Про значення і наслідки Майдану, про творчість в ті часи, про особливості харківського Майдану, а також про нинішню роботу з освітньою сферою Донеччини та Луганщини в ефірі UA:Радіо Культура в програмі "Культура.Live" із спілкувалися з письменником Сергієм Жаданом.
Ведучі:
Артур Бобрик, Катерина Толокольнікова
Рівно 5 років тому, 19 числа, ми з вами були в одному приміщенні. Це було УКУ, був майстер-клас для школи журналістики. З самого ранку почали приходити повідомлення про трагічні події. Як після таких повідомлень вам було проводити далі майстер-клас?
— Це були дуже дивні дні, я якраз приїхав з Києва. В Києві ми робили презентацію книги "Месопотамія", це було чи 16, чи 17 лютого. Пам'ятаю, що була дещо імпровізована зустріч в Українському домі з активістами Майдану і звідти я поїхав на західну Україну. Якраз цієї ночі і захопили Український дім, це були останні більш-менш спокійні дні. Було дуже дивне відчуття, тому що пам'ятаю, скажімо, Рівне, де планував дати виступ, але всі розуміли, що в Києві відбувалися страшні події.
Згадується, як я зранку їхав на вокзал, а місто вже контролюється активістами, які замість поліції стояли на перехрестях, перевіряли документи. Потім у Львові пам'ятаю мітинг біля пам'ятника Шевченку, потім я приїхав в Чернівці... Вже не йшлося про літературу, бо всі розуміли, що в країні відбувається щось важливе, драматичне. Однак, так чи інакше, всі сходилися і не так слухали вірші, як намагалися про щось поговорити. Ми з організаторами не скасувати виступи, але робити вигляд, що нічого не відбувається, не могли.
Зараз, за 5 років, які думки та спогади викликають ті події? Як ви оцінюєте їх роль для культури та історії загалом?
— Очевидно, що це надзвичайно важливі речі, які вплинули на історію України, які великою мірою її формують. Саме ці дні кінця лютого дали поштовх дуже багатьом речам. Це щось надзвичайно драматичне і про це говори просто як про історичну подію не надто видається.
Чи простежуєте ви якийсь вплив цих подій на вашу творчість, на написані після Майдану вірші?
— Починаючи з кінця листопада 2013 року, коли почалися виступи в Києві та інших містах, ми тоді почали робити наш Майдан у Харкові. Безперечно, це те, чим ми з друзями живемо 6 рік, це те, що визначає загальні настрої, ставлення до багатьох речей і так далі.
Чи могли ви передбачити Майдан?
— Дуже не люблю, коли мої колеги говорять, що вони все передбачали, що розуміли 10 років тому, що в Україні буде війна і так далі. Насправді я таких передбачень ніколи не мав. Однак стосовно соціальних виступів, то в мене були думки, що вони можливі.
Дуже добре пам'ятаю, що десь за тиждень до можливого підписання євроасоціації, ми були з колегами на якомусь ефірі в Харкові, де ведучий запитував, чи можливі якісь соціальні вибухи. Мої колеги говорили, що ні, так як немає революційної ситуації. Тоді я сказав, що насправді революційна ситуація є такою річчю, яку дуже важко відчути, вона може вибухнути в будь-який момент і тоді її неможливо зупинити. Це такі суспільні настрої, які важко контролювати і які не завжди помітні.
Чи пам'ятаєте ви ті дні, коли в Києві почали виходити студенти?
— Так, дуже добре пам'ятаю це. Я тоді був у Польщі і ми говорили із головою польського ПЕН-центру Адамом Поморським про новини, які відбувалися в Києві. Всі тоді спостерігали за купкою студентів, які збираються і щось ролять. Я казав Адаму, що вонаи все добре і правильно роблять, говорив, що вони набагато кращі за нас і ми їм просто непотрібні, бо є для молоді старим втраченим поколінням, яке втратило свій шанс 2004 року. Але Адам на це мені сказав, що я помиляюся і вони без нас нічого не зможуть зробити та що всім доведеться до цього долучатися.
Він казав, що я дуже рано списував моє покоління та ширші кола населення. Так воно і сталося. Під моїм поколінням я мав на увазі останнє радянське покоління, яке народилося в радянський час, було піонерами, потім було членами проукраїнських організацій.
На вашу думку, людей Майдану меншість?
— Якщо і меншість, то активна. Мені не подобається розділення на кращих чи гірших українців. На Майдані була суто статистична меншість, однак слід розуміти, що Майдан був не лише в Києві, він був майже по всіх містах і туди приходили активні громадяни, які мали свою соціальну і політичну позицію, які мали сміливість виходити і цю позицію демонструвати.
Для дуже багатьох українців, особливо навесні 2014 року, з'явилося питання ідентичності. Хоча у всіх нас є паспорти громадян України, але дуже багато людей ніколи в голос не говорили, що є українцями. А коли постала загроза втрати країну, дуже багато людей поставило перед собою питання ідентичності.
Як ви пишете вірші, особливо ті, які стосувалися подій на Майдані?
— Вірші пишуться по-різному. Є вірші, які написалися на вулицях, коли відбувалися демонстрації та мітинги. Це було відчуття чогось важливого і про це хотілося говорити, хоча не завжди вдавалося. Тоді почалися надзвичайно потужні зрушення в країні та суспільстві. Мені здається, що ці зрушення й досі тривають.
Донедавна ви доволі часто проводили творчі вечори, а потім у вересні сказали, шо берете творчу паузу. Чим таке рішення викликане? Над чим ви працюєте зараз?
— В Києві поки немає виступів, тому що ми готуємо великий вечір 23 серпня у Жовтневому палаці, тому вирішили зробити таку паузу. Зараз ми робимо оперу, в Харківському оперному театрі буде постановка, прем'єра якої буде десь в листопаді-грудні. Це опера про Василя Вишиваного.
Розкажіть про проект, який є спільним для вашого благодійного фонду та Інституту книги - конкурс для дітей
— Ми працюємо вже тривалий час з освітньою сферою Донеччини та Луганщини, тому що їм потрібна якась культурна програма і приїзди письменників є цікавими і важливими. Мені особисто завжди було набагато цікавіше, коли люди, які там живуть, самі виявляють певні ініціативи і самі займаються творчістю. Зараз запускаємо проект, який буде називатися "Читай. Пиши". Діти молодшого і старшого віку будуть писати рецензії на українські книжки, а переможці отримають хороші подарунки. Конкурс стартуватиме найближчим часом. Також ми робимо проект спільно з Інститутом книги під назвою "Схід читає".
Як ви вважаєте, чи вже написані головні твори про Революцію Гідності?
— Мені не дуже подобається саме формулювання "головні книги". Про Майдан багато написано, написано різне: цікаве та не дуже, тенденційне, суто пропагандистське. Про Майдан передусім мають бути написані спочатку якісь історичні книги, щоб там була максимально достовірна інформація про те, що було.
Які є особливості харківського Майдану?
— Харків загалом специфічне місто в плані соціально-політичної активності. Там що на Майдан, що на Антимайдан виходили частки відсотка. Харківський майдан себе позиціонував як мобілізаційний майданчик. Через наш Майдан проходили люди, які їхали до Києва, передавалися теплі речі, медикаменти і кошти. Це була мобілізаційна база, адже всі розуміли, що найважливіше відбувається в Києві. Разом з тим ми розуміли, щоб в Харкові теж збиралися люди. Харківський Майдан закінчився 1 березня.
Коли в Києві все закінчилося, події перенеслися до Харкова, адже Харків є, мабуть, другим після Києва політичним центром. Прикметно, що Янукович тікав саме туди. Те, що там відбувалося в останній тиждень зими, теж великою мірою визначило подальший хід подій: не дали Януковичу повернутися до влади, примусили його далі тікати і так далі.
Прослухати детальніше можете за посиланням
Фото — ФБ офіційна сторінка Сергія Жадана
