Про п’яту річницю Революції Гідності, про особисті травми тих часів в ефірі радіо "Культура" говорили з українським клінічним психологом та психіатром, поетом, перекладачем, кандидатом медичних наук Борисом Херсонським.
Є текст, що з’явився в січні 2014 року, в якому йдеться про те, що хтось має стояти за себе і за нас. Там присутня чудова метафора, що це стояння було кісткою в горлі тирана. Що тоді сталося особисто для вас?
— Я зрозумів, що ми стоїмо десь на перехресті. Мало хто згадує, що це почалося тоді, коли прийняли антидемократичні закони і якщо б вони діяли, не знаю, що б ми робили. Якщо тоді б не сталася Революція Гідності, то згодом сталася б контрреволюція рабства.
Досвід Одеси важливий для України. Що залишилося в пам’яті про 2013-2014 роки?
— Мені здається, що в Одесі відбулася консолідація проукраїнських сил, переважно молоді. До цього всі були розколотими, але після подій почали збиратися на потужні мітинги під українськими прапорами. Однак, у той же час проходили й мітинги під прапорами Росії, були проросійські демонстрації. Це й призвело до трагедії 2 травня. Одеса й зараз розколота, багато людей позиціонує себе суто як "одеських", які протистоять метрополії Києва. Одеса завжди була в певній опозиції.
Що стається з культурою, коли відбувається велика практика мовчання про важливе? Події 2013-2014 років щось змінили?
— Вони багато що змінили серед української молоді. Багато хто почав спілкуватися української мовою й це для них є принциповою позицією. Вони читають літературу розстріляного відродження та заборонену літературу. Майже 90 відсотків тих молодих людей, який я знаю, проукраїнськи налаштовані. А ось майже 90 відсотків людей похилого віку це не підтримують. Ця ситуація стосується Одеси, але я думаю, що у Дніпрі та Харкові вона подібна.
У вашому особистому досвіду були втрати й надбання людей після 2014 року?
— Мене завжди дратував одеський снобізм, який диктував вороже ставлення до української мови та культури. Я завжди читав книжки українською мовою. Те, що сталося під час Майдану, для мене було важливим, і я вирішив, що не буду приймати ніякої участі у цьому знущанні з українства та української мови. Цим, я довів опонентам з Одеси, що навіть вік не є перешкодою, щоб заговорити українською. І я заговорив.
Ви написали книжку українською мовою
— У першій моїй книжці українською були переважно переклади, але були й мої самопереклади й декілька віршів, які я написав українською мовою. Це "Родинний архів". А книжка "Сталіна не було" вона написана українською мовою, там є самопереклади але й досить багато віршів, які не існують російською мовою.
Що для вас є інтелектуальною владою, та чому навіть тим, хто після Майдану говорить лише про долар і газ теж важлива інтелектуальна влада?
— Це та влада, яка читає книжки і сприймає тих, хто пише як думку нації. Незалежно від того, в якій галузі працює людина, їй потрібен інтелект. Якщо влада робить щось таке, що суперечить елементарним вимогам до інтелекту, нічого хорошого з цього не вийде.
Як ми даємо собі раду після тієї травми, яка з нами сталася?
— Для кожного це відбувається по-різному. Пережити цю травму означає її висловити. Видано багато книг про Майдан і їх читають, адже це спогади тих, хто там був.
Нагадаємо, що 21 листопада в "Мистецькому арсеналі" під час відкриття виставки сучасного мистецтва "Революціонуймо", присвяченої п’ятій річниці Революції Гідності, працюватиме виїзна студія Радіо "Культура".
Прослухати детальніше можете за посиланням
