Законопроект щодо дітей-сиріт з інвалідністю написаний куцо і не розв’язує проблем – співголова "Служби захисту дітей"

Законопроект щодо дітей-сиріт з інвалідністю написаний куцо і не розв’язує проблем – співголова "Служби захисту дітей"

Кабінет міністрів 21 листопада затвердив законопроект, відповідно до якого діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, що мають інвалідність, зможуть проживати у прийомних сім’ях та  дитячих будинках сімейного типу (ДБСТ) до 23 років. Зараз такі діти живуть з прийомною родиною лише до повноліття, або до 23 років, якщо вони навчаються. Чи зможе це допомогти таким дітям, і які недоліки містить законопроект, в ефірі Ранок ПРО розповіла Людмила Волинець, співголова громадської організації "Служба захисту дітей".

Ведучі:

Ольга Бабчук, Євген Павлюковський

 

Людмила Волинець зазначила, що цей законопроект викликає більше запитань, аніж відповідей.

"На жаль, цей закон, як і деякі інші, дуже куцо написаний і багато норм взагалі не регулює. Абсолютно немає відповіді на запитання, що ми будемо робити з цими дітьми, якщо вони ці п’ять років не навчаються і ніде не працюють", – поділилась експертка.

Законопроект не проводить розподілу між дітьми за видом і ступенем їх інвалідності, що також є проблемою. Понад те, дія закону у разі його прийняття поширюватиметься лише на 12% дітей з інвалідністю, які виховуються у прийомних сім’ях та ДБСТ.

"Ініціатор цієї законодавчої ініціативи пише в доповідній записці, що на сьогодні це стосується 36 дітей. Попри те, що зараз по всій Україні у дитячих будинках сімейного типу і прийомних сім’ях виховується майже 300 дітей з інвалідністю. Очевидно, що мова йде не про всіх дітей з інвалідністю, і очевидно, йдеться не про всі види інвалідності. Але законодавець вирішив не уточнювати", – додала Людмила Волинець.

Також експертка зауважила, що цей законопроект не розв’язує проблеми з долею молодих людей з інвалідністю після досягнення ними 23-річного віку.

"Коли ми говоримо про дітей слабочуючих, слабобачачих, про дітей, у яких відсутні кінцівки, які виховуються у прийомних сім’ях і дитячих будинках сімейного типу, – ці діти мало чим відрізняються від будь-якої іншої дитини з інвалідністю. Коли ж ми говоримо про  дуже глибоку інвалідність дитини, таку, що вона не може навчатися і працювати, то тут постає питання: а куди ми виведем цих дітей у 23 роки, куди вони підуть?" – зауважила експертка.

На думку Людмили Волинець, завдання будь-якої родини – допомогти дитині навчитися жити самостійно.

"Я не впевнена, що коли дитина має право не навчатися, не працювати і просто з 18 до 23 років жити в сім’ї або в будинку сімейного типу, без уточнення міри інвалідності, вона зможе цьому навчитись", – підсумувала експертка.

Нагадаємо, 21 листопада 2018 року на засіданні Уряду було схвалено проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав осіб з числа дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, які мають інвалідність".