Щороку 30 листопада громадська ініціатива "Євромайдан SOS" вручає премії найвідданішим і найжертовнішим волонтерам країни. Цьогорічний лауреат премії волонтер-капелан Петро Дудник в ефірі Українського радіо в програмі “Активізація” розповів про своє ставлення до нагороди та про свої роздуми щодо розвитку волонтерського руху в Україні.
Ведуча: Людмила Тягнирядно
Ви стали другим волонтером, який отримав премію Євромайдан SOS. Як ви вважаєте, чи потрібно волонтерам визнання?
— У кожної людини є потреба творити добро і це нормально, якщо хтось каже йому "дякую". А є ненормальна потреба, коли у людини марнославство, вона хоче? щоб її обговорювали і так далі. Якщо ти робиш добро і тобі хтось скаже "дякую" — це нормально. А якщо ти робиш з командою доброю навіть якщо тобі кажуть "дякую", і ти розумієш, що це стосується всієї команди, то це ще більше тому ти можеш сказати своїм людям: давайте робити добро далі, бо це також і ваша нагорода.
Я вважаю, що ця нагорода не для мене персонально, а для всієї команди, яка рятувала. Насправді всі мають страх, якщо говорити про 2014 рік. Це не я сам вивозив стільки людей, а просто був здатний організувати велику команду людей, які повірили і ризикували своїм життям і здоров'ям.
В ті моменти коли ви відчували страх, що вас тримало і що додавало снаги працювати далі?
— Я трохи ширше відповім. Я дуже радий, що за останні 5 років, це яскраво видно, змінилась ментальність нашої нації. Чесно кажучи, вона не дуже гарна. Ми дуже сфокусовані на егоїзмі. Це навіть виразилось в наших приказках: не з'їм так понадкушую, моя хата з краю. Але за останні 5 років ментальність сильно змінилася. Наприклад, коли було Євро-2012, теж потрібні були волонтери. Теж хтось щось робив, але це не було потужним рухом, переважно все робили за оплату.
Коли прийшла трагедія в нашу країну, люди піднялись. Бізнесмени залишили свої бізнеси і почали допомагати. Піднявся цілий рух і він продовжується. Мені це говорить, що ментальність змінилася. Вона змінилась в напрямку від себе до іншого. Я справді радий, що наша країна повертається до зміни ментальності і мене це наштовхує на думку про те, що у нашої держави, наших людей є велика перспектива.
Що б ви хотіли побажати людям, можливо тим, які хочуть стати волонтером? Як долучитися до цього руху? Як більше віддавати?
— Я прямо зараз проводжу 36 волонтерів, 18 старост в Святогірску такі романтичні канікули тому що люди перегорають, і сімейні відносини порушуються. Саме зараз ми в цьому процесі. Хочу сказати, що відчуття щастя на 85% закладено в сфері відносин і тільки на 15% у сфері досягнень.
Коли ви помираєте, то думаєте не про те, що не купили нову машину чи недобудували ще одну кімнату. Ви думаєте про те, що якось не зовсім добре, що було мало відносин з дітьми або не допоміг матусі, або ще щось. Я подумав, а для чого мені про це жалкувати тільки перед смертю, чи не краще почати це робити коли живеш. Тому побажання тим, хто хоче стати волонтерами: починайте робити добро. Коли ви робите маленькі-маленькі добрі справи, то воно все виливається в велику річку, яка вас виносить на якісь хвилі і завжди пам'ятайте, що якщо ви робите чесно добро, то вам не потрібно перейти оцю межу марнославства, коли ви будете на цьому годуватися. Продовжуйте завжди робити добро.
Слухати повну версію.
