалі такий героїчний час, коли героїв дійсно багато. Дуже багато людей вийшло на Майдан і у кожного була різна мотивація це зробити: у когось прокинулася громадянська совість, комусь не вистачало адреналіну, а хтось був ідеалістом. В кожному з нас все це по-троху є. Мабуть, за всі роки незалежності не створилося такої кількості різноманітних ініціатив, як це було на Майдані та після нього. Здається, що до цього моменту люди не проявляли себе так яскраво. Особисто я відчувала трагедію Майдану кожною клітинкою.
Скільки було постановок "Щоденників Майдану" та де вони були?
— В театрі імені Івана Франка п'єса була поставлена десь через рік після написання. До цього вона була прочитана на Майдані в Херсоні. Потім нас запросили в Театр.Doc в Москву, публіка дуже уважно слухала виставу і після цього, до речі, почалися тиснення на цей театр. Також одна драматургиня запросила нас показати цю виставу у Гданську. Було багато читок у різних країнах, адже самим людям важливо було чути не новини з телевізора, а людські історії.
Освітлювач театру імені Франка Андрій Мовчан належить до Небесної сотні. На скільки складно було акторам, які грали в цій виставі?
— Відсутність Андрія Мовчана була величезним стимулом і відповідальністю зробити все максимально чесно та щиро. Актори театру Франка, як і решта українських акторів, не звикли працювати з документальними текстами, тому для них це був виклик. Вони усвідомлювали, що на виставу прийдуть люди, які розповідали ці історії, тому реакції людей були різними.
Прослухати детальніше можете за посиланням
Фото ФБ Наталії Ворожбит
