Її музична кар’єра розпочалася з шоу "Голос країни-2013", де її тренером став беззмінний лідер Океану Ельзи Святослав Вакарчук. Нещодавно Христина Соловій випустила пісню "Стежечка", яка стала офіційним саундтреком до українського історичного фільму "Крути 1918", який вийде у прокат 7 лютого. За два дні до цього, 5 лютого у київському клубі Stereo Plaza Христина Соловій виступить на розігріві у відомого британського співака Тома Оделла, а на День Закоханих вона даруватиме свої пісні жителям Миколаєва. Як працює Христина Соловій та чому її історія – зовсім не "історія Попелюшки" – співачка розповіла в ефірі "РанокПРО".
Ведучі:
Ольга Бабчук, Павло Туптинський
Ольга Бабчук: – З часів Голосу країни минуло 5 років. Нещодавно ти наважилася на зміну музикантів і менеджерів свого гурту, сама стала саундпродюсером. Чи був виправданий такий ризик?
– А в чому вимірюється виправданість ризику? Я думаю, що якщо ти відчуваєш, що ти щирий з собою, що ти щирий зі своїми людьми, то ризик виправданий.
Якщо ми міряємо, хто скільки отримує гонорарів, хто скільки дає концертів, скільки рекламних контрактів зроблено – то, мабуть, я усе-таки не пішла на цей компроміс. Звісно, це важливо, але якщо я роблю це лише для того, щоб вони у мене були, свою творчість спрямовую лише на це, то хто тоді я? Я думаю, що це бізнес, або ремісництво. А я відчуваю себе більше художником, артистом. І мені самій цікаво, куди мене заведе цей шлях.
Павло Туптинський: – А художник має постійно бути голодним.
– Знаєш, це дуже класно працює. Гроші – це добре, за гроші можна купити багато всякого цікавого, приємного і потрібного, для тої ж музики, але це ніколи не має бути ціллю. Тому що воно дуже розслабляє, увесь цей комфорт.
Я дуже залежна від комфорту. Для мене дуже важливо, чи виконаний у мене райдер, де я живу. Мені іноді кажуть, що я така "цаца", але це дійсно впливає на мій виступ, емоційний стан і передається людям.
ОБ: – Ти вже знайшла себе в музиці? Чи творчі експерименти триватимуть?
– Це те саме, що говорити про те, що таке щастя. Щастя – це не є якийсь пункт призначення. Це шлях. І я не хотіла б, щоб я коли-небудь могла із впевненістю сказати, що я себе знайшла. Тому що тоді все припиниться, все закінчиться. Мені цікаво пізнавати себе, пізнавати щось нове, чого я не знаю. І мені здається, що людям, які в мене вірять, також цікаво за цим спостерігати.
На всіх інтерв’ю, на які я ходжу зараз, всі розповідають про "історію Попелюшки", яка прийшла на Голос, добра фея допомогла… Насправді все це красиво звучить, але було трошки інакше. Тому що я почала захоплюватися лемківськими піснями, дуже багато про них дізнаватися, співала в хорі… Я з родини музикантів, тому навіть не могло бути інакше. Від долі не втечеш. Хоча я не хотіла узаконювати свої відносини з музикою вищим навчальним закладом. Мені це здалося непотрібним, недоречним, тому що музика все одно так чи інакше є у моєму житті.
Я не можу сказати, що все так легко мені далося, і якась фея махнула паличкою і все зробила. Насправді я дуже багато всього зробила сама.
ОБ: – А як ти ставишся до невдач і помилок?
– Це можна називати помилками, а можна називати досвідом. Я завжди обираю друге, тому що це приємніше, ніж картати себе за те, що я зробила якусь помилку.
Насправді все в житті дуже закономірне, і коли ти робиш якусь помилку, стаєш на якісь граблі, далі відбувається певний розвиток подій, і ти все одно опиняєшся там, де ти маєш бути. І переживаєш тільки те, що ти маєш пережити.
ПТ: – Як ти прийшла до того, щоб зайнятися саундпродюсуванням? Адже навколо тебе було багато досвідчених саундпродюсерів. Чому ти зайнялася ним самотужки?
– По-перше, я не стала єдиним саундпродюсером. Я стала співсаундпродюсером свого альбому. Я не берусь допомагати комусь, і сумніваюся, що хтось прийде до мене і скаже: "Запиши мені, Христино, альбом".
Я це зробила тому, що люди, з якими я працювала, не до кінця розуміли мої ідеї, які я закладала в пісню і в її звучання. І для того, щоб пояснити це, мені інколи теж не вистачало хисту, тому мені доводилося самій шукати звуки, розмовляти якоюсь дилетантською мовою…
Я люблю казати, що альбом "Жива вода" – це був мій нульовий альбом, тому що мої були тільки ідеї гармоній пісень. Я їх грала на фортепіано пересилала Святославу і музикантам, і вони їх аранжували. Аранжували музиканти, а не я. І мені десь хотілося, щоб пісні більш драматично звучали…
Перший альбом був записаний у 2014 році, а вийшов у 2015. Тобто це був довгий затяжний процес, але без нього я б не навчилась і багато чого б не зрозуміла, особливо що стосується роботи з Мілошем (Мілош Єліч – клавішник Океану Ельзи – ред.). Коли не було уже Святослава, музикантів, всі уже записалися, він мені пояснював дуже багато речей і розповідав, як це працює.
Є люди, які вміють це робити. Я не вмію навчити. От мене просять інколи: "Поясни, як написати пісню". Я не знаю, як. Відсутні педагогічні якості повністю. А Мілош робить це дуже добре, пояснює все і з добром, і з теплом.
Але в іншому ми не зійшлись. І я не можу сказати, що я щаслива, що все так сталось. Мабуть, треба було відпочити один альбом один від одного. Ще з попереднім моїм складом музикантів, коли ми пробували щось записувати, воно для мене звучало як "Жива вода-2". І звісно, мені цього не хотілося. Я не хотіла ставати заручницею цього звучання. Це просто зовсім інша історія, зовсім інша моя сторона, іпостась. Я не хотіла це змішувати, і тому почала робити весь цей кордебалет.
ОБ: – Ти сама пишеш для себе пісні. Не буває мук творчості?
–Я не пишу так, щоби підтримувати форму, не пишу, щоб просто писати. Я не прокидаюсь з планом написати сьогодні куплет і приспів, наприклад. Це не про мене.
Я дуже залежна від свого ефемерного натхнення, і його можна чекати дуже довго. Я можу написати за тиждень альбом, а потім рік нічого не писати. Його треба ловити за хвіст, це натхнення.
ОБ: – А в оці моменти, коли нічого не пишеться, не стає страшно, раптом більше нічого не напишеться?
– Мені завжди є чим зайнятися. Наприклад, я прийшла до вас на ефір замість того, щоб думати, є у мене натхнення сьогодні чи немає.
Окрім ефірів, є ще багато справ, наприклад, зйомка кліпів. Це дуже довгий процес. Усе, що зрештою потрапляє на YouTube, виглядає просто, але підготовчий процес займає дуже багато зусиль, багато людей…
Зараз я ще не повністю сформувала свою команду, тому у мене взагалі немає жодної вільної хвилини. У сфері зв’язків з громадськістю мені потрібні помічники, ну й хотілося б також особистого асистента.
Я дуже неорганізована, в мене жахливо з планами, з графіками, і якби в мене з’явився помічник, то я була б дуже рада, якби він мені допоміг.
